Леся СайкоАдріана Пущак — неймовірно талановита та харизматична українка, яка підкорила серце Америки та здобула титул Miss USA Universe 2025! Її шлях до цієї омріяної корони був сповнений викликів, особистих перемог та неймовірної віри в себе. Ексклюзивно для WOMO Адріана розповість про досвід участі у конкурсі, найскладніші моменти підготовки та відчуття гордості за можливість представляти не лише Іллінойс, але й рідну Україну.
Як ви дізналися про конкурс Miss USA Universe і чому вирішили податися?
Про конкурс мені розповіла подруга — вона, до речі, теж українка й стала Міс Світу у 2023 році. Саме вона мене готувала, підтримувала на всіх етапах. Уперше мене запросили на конкурс ще рік тому, але я тоді не була внутрішньо готова. Мені здавалося, що я не витягну емоційно, морально, можливо, й фізично. А цього року я відчула, що час настав. Я вже була сильніша — після особистих труднощів, після розлучення, після того, як втратила багато. Я ніби зібрала себе заново і зрозуміла: якщо не зараз, то коли? І, знаєте, я рада, що не пішла торік — конкурс вимагає не лише зовнішньої краси, а й стресостійкості, сили духу. Бо хейт після перемоги просто посипався з неба. І не завжди легко з ним справлятися.
Що було найскладнішим у підготовці до конкурсу?
Я зареєструвалася буквально в останній день. У мене було лише два тижні! Уявіть: за цей час ми шили купальник, шукали сукні, вигадували образи, підбирали все до дрібниць — навіть сережки і колір тіней. Це був справжній марафон без сну. Але найважче було не з одягом, а з відеовізиткою. Потрібно було зняти себе на відео, де ти за 1,5 хвилини англійською розповідаєш про себе. І без монтажу — одним дублем. А я не носій мови, мені важко швидко і виразно говорити англійською. Ми перезнімали, напевно, 20 разів. Я нервувала, плуталась. Але в результаті впоралась. І, думаю, саме це відео й стало моїм квитком на сцену.
Яким був ваш розпорядок дня під час фіналу конкурсу?
Це були шалені дні — ми спали по декілька годин. Сніданок, репетиції, інтерв’ю, примірки, фотосесії, знову репетиції. Часу на перепочинок майже не було. Макіяж, зачіска — все мало бути ідеальним, постійно в русі, постійно на підборах. Але найважче було тримати емоції в балансі. Усі дівчата переживали, кожна хотіла перемогти, і напруга відчувалась буквально у повітрі. Ми навіть жартували, що це конкурс не краси, а витривалості (сміється).
Як американки сприймали українку серед конкурсанток? Вас підтримували чи, навпаки, вставляли палки в колеса? Та чи було відчуття, що ви представляєте не лише себе, але й Україну?
Мене зустріли дуже тепло. Американки фотографувались, підходили, питали, звідки я, казали, що я дуже гарна, що у мене класний макіяж. А я ж привезла з собою візажистку — вона теж українка, професіоналка, і це теж був наш спільний внесок у результат. Було відчуття, що я представляю не тільки Іллінойс — я всюди писала, що я українка. У сторіс, в Instagram, навіть коли нас запрошували на інтерв’ю — я всюди наголошувала: так, я з Іллінойсу, але серцем — з України. Хотілось, щоб ще раз про нас заговорили. Щоб люди побачили, що українки — це не лише сила і краса, а й глибина, характер, дух.
Який момент конкурсу запам’ятався найбільше — радісний або драматичний? І що ви сказали собі в ту мить, коли почули: “Miss USA Universe 2025 — Адріана Пущак”?
Найяскравіший момент — це фінал, коли оголошують переможницю. Все навколо ніби затихає. Я стою, серце калатає, і тут чую: “Miss Petite USA Universe 2025 — Adriana Pushchak”. У мене всередині ніби все спалахнуло. Знаєте, це як момент, коли ти місяцями біжиш марафон — і ось перетинаєш фінішну пряму. Я тоді сказала собі: “Я можу більше”. Це була не вершина, це був тільки старт.
Чи правда, що переможниця конкурсу отримує не лише корону, а й серйозні привілеї?
Грошей мільйонів, як у фільмах, не дають (сміється). Але головний бонус — це медійність. Мене почали запрошувати на радіо, запропонували спробувати себе як ведучу в Маямі. Мене згадували в американських ЗМІ. Тобто цей конкурс — це не тільки про корону, а й про двері, які відкриваються після. Але вже ти вирішуєш — зайти чи залишитися в короні просто для фото.
