Історія «Щедрика», який підкорив весь світ

Сто один рік тому всесвітньовідома нині мелодія вперше прозвучала у Нью-Йорку у виконанні українського хору. Згодом її почули з новим текстом англійською під назвою Carol of the Bells. Відтоді саме ця різдвяна колядка лунає по всьому світу. Як українська пісня у три ноти і чотири звуки стала візитівкою Різдва? І у чому полягає таємниця популярності «Щедрика»?

Як народився «Щедрик»

Давня народна щедрівка набула нового життя завдяки талановитому композитору, диригенту й викладачу Миколі Леонтовичу. Він став автором широко відомих обробок народних пісень для хору «Дударик», «Пряля», «Піють півні», «Ой, зішла зоря», «Козака несуть» та інших. Зокрема «Щедрик» був написаний у Тульчині Вінницької області, де Леонтович вчителював у духовний школі. У грудні 1916 року легендарного «Щедрика» вперше виконав студентський хор у київському університеті імені Святого Володимира. Вже перше виконання принесло автору неабиякий успіх серед київської публіки.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїхав із Тульчина до Києва, де розпочав активну діяльність як диригент та композитор. Деякі його твори внесли до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. А на одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного в обробці Леонтовича. Хорове виконання саме цієї композиції під керівництвом колишнього диригента Київської опери Олександра Кошиця надихнуло Симона Петлюру на створення народної капели для закордонної поїздки. Це був перший крок до масштабної світової презентації української музики.

Читайте також: Микола Вороний: борець із культом страждання

Міжнародне визнання

Масштабне турне українського хору розпочалося з Праги навесні 1919 року. Національний концертний зал був переповнений. Концерт розпочався гімном України і завершився довгими оплесками публіки. Потім був Відень і турне Швейцарією, підкорення публіки найбільшого концертного залу в Парижі, концерти у Бельгії та Нідерландах.

«Твір під назвою “Щедрик” із його безперервним повторенням чотирьох нот, із безкінечно розмаїтим супроводом та гармонізацією — такі веснянки абсолютно вишукані», — писав кореспондент женевської газети La Suisse.

Далі шлях лежав в Іспанію та Францію, попри те що грошей на утримання капели катастрофічно бракувало. На початку 1922 року діяльністю колективу почав опікуватися американський продюсер Макс Рабінов. Вітчизняний хор дав безліч концертів у понад 30 містах США. А 5 жовтня «Щедрик» вперше пролунав на сцені Карнегі-Хол. Так розпочалася американська історія відомої української пісні.

Капела Кошиця дізналася, що таке справжня слава. Після турне американськими містами співаки вирушили до Латинської Америки, де інколи давали по два концерти на день. Але на жаль, історія видатного хору продовжувалася недовго: навесні 1923 року капела дала свій останній концерт.

На жаль, композитор не встиг побачити остаточний тріумф «Щедрика». До свого світового визнання Микола Леонтович не дожив кілька місяців. У січні 1923 року його вбили у батьківській хаті в селі Марківка.

Читайте також: Українсько-польську щемливу драму «Щедрик» можна тепер побачити на Netflix

Відродження «Щедрика»

У 1936 році американський викладач музика, аранжувальник і композитор українського походження Пітер Вільговський створив нову версію всесвітньо відомої щедрівки і назвав її Carol of the Bells. Багато джерел кажуть, що він переклав український текст, але це не зовсім так.

«Я почув пісню у виконанні українського хору й отримав копію рукопису. Приблизно тоді мені був потрібний невеликий твір, аби заповнити програму з моїм шкільним хором для «Години музики». Оскільки молодь не хотіла співати українською, мені довелося написати англійський текст. Я прибрав українські слова про щедрика і замість цього зосередився на веселому передзвоні дзвоників, який мені почувся в музиці. Після трансляції багато шкіл і коледжів запитували, де можна отримати друковані копії Carol of the Bells… Що й казати, відтоді він є бестселером», — пригадував Пітер Вільговський.

Отже, стає зрозумілою деяка плутанина, що тягнулася за цією версію довгі роки. Адже відомо, що колядки співають на Різдво, а щедрують напередодні старого Нового року у січні. Насправді щедрівки пішли від давніх обрядових пісень, які співали навесні, коли все прокидається і народжується. Тому йдеться про приліт ластівочки. Пізніше, з перенесенням святкування Нового року, щедрівки почали співати у січні.

У тексті Вільговського вже з’явилися срібні дзвоники, які закликали до Різдва і приносили гарний настрій. Так найвідоміша українська щедрівка перетворилася на різдвяну колядку, яку відтоді почали співати на свята по всьому світу.

Читайте також: Колядки і віншування звучать зірковими голосами України

Таємниця популярності «Щедрика»

Леонтович написав багато популярних творів, але всесвітньовідомим став саме «Щедрик». Композитор був настільки самокритичним, що міг роками шукати досконале звучання. Так вийшло і з «Щедриком», який він редагував з 1901 по 1919 рік. Відомо, що існувало п’ять його редакцій. Але повністю композитора влаштовувала лише четверта, яку врешті він дозволив використати. За основу Леонтович узяв принцип повторюваності основної мелодії, що додає їй чарівної багатогранності. Миколі Дмитровичу вдалося геніально поєднати прийоми народного багатоголосся з класичною поліфонією.

Звісно, пізніше не обійшлося і без майстерності Кошиця, який сам зібрав у капелу найвидатніші голоси України. Як головний організатор і диригент він завжди ставив «Щедрика» на початку концертів. І вже з перших звуків публіка завмирала, а потім зривалася оваціями.

«”Щедрик” був коронною точкою нашого репертуару у всіх краях упродовж п’яти з половиною років», — згадував Олександр Кошиць.

Саме цю щедрівку найчастіше просили виконати на біс. Так в українську пісню закохалася спочатку Європа, а далі й інший світ.

Читайте також: У Києві відкрилася виставка, що розповідає, як змінювалося святкування Різдва з ХІХ століття

Шедевр XX століття

«Українська пісня мусить пережити метаморфози теперішнього, щоб вижити у майбутньому», — писав Микола Леонтович. Він немов передбачав все те, що колись станеться з його улюбленим твором, для якого він прагнув неймовірної досконалості.

Після 1936 року пісня отримала друге дихання і знову підкорила країни й континенти. Сьогодні існують тисячі аранжувань у найрізноманітніших музичних жанрах і напрямках. Незабутня мелодія звучить з різних сцен, у десятках кінофільмів і гучних рекламних кампаніях. Весь музичний світ визнав «Щедрик» піснею XX століття.

У грудні 2016 року багатьма країнами світу прокотився масштабний флешмоб #Щедрик100challenge. Найбільша музична естафета була присвячена 100-річчю першого публічного виконання пісні. За 76 днів вона облетіла більш як пів сотні міст і вразила фантазією й різноманіттям виконавців. Чарівний «Щедрик» і надалі живе з нами: нагадує про минуле, зворушує і надихає.