Якщо ви хочете змінити сферу діяльності, дуже важливо прислухатися до себе, намагатися зрозуміти свої потреби і водночас раціонально прорахувати ризики, інакше нове заняття перетвориться на тягар. Особливо це стосується таких творчих видів діяльності, як танець, у якому фанатична любов до своєї справи передбачає й такі «побутові» речі, як організація майстер-класів і роботу з абсолютно різними людьми. Про це розповідає керівниця студії «Школа фламенко» Ольга Островерх. Вже дорослою вона зайнялася іспанським танцем, який став головним заняттям у її житті. А вже сьогодні відбудеться концерт «We love Flamenco» у Будиноку актора.
У справжнього артиста фламенко, як у самурая, немає мети — лише шлях. Paso a paso, крок за кроком.
Я займаюся фламенко понад 20 років. Почала танцювати дорослою людиною, до цього не займалася жодними танцями. З раннього віку чомусь була впевнена, що якщо буду танцювати, то тільки фламенко, хоча нічого про нього не знала. У театральному інституті на різні курси запрошували чудових педагогів, і нам викладав блискучий іспаніст, знавець і поціновувач іспанської культури Володимир Самійлович Харитонов, перекладач зі староіспанської. Він читав нам зарубіжну літературу з акцентом на іспанську поезію та розповідав про фламенко, яке він бачив в Іспанії. Наприкінці 1980-х мало хто їздив за кордон, і я тоді думала, що ніколи наживо не побачу того, про що він говорив. Минуло якихось 20 років, і все стало по-іншому. Зараз досить багато людей в Україні займається фламенко — у Києві та Харкові по чотири великі студії, щорічний фестиваль у Львові, студії у Дніпропетровську, Одесі, Тернополі.
Займаючись фламенко, жінка відчує себе вільною. Ми всі кардинально міняємося, коли зустрічаємося з собою.
Не бійтеся помилок
Після інституту я стала театральним критиком, працювала журналістом. Якось я зустрілася з подругами, ми заговорили про танці, і виявилося, що всі ми хочемо танцювати фламенко. На той момент, у 1996 році, у Києві жодних шкіл фламенко не було, але за деякий час дивом знайшлася студія, і ми туди пішли. Спочатку я була в абсолютному захваті, хоча зовсім не вміла рухатися, до того ж я завжди займалася спортом, каталася на лижах, плавала. Я позаймалася рік і кинула. Відновила навчання тільки через рік, і відтоді моє життя змінилося, бо я зрозуміла, що хочу серйозно займатися фламенко.
Фламенко — танець самовпевнених людей. Я взагалі не така, але я навчилася такою бути.
У той час, на початку 2000-х, було мало візуальної інформації, ніхто з нас живого фламенко не бачив. Ми дивилися ті рідкісні іспанські записи, які до нас потрапляли, і розуміли, що нас вчать зовсім не фламенко. До нас приїхала на майстер-клас танцівниця з московської студії «Альмас дель Фуего», яка намагалася пояснювати про ритм, про сольфеджіо фламенко, але ми її не розуміли. Виявилося, що вона навчалася в Іспанії, а у мене за два роки занять навіть не було думки, що можна поїхати вчитися, мені здавалося, що фламенко — це закритий клуб, куди чужу людину не пустять. З’ясувалося, що у Севільї є академії танцю, і кожна людина може поїхати вчитися.
А коли ми з моїми подругами вперше опинилися в Іспанії, то отримали культурний шок — нам здавалося, що ми щось вміємо, але ми не просто не вміємо, а робимо все неправильно. Довелося перенавчатися.
Ризикуйте заради мети
Після першої поїздки до Іспанії ми пішли зі студії, де займалися. Але ми дуже хотіли продовжувати, тому зняли танцювальний зал, запросили нову викладачку. Але педагог нас підвів, і напередодні занять ми залишилися ні з чим. Тож ми з моєю подругою самі пішли викладати, бо у нас не було вибору — був проплачений зал, зібралися люди. Хоч я й подумати не могла, що стану це робити.
Працюючи самостійно, ми пішли на великий ризик і провели майстер-клас з іспанським викладачем. Це і зараз ризик, я проводжу такі майстер-класи двічі на рік, і щоразу я не знаю, чи зберу людей, чи окупляться витрати. А у 2003 році, коли ніхто ще цим не займався, ми запросили нашого севільського викладача Хуана Павільйо, блискучого танцюриста, геніального педагога й артиста. Ми витратили чимало грошей, але завдяки цьому ми отримали людей, матеріал, техніку, розуміння, як працювати. Потім ми стали набирати комерційні групи і за рік відпрацювали вкладення. Головне нам вдалося — ми створили простір фламенко, в якому займаємося улюбленою справою. Ба більше, він працює і розвивається самостійно — тепер я можу віддати студію одній з моїх учениць і бути спокійною за її долю.
Фокусуйтеся на головному
Я завжди працювала в багатьох місцях одразу. Науковою роботою як мистецтвознавець я не могла заробити, тому стала журналістом, писала про театр. Паралельно я все ж займалася наукою, захистила дисертацію, працювала в театральному центрі. Я звикла, що в мене різні види діяльності, і коли до них додалося фламенко, для мене це було нормально. Чим більше я танцювала, тим складніше було поєднувати з журналістикою, але оскільки я вміла правильно планувати час, то змогла успішно поєднувати ці різні роботи. Під час кризи 2008 року я працювала в щоденній газеті, у мене було високе завантаження. Одного чудового дня мені зателефонував редактор відділу, який зі сльозами в голосі сказав, що мене звільнили. Але я була щаслива, бо чітко знала, що робити. Самій звільнитися, відмовитися від стабільної зарплати в мене не вистачило б мужності.
Я перестала займатися театральною критикою, зрозумівши, що це герметична річ, я нікому нічого не даю, крім своєї суб’єктивної думки, більш-менш дотепно викладеної. Навдивовижу, я дуже любила театр, розуміла і відчувала його, але раптом він для мене перетворився на яму, куди я кидаю свій час, не створюю енергії і не отримую її.
Давайте і беріть
Як у будь-якому занятті з людьми, у фламенко завжди є ризики — ти можеш бути лідером чи ні, твоя харизма може скінчитися через рік, але ти завжди маєш бути готовий багато віддавати. І не просто віддати все, а віддавати стільки, скільки учні можуть забрати. Цього мене навчив мій перший іспанський педагог. Комусь це підходить, комусь — ні, але завдяки цьому зі мною залишаються люди.
Нова програма Школи фламенко запрошує вас у світ іспанської музики й танцю. Чуттєвий спів, віртуозна гітара і танець, маленька Андалусія в центрі Києва — що може бути кращим за це ввечері наприкінці квітня? Школа фламенко Ольги Островерх чекає на вас!
- Танець — Школа фламенко Ольги Островерх
- Спів — Марія Кучерова
- Гітара — Павло Косенко
Де: Будинок актора
Коли: 26 квітня о 19:00
