До 2022 року життя Марини Садикової та Катерини Сердюк було наповнене яскравими проєктами та щільними дедлайнами: Марина очолювала івент-агенцію, Катерина була head of projects. Разом із командою вони організовували корпоративи, багато подорожували, працювали на великих майданчиках і знали, як будь-яку ідею втілити у красиве свято.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Марина відпочивала з родиною у Карпатах, куди за два дні приїхала Катерина. Звичний ритм обірвався, бізнеси, пов’язані з офлайн-подіями, опинилися серед перших, які зупинився. Розуміння, як діяти далі, одразу не приходило, але було велике бажання допомагати.

У якийсь момент Марина усвідомила, що двадцять років у бізнесі здатна інтегрувати у щось дуже цінне та потрібне для України. Адже вміє об’єднувати людей у команди, а це вже немало, щоб якісно впливати на зміни на рівні держави. Так народилась ідея створити перший в Україні благодійний фонд для чинних військових медиків, який допомагав би проходити психологічне відновлення.

Читайте також: “Ми як батарейка, що розряджається”: військова медикиня про роботу на фронті та психологічне відновлення

Перші виклики

Одразу вирішили реалізовувати програми психологічного відновлення за кордоном, що цілком логічно щодо безпеки. Але на той час це було майже неможливо. Вивезти групу зі 100 військових за кордон у розпал повномасштабного вторгнення — завдання для дуже сміливих. Але безліч офіційних перемовин та наполегливість зробили свою справу. Тож незабаром перша група військових медиків проходила програму у Швеції. 

“Ця програма стала для нас і поштовхом, і прозрінням. Ми чітко побачили, наскільки такі ініціативи критично важливі для військових і як обмежений у нас час та ресурси, щоб допомогти якомога більшій кількості людей вже зараз. Тому ми розпочали дуже активні пошуки нових партнерів, стукали у всі двері, багато заборгували, але вірили, що впораємося, бо вже тоді відчували підтримку, зокрема, від народу Швеції. Неможливо передати словами, як ці люди щиро підтримують Україну” , — коментує Марина Садикова.

Так почалася історія благодійного фонду, створеного в Україні для українських військових. 

Читайте також: “Я радію кожному врятованому життю”. Історія військової медикині про службу, труднощі й психологічне відновлення

Чому саме психологічне відновлення

Психологічне відновлення часто залишається недооціненним або стигматизованим. В одному з наукових досліджень зазначається, що після тривалого стресу мозок застрягає у режимі негативних думок і загроз. Хронічний стрес і травма буквально змінюють спосіб, у який мозок відбирає сигнали — людина починає бачити світ крізь фільтр негативу. Тому часто під час служби мозок переходить у режим постійної тривоги. На програмах відновлення допомагають повернути баланс, щоб увага знову могла бачити не лише загрозу, а й безпеку, підтримку, життя.

“Ми спостерігаємо, що військові на фронті часто втрачають свою чуттєвість, адже це перше, що відбувається, коли ти щодня бачиш криваву ціну свободи. Тому стає набагато простішим відключити всі відчуття і просто жити на автопілоті. Але ми прекрасно знаємо, що якщо відключити чуттєвість, емоції будуть капсулюватися і посилювати тиск на людину. Тому працювати зі станом військового — це основа”, — коментує Катерина.

На програмах відновлення учасники отримують арсенал інструментів, що допомагають впоратися, коли накриває стрес, панічна атака, коли відчуваєш, що знову на межі. Адже на лінії фронту кожен, хто стикається з медиком, бачить його як рольову модель. І якщо медик усміхнений, сильний, знає, як триматися, то й поранені також відчувають, що за ними стоять люди.    

Читайте також: “Кожен цивільний має знати, що таке турнікет”: військова медикиня про службу та психологічне відновлення

Зустріч з Королевою Швеції 

Сьогодні Марина та Катерина з командою розповідають світу про війну в Україні. Адвокація через мистецтво, зустрічі з іноземними урядовцями, партнерства з міжнародними компаніями, публікації у світових ЗМІ — фонд став тим містком між українською реальністю та глобальною спільнотою, яка готова чути й діяти.

Однією з таких важливих подій у 2025 році став візит на Queen Silvia Nursing Award — міжнародну премію, засновану Її Величністю Королевою Швеції Сільвією для підтримки інновацій та рішень у сфері догляду й медицини. Це майданчик, де зустрічаються медики, дослідники, лідери й організації, щоб ділитися ідеями, які змінюють систему охорони здоров’я.