Скільки грошей потрібно, щоб взяти участь у такому конкурсі?
Офіційно — 1600 доларів внеску. Але це тільки початок. Квитки, готель, харчування, костюми, вечірні сукні, аксесуари, візаж, перукар — усе це коштує немало. Вийшло десь понад 10 тисяч доларів. Я називаю це “інвестицією в мрію”. Це не розвага, не “засвітитись”, це справжня робота над собою, над іміджем, над психоемоційною витривалістю. І вона себе виправдала на 100%.
Що стало для вас найбільшою несподіванкою за лаштунками?
Чесно? Те, як я себе повела. Я завжди думала, що сильно стресую в нових умовах. Але тут я ніби розквітла. Несподіванкою стало те, як швидко я адаптувалась, як почала ловити кайф від процесу. Я відчула, що не просто гідна бути тут, я можу бути кращою. І ця внутрішня впевненість стала моїм найкращим аксесуаром.
Розкажіть, ким ви були до Miss USA Universe? Чим займалися?
Я б’юті-тренер у сфері перманентного макіяжу. Чемпіонка України, Італії, Іспанії. У Львові в мене був власний навчальний центр — я навчала дівчат, ділилась досвідом, підтримувала, мотивувала. Мені подобалось бачити, як учениці зростають, вірять у себе.
Що стало вашим найбільшим випробуванням у житті до конкурсу?
Розлучення. Ми були разом 12 років. Це не просто про кохання, це про життя, побудоване разом, про звички, спільні мрії. Але воно розсипалось. І я залишилась ніби на руїнах. Було страшно. Було самотньо. Але саме тоді я зрозуміла, що мені треба будувати себе заново. Не як частину когось, а як окрему, сильну, самодостатню жінку.
Чи було таке, що ви хотіли здатися? Що вас зупиняло?
Ой, були. Минулий рік був дуже важкий. Я втратила багато: шлюб, роботу, друзів. Був момент, коли я лежала вночі, і мені здавалося, що все, життя зупинилося. Але зранку я прокидалась заради доньки. Вона моя найбільша мотивація. А ще я сама собі хотіла довести: я не зламалась. Я жива. І я ще покажу.
У вас були ті, хто не вірив у вас? Що б ви їм сказали зараз?
Знаєте, зараз дуже багато хейту полилось у мій бік. Кажуть, що я занадто “штучна”, що я “низького зросту”, що “не заслуговую”. Але я навчилась фільтрувати це. Коли ти йдеш вгору, завжди буде хтось, хто хоче стягнути тебе вниз. Але що вище ти піднімаєшся, то менше чуєш цей шум. Я б сказала їм: дякую. Бо завдяки вашому сумніву я стала ще сильнішою.
Ви вірите в долю чи у важку роботу?
Я вірю і в те, і в інше. Доля дає можливості, але тільки ти вирішуєш, використати їх чи пройти повз. Я бачила, як важка праця змінює життя. Як люди, які здавалися зламаними, ставали сильнішими, ніж були до того. Я одна з них. І я знаю: нічого не буває просто так. Все, що має бути твоїм, прийде. Але тільки якщо ти йдеш йому назустріч.
У вашому Instagram понад тисячу привітань. Які з них були найнеочікуванішими?
Мене дуже зворушило привітання від Каті Бужинської. І, звісно, найцінніше — це слова від моїх батьків, від донечки. Вона кричала в телефон: “Мамо, ти перемогла!” — і в мене текли сльози. Ось заради таких моментів і варто жити.
Чи є у вас особисте життя, про яке ще не знає публіка?
Я зараз в етапі відновлення. Після розлучення я свідомо зробила паузу, щоб розібратися в собі. У мене є прихильники, звісно (усміхається), але моє серце наразі зайняте: донькою, собою, мріями, новими цілями. Я вчуся бути щасливою наодинці.
Як війна в Україні змінила ваше життя? Чи були моменти, коли через війну здавалося, що життя поставлене на паузу?
Повністю. Як і життя всіх українців. Війна перевернула все. Ти починаєш цінувати прості речі — тишу, тепло, безпеку. Я вчилась жити заново: по-іншому дивитися на речі, відсікати зайве, берегти тих, хто поруч. І навіть на сцені конкурсу я думала про Україну. Я не просто носила синьо-жовтий у серці, я ним дихала. Коли я виходила в світлі софітів, я не просто йшла за себе, я йшла за всіх українок, які зараз тримають фронт у різних сенсах.
