Коли Масниця у 2025 році: дата, традиції святкування

Відсвяткувавши різдвяні та новорічні свята, прийшла черга до нових, захопливих та не менш смачних свят, одне з таких — Масниця. В цій статті ми розповімо про дату святкування та вражаючі традиції на Масницю у 2025 році.

Коли Масниця 2025: українські традиції

Масниця (Масляниця, Колодій, Запусти, Пущення, Заговини, Сирний тиждень) — багатоіменне східнослов’янське свято, яке відоме на весь світ, символізуюче закінчення зими та початок весни, та яке відзначається протягом тижня перед Великим постом. Часто це свято пов’язують з Росією, проте це не так. Це свято українське, і дуже відрізняється від російського — традиціями та значенням.

Зазначимо, що дата святкування Масниці залежить від дати Великодня. У 2025 році Масниця відзначається з 24 лютого по 2 березня.

Традиції Масниці в Україні

На Масницю за давніми традиціями готували вареники. На козацьких землях це була головна ритуальна страва. Недарма ж козаки жартували, що на Масницю й турки вареники їдять.

«Почекайте вареники, прийде на вас Масниця», — говорить українська народна приказка.

Масниця чи Масляна?

Випікання млинців впровадилося у нас в радянський час. За Радянського Союзу на всій його території проводили однакові свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію і їх не згадували. Про таке говорить доктор філологічних наук, завідувачка кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Івановські.

У Росії «блины» з гречаного борошна смажили на олії, яка там називається «постным маслом», тоді як в українців масло — це продукт, виготовлений з коров’ячого молока. Та й сир на тих теренах — це «творог», тому «сиропусна неділя» там мала б називатися «творожнопустна». Назву обряду в інші землі принесли українські священники, котрі століттями служили далеко за межами рідної країни.

Фольклористи зазначають, що російська “Маслєніца” — це зовсім не Масниця, а Колодій. Свята відрізняються не лише обрядовими стравами, музичним оформленням, а й своєю суттю та значенням.

На Московщині, де цими днями проводжали зиму, пили багато горілки, бражки з «блинами», поминальною їжею, бо опудало зими спалювали, вона помирала. Одним з обов’язкових атрибутів свята в наших сусідів були бої «стінка на стінку», що не обходилися без крові.

У прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду.

Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю сонця, а й такими, що закликали до загального примирення, злагоди і всепрощення. Недарма в українців останній день тижня називається ще й Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та всіх прощати. Ця традиція збереглася й донині.

Українські страви на Масницю

Незмінним атрибутом святкування і найважливішою стравою є вареники з сиром, политі маслом та сметаною.

Холодець зі свинячих ніжок, налисники, сир, капуста з олією, капусняк, «огірки» — розсіл огірковий, яєшня на маслі, сир із сметаною, різні каші, борщ з рибою, локшина на молоці та інші страви без м’яса.

На заході України є традиції пекти пампухи й смажити хрусти/вергуни. Це не є дуже поширеним, і виглядає на вплив центральноєвропейської традиції «тлустого» четверга чи вівторка (залежно від країни). Пампухи «pączki» є дуже популярними в цей період у Польщі.

Але хай там як, сенс останнього тижня перед постом в Україні — приготувати себе духовно і фізично. Їжа полегшується, м’ясо не вживається ще з попереднього тижня (Мясопуст). Тобто по суті це спокійний час, примирення з собою й оточенням, намагання вирішити образи, очікування посту. Закінчується Прощеною неділею.

Масниця в Україні та інших країнах

У росіян стравою-відповідником, маркером свята є «маслєнічниє бліни», у поляків — смажені пончики з повидлом, у хорватів — булочки з начинкою крафне.

Найвідомішим і найцікавішим елементом традиційної для українців Масниці є обряд «колодки». Колодкою називали дерев’яне поліно, яке прив’язували неодруженим парубкам, символічно караючи їх за те, що вони вчасно (тобто до початку посту) не одружилися. Відкупитися від колодки парубок міг лише одним способом — вгостити жінок горілкою або ж дати грошей. У жартівливій формі громада осуджувала неодружену молодь, заохочуючи до продовження роду.

Аналоги цього звичаю у слов’янському світі зустрічаємо у Словенії, Хорватії, Білорусі. Натомість він майже невідомий росіянам.

Ще одним архаїчним обрядом української Масниці було поховання Колодія, відоме у кількох локальних варіантах. В його основі розігрування народження та поховання дерев’яної ляльки — колодки, що уособлювало знищення зими.

Натомість звичай виготовлення маслєнічних опудал і їх спалювання — явище притаманне для російської традиції і нічого спільного з українською народною культурою немає.

У радянський час відзначення Масляної як свята проводів зими за російським сценарієм, пропагували державні відділи культури у багатьох українських містах. Тож не дивно, що нині ми знаємо звичаї північного сусіда краще, аніж свої, які мають самобутній національний характер та колорит.