Оксана Хромова40 років тому світ побачив один із найромантичніших та найвеличніших фільмів Голлівуду. Стрічка «З Африки» стала стала епічною екранізацією автобіографічної книги данської письменниці Карен Бліксен, виданої у 1937 році під псевдонімом Ісак Дінесен. У ній вона з ніжністю та смутком згадувала своє життя в Кенії, яке змінило її назавжди.
Життєва передісторія
Народжена в заможній родині, Бліксен мала вишукану освіту, літературний хист і водночас несподівану відвагу почати життя з нуля в далекій Африці. Карен вирушила туди разом із чоловіком, щоб керувати кавовою плантацією. Шлюб невдовзі розпався, але цей континент назавжди залишив слід в її серці.
«З Африки» стала її найвідомішою книгою — сумішшю мемуарів, спостережень і зворушливого прощання з краєм, який змінив її назавжди. Фільм Поллака зберіг цю неспішну тональність, повну повітря і спогадів. Це розповідь жінки, яка прагнула бути незалежною і водночас любити, яка вірила в силу мови, погляду і мовчання.
Кохання серед дикої природи
На відміну від сучасного кінематографа, де пристрасті вириваються назовні, у цій історії все відбувається інакше. Тут немає гучних визнань у коханні чи надривних діалогів. У стрічці почуття ростуть, як ранковий туман над саваною, м’яко і невловимо. Це фільм про життя, яке тече повільно і природно, як тінь від баобабу. Про час, коли люди ще не перетворилися на функціональні машини і дивилися на світ з подивом, а не споживчим інстинктом. Коли політ на аероплані змушував вимовити: «він дав мені змогу побачити світ очима Бога», а не «він скоротив мій маршрут».
За сюжетом заможна європейка, опиняється в самому серці Африки. Вона пробує керувати кавовою плантацією, намагається розібратися у проблемах власного шлюбу та суворих умовах колоніального життя. Але справжнім викликом для її серця стає знайомство з британським авантюристом і пілотом Денісом Фінчем Гаттоном. Вільний духом, красивий і незалежний, він став саме тим чоловіком, який притягує Карен, але водночас лякає. Їхня любов стає такою ж непередбачуваною, як і африканська земля, на якій вони живуть.
Створення легенди
Режисером картини став Сідні Поллак. Роль Карен у фільмі спочатку писали для Грети Гарбо, пізніше її пропонували Одрі Гепберн. Але саме Меріл Стріп змогла зберегти тонку рівновагу між вразливістю і силою, жіночністю і стійкістю. Режисер спочатку сумнівався, чи зможе вона бути «достатньо сексуальною» для ролі. Акторка з гумором згадувала, як прийшла на проби у глибокому декольте: «це було дешево, але спрацювало». Втім, її виконання стало ідеальним втіленням героїні, яка понад усе прагне лише одного — бути щасливою з тим, кого кохає.
Роль пілота й мандрівника Дениса Фінча Гаттона виконав Роберт Редфорд. Його герой не дає обіцянок, не будує майбутнього, не шукає осілості. Він не завжди хоче знати, куди йде, його тягне політ, свобода й легкість. Гаттон відкриває Карен Африку не як землю, а як ідею, як відчуття. Він не може бути частиною сімейного вогнища, зате вчить її поважати свободу інших і літати не лише фізично, а й душею.
Сцена з левом
Поллак прагнув знімати фільм безпосередньо в Кенії, аби передати справжню атмосферу континенту. Але суворі обмеження кенійської влади і заборона працювати з дикими тваринами змусили команду привезти левів із Каліфорнії. В одній зі сцен, коли лев мав кинутися на героїню, дублерка Меріл Стріп не змогла переконливо зіграти страх. Поллак попросив саму Стріп знятися в кадрі. Як тільки з лева зняли нашийник, той зненацька розлютився. Меріл довелося відбиватися батогом, саме тому сцена вийшла надзвичайно реалістичною. Але для актриси це був доволі травматичний досвід.
Кіно, що визначило епоху
Фільм «З Африки» став справжнім тріумфом: 11 номінацій на «Оскар» і сім здобутих статуеток, зокрема за найкращий фільм, режисуру, операторську роботу, адаптований сценарій та чарівний саундтрек. Якщо додати до цього три «Золоті глобуси» і три нагороди BAFTA, стає зрозуміло, чому ця стрічка вважається класикою. Але головне полягає в тому, що у серці фільму живе сильна жінка. Сорок років тому Поллак підкреслив, що навіть попри те, що Карен Бліксен жила на початку ХХ століття, її незалежність і внутрішня сила роблять її сучасною героїнею.
Стрічка стала кінематографічною одою красі Африки, свободі, крихкості людських почуттів і відвазі жінки залишитися собою, попри всі випробування долі. І навіть через 40 років ця історія залишається такою ж величною і хвилюючою, як безкраї кенійські савани, що стали її декорацією. Як писала сама Карен Бліксен, «земля задумана круглою, щоб ми не могли бачити надто далеко вперед». І, можливо, саме це робить «З Африки» таким безсмертним.