Катерина Сердюк була єдиною представницею від України, яка відвідала подію та взяла участь у панельній дискусії «Queen Silvia Nursing Award», на якій поділилась досвідом Repower: як короткі психологічні інтервенції допомагають військовим медикам, через які виклики вони проходять. 

Міністр оборони Швеції про роботу співзасновниць фонду

Однією зі складових кожної програми психологічного відновлення є обмін досвідом між українськими військовими медиками та шведськими лікарями. Це надзвичайно важлива подія, де наші військові діляться власними кейсами, протоколами й рішеннями, сформованими в умовах реальної війни. Часто такі заходи обміну досвідом відвідують представники уряду, зокрема, міністр оборони Швеції Пол Йонсон. 

В одному з популярних шведських видань Dagens industri пан Йонсон підкреслив важливість роботи Марини та Катерини: “Я зустрічався із засновницями чотири рази, і вони роблять чудову роботу, велика шана їм”.

Таке визнання на державному рівні стало не лише знаком довіри, а й підтвердженням того, що ініціатива, народжена українськими жінками, має міжнародну вагу. 

Читайте також: “Мої пацієнти — доказ мого правильного існування”: бойова медикиня про службу, виклики часу та колекцію капібар

Допомога фронту

На початку заснування фонду Марина поставила ще одну мету — з кожної програми відновлення привозити щось корисне та дуже необхідне для фронту: авто, прилади нічного бачення, дрони, аптечки. 

“Паралельно ми налагоджуємо міжнародну допомогу для фронту: знаходимо і доставляємо автівки, медичні засоби, техніку та інше критично важливе забезпечення. У кожній поїздці ми залучаємо партнерів, аби допомога для бойових медиків була не символічною, а дієвою — зібраною у вантажах, переданою особисто та одразу готовою до використання. Раніше ми про це або зовсім не говорили, або говорили мало, адже наш головний фокус — психологічне відновлення військових медиків, і це незмінно. Але зараз хочеться більше про це казати, адже така матеріальна підтримка для фронту стала можливою завдяки довірі до наших проєктів. Працюючи з медиками, ми розуміємо їхні потреби, тому поряд із відновленням допомагаємо забезпечити їх необхідним спорядженням та технікою”, — коментує Марина. 

Про особисте відновлення та натхнення 

Очевидно, що такий рівень навантаження та відповідальності не проходить безслідно для власного стану Марини та Катерини. Але, попри шалений графік, завжди важливо віднайти свої способи саморегуляції. 

“Довгий час я була тим самим чоботарем без чобіт. Я багато говорила про відновлення для інших, але не завжди застосовувала це до себе. Часто порівнювала себе з військовими й думала, що не маю права на відпочинок. З часом усвідомила: не можна знецінювати себе та власні почуття й стани.

Тож зараз я вчуся дотримуватися тих порад, які даю нашим учасникам: вчасно зупинятися, спати за можливості, інколи вимикати телефон і дозволяти собі тишу та турботу про себе. Шукати свої ритуали, які допомагають заземлитися, уповільнитися й відчути момент. І піклуватися про себе, бо ми не можемо бути опорою для інших, якщо самі не маємо внутрішньої опори”, — ділиться думками щодо особистого відновлення Марина.

Катерина теж перераховує власний набір інструментів: “Для відновлення я спираюся на прості регулярні практики. Йога допомагає стишити розум через тіло й повернути відчуття присутності. Я веду щоденник — записую найсильніші емоції, тілесні відчуття та значущі події дня. Це дає змогу відстежувати свій стан і помічати, що створює напругу, а що додає сили.

У моменти переповнення використовую техніки усвідомленості: наприклад, фокусуюся на зелених кольорах навколо або рахую звуки, які чую. Кілька разів на день запитую себе «Що найменшого я можу зробити прямо зараз, щоб полегшити стан?» і роблю щось просте: пересідаю зручніше, заварюю чай, розминаю плечі, завершую виснажливий діалог або переглядаю Pinterest з натхненними картинками. Якщо є більше часу, на вихідних обираю малювання чи катання на ковзанах — це найглибше відновлює мене зараз”.

Подальші плани

“На початку повномасштабного вторгнення, у Карпатах, я задумала створити фонд. Це особливе місце, наша неймовірна природа не відпускають і досі. Тому наступна мрія — побудувати тут центр психологічного відновлення для чинних військових. Над цим зараз активно працюємо. Центр буде серед мальовничих гір, де плануємо відновлювати за рік понад три тисячі учасників”, — ділиться планами Марина.