Серед усіх літніх свят Івана Купала має особливе значення: щось дике, первісне й одночасно ніжне, як поєднання багаття й вранішньої роси. Одне з найдавніших дохристиянських свят пройшло крізь віки, змішуючи обряди язичницьких племен і християнські символи.

Раніше в Україні святкували з 6 на 7 липня. Проте через перехід на новоюліанський календар у 2025 році Івана Купала відзначатимуть у ніч з 23 на 24 червня, тобто на нову дату народження Івана Хрестителя за оновленим церковним календарем.

Звідки взялося свято Івана Купала?

Його коріння сягає дохристиянських культів води, вогню та родючості. У слов’ян воно символізувало найвищу точку літа. Це час, коли сонце розташоване у зеніті, природа розквітає, а людина перебуває на межі між світом живих і світом духів. Назва ж «Івана Купала» з’явилася вже після християнізації Русі, коли язичницьке свято літнього сонцестояння поєднали з днем народження Івана Хрестителя.

Ця сонячно-християнська дуальність і створює особливу ауру свята. З одного боку, його визначають хресні ходи, молитви й чистота води. А з іншого — багатий фольклор, що немов дихає чарами. Хлопці стрибають через вогонь, а дівчата плетуть вінки й шукають папороть, яка нібито цвіте лише раз на рік і відкриває всі скарби світу.

Вогонь і вода: стихії Івана Купала

Найвідоміший символ ночі на Івана Купала, звісно, вогонь. Вогнище запалювали у центрі села або на узліссі, і молодь брала участь у ритуалі очищення — перестрибуванні через полум’я. Якщо пара перестрибувала разом, не розпустивши рук, це вважалося добрим знаком: любов сильна, отже шлюб буде щасливим.

Але не менше значення мала й вода. Опівночі дівчата пускали вінки на воду, а хлопці намагалися впіймати їх: так визначали долю пари. Вінок, що плив далеко й красиво означав щасливе заміжжя. А той, що закрутився на місці чи потонув — на жаль, не віщував нічого доброго. Купання у річці також вважалося обов’язковим ритуалом, адже вода в купальську ніч очищає й захищає.

Папороть і дівоча магія

Ще один чарівний елемент свята — пошуки квітки папороті. Згідно з повір’ями, папороть цвіте лише у купальську ніч, і той, хто її знайде, отримає дар бачити майбутнє, розуміти мову тварин і відчиняти замкнені двері до скарбів.

Хоча науково папороть не цвіте взагалі, цей образ є метафорою пошуків внутрішньої сили, удачі або кохання. Іноді йти вночі до лісу — це вже символ рішучості, дорослішання, готовності зустрітися зі страхами.

У ніч на Купала дівчата ворожили. Поза пусканням вінків, клали під подушку трави, аби побачити у сні свого судженого, або кидали у воду два пелюстки: якщо зійдуться — бути весіллю. Найсильнішими вважалися трави, зібрані саме в купальську ніч: звіробій, чебрець, папороть, полин, м’ята. Їх сушили, вплітали у вінки, клали під поріг або носили в кишені як оберіг.

Сучасне святкування: між традицією і фестивалем

У селах й досі зберігається більше автентики: справжні багаття, хороводи, голосні пісні й пошуки квітки папороті. А у містах це зазвичай купальські фестивалі з елементами шоу: етногурти, фотозони з вінками й кулінарні зони з медовухою.

Навіть якщо ви далеко від села, лісу чи річки, святкування Івана Купала можна влаштувати по-своєму. Головне — атмосфера, символіка і бажання відчути зв’язок із природою й традицією. Ось що допоможе зробити ніч чарівною:

1. Сплетіть купальський вінок

Навіть у місті можна знайти ромашки, м’яту, полин чи інші трави. Плетіння вінка — не просто прикраса, а маленький оберіг. За повір’ям, він вбирає у себе енергію дівчини, а потім передає її воді і, можливо, майбутньому коханому.

2. Зберіть «нічні» трави

Якщо маєте змогу, вирушайте по трави на захід сонця. Найсильнішими є ті, що зібрані руками й до світанку. Потім їх можна засушити й зберігати вдома як оберіг або заварювати для спокійного сну.

3. Запаліть свічку або багаття

Не біда, якщо немає великого вогнища. Свічка, ліхтар або багаття у мангалі теж символи очищення. Головне — вийти під відкрите небо, подумати про те, що хочете залишити у минулому і подумки спалити це у вогні.

4. Створіть «особисту» традицію

Купальська ніч — чудовий час для ритуалу, який ви придумаєте самі. Напишіть на папірці страх або сумнів, який хочете відпустити й киньте у вогонь. Або зав’яжіть стрічку на дерево з бажанням. Це ваш момент сили.

5. Проведіть час на природі

Якщо є нагода, йдіть до річки, лісу, поля. Купальська ніч — час, коли можна дозволити собі побути наодинці з тишею, з природою, з собою. Не обов’язково влаштовувати галасливу вечірку. Навпаки, багато хто шукає в цю ніч спокою, очищення й натхнення.

6. Пошукайте свою «папороть»

Не обов’язково йти у хащі. Запитайте себе: що я шукаю в житті? Який скарб мені потрібен? Іванова ніч — це час, коли можна поставити собі чесні запитання. І, можливо, саме цієї ночі знайдеться відповідь.

У свято Івана Купала ми знову з’єднуємося з природою, зі своєю історією, з предками. Це магічне нагадування, що у кожному з нас живе частинка давньої сили: інтуїції, любові й віри у щось більше. Поки палає купальське вогнище, поки дівчата пускають вінки на воду, поки хтось шукає у лісі квітку папороті — ми живі, ми пам’ятаємо.