Леся Сайко26 травня 1648 року, рівно 377 років тому, відбулася Корсунська битва — одна з найвизначніших перемог в історії українського війська. Під Корсунем 15-тисячне військо Богдана Хмельницького, об’єднавшись з кримськотатарською кіннотою під проводом Тугай-Бея, вщент розгромило польську армію Миколи Потоцького. Ця перемога стала поворотним моментом, адже саме після неї, а не після битви під Жовтими Водами, почалося формування української національної армії, яка, ймовірно, стала наймогутнішою силою в Європі середини XVII століття.
Навесні 1648 року українські землі охопило повстання проти польського панування. Річ Посполита відкинула всі пропозиції козацької верхівки і відправила каральну експедицію, яка, однак, недооцінила силу козаків і зазнала нищівної поразки під Жовтими Водами.
Польські війська відступили до Корсуня, де до них приєдналися основні сили Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. 25 травня армія Хмельницького та татарські загони, завдяки унікальному інженерному рішенню козаків, які за один день насипали греблю через Рось, переправилися через річку та увійшли до Корсуня. Поляки не прийняли бій, підпалили місто і почали відступати.
Однак гетьман Хмельницький дізнався про наміри противника і перекрив шлях до Богуслава. 26 травня польське військо потрапило в ретельно підготовлену засідку і було повністю розгромлене за чотири години. Більшість польських солдатів (жовнірів) загинули, а решта, включно з командуванням, потрапили в полон. З 20-тисячної армії врятувалося лише близько 1,5 тисячі чоловік.
Хоча історики часто зосереджуються на дипломатичних аспектах Корсунської битви, варто звернути увагу на низку неординарних рішень та подій, що супроводжували цю перемогу:
Цікаві факти про Корсунську битву
Зміна характеру повстання: Після перемоги під Жовтими Водами запорозькі козаки втрачають свою домінуючу роль в армії повстанців. Їхні лави активно поповнюють українські селяни та міщани, що перетворило повстання з військового заколоту на повноцінну міжетнічну війну.
Інженерний геній козаків: Козаки з полку Максима Кривоноса продемонстрували надзвичайну винахідливість, збудувавши за один день греблю через річку Рось, що значно полегшило переправу війська.
Спалена земля: Напередодні битви польський командувач Потоцький наказав спалити навколишні фільварки, внаслідок чого згорів і сам Корсунь, де вціліла лише церква. Пікантність ситуації полягала в тому, що більшість міщан Корсуня та власників фільварків були поляками або євреями. Таким чином, Потоцький знищував своїх співплемінників та союзників, тоді як поляки згодом звинуватили в цьому армію Хмельницького.
Стереотипи про чисельну перевагу: Поширене твердження про значну чисельну перевагу війська Хмельницького насправді не відповідає дійсності. У піхоті була рівність сил, власної кавалерії у козаків майже не було, і лише 3 тисячі татарських вершників протистояли 5 тисячам польських кавалеристів. Аналогічна ситуація була з артилерією: 26 козацьких гармат проти 50 польських. Чутки про перевагу повстанців були пов’язані з панікою, що охопила Потоцького напередодні битви, змусивши його прийняти рішення про відступ до Богуслава.
Засідка замість відкритого бою: Корсунська битва, по суті, не була традиційним відкритим боєм. Польська армія потрапила в ретельно сплановану засідку, куди її завів розвідник Хмельницького Тимофій Зарудний. Козаки та татари нищили польське військо, яке через особливості рельєфу місцевості не змогло розгорнутися в бойовий порядок. За чотири години польська армія була винищена. Цікаво, що під час бою Богдан Хмельницький найбільше переймався тим, що козаки використовують занадто багато пороху, оскільки поляки не могли підійти для рукопашного бою.
Загадка Тимофія Зарудного: З ім’ям Тимофія Зарудного пов’язана цікава загадка. Достеменно відомо, що йому не вдалося врятуватися. Його часто називають прототипом російського учасника війни Івана Сусаніна. Проте, на відміну від Сусаніна, існування якого не підтверджене документально, Тимофій Зарудний був реальною історичною постаттю, яка справді заманила вороже польське військо в болото.
Перемога під Корсунем дозволила знищити військові сили поляків на українських землях і масштабно розгорнути національно-визвольну боротьбу. Сучасники оцінювали становище Речі Посполитої як катастрофічне: “Оскільки жодна сила вже не стояла на перешкоді, татари і козаки вдерлись аж під Білу Церкву… могли загрожувати навіть Кракову і Варшаві, не зустрічаючи опору. Бо такий страх запанував, що всі думали більше про втечу, ніж про оборону”.