Оксана Хромова
Сьогодні українській письменниці могло б виповнитися 40 років. Вона народилася 1 січня у Львові, писала прозу, поезію, есеїстику і стала частиною покоління українських авторів, яке сформувалося вже після незалежності. Її життя обірвалося в червні 2023 року внаслідок російського ракетного удару по Краматорську. Вікторія Амеліна не випадково опинилася в зоні ризику. Останні роки свого життя вона свідомо присвятила документуванню війни та воєнних злочинів, поєднуючи літературну роботу з правозахисною діяльністю.
До початку війни
До 2022 року Вікторія Амеліна була відома передусім як авторка художніх текстів. Її дебютний роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» вийшов у 2014 році й привернув увагу критиків уважним ставленням до внутрішнього світу людини. А роман «Дім для Дома», опублікований у 2017 році, став одним із найбільш помітних її творів і був перекладений кількома мовами.
Окреме місце в її роботі займала дитяча література. Книжка «Хтось, або Водяне Серце» отримала премію «Еспресо. Вибір читачів» і була відзначена за уважну, не спрощену розмову з дітьми про страх, втрату та співпереживання. Амеліна також працювала як есеїстка й публіцистка, брала участь у міжнародних літературних подіях і була членкинею Українського ПЕН.
Війна як точка неповернення
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Вікторія зосередилася на документуванні війни. Вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds, яка займається збором доказів воєнних злочинів для міжнародних судових інстанцій. Працювала безпосередньо в деокупованих містах і селах, спілкувалася зі свідками, фіксувала зруйновані домівки та особисті історії людей, які пережили окупацію. Її завданням було не художнє осмислення подій, а точна фіксація фактів і людських свідчень.
Одним із найважливіших епізодів цієї роботи стало знайдення щоденника письменника Володимира Вакуленка в деокупованому Ізюмі. Письменниця знайшла рукопис, зберегла його й доклала зусиль до публікації тексту. Таким чином було повернуто голос людині, яка не мала змоги розповісти свою історію самостійно. Для самої Амеліної це стало ще одним підтвердженням того, що документування війни є частиною відповідальності письменника.
Після смерті
27 червня 2023 року Вікторія Амеліна перебувала в Краматорську разом із групою колумбійських журналістів і письменників. Російська ракета влучила в ресторан, де вони перебували. Амеліна отримала тяжкі поранення і померла 1 липня 2023 року в лікарні Дніпра. Їй було 37 років.
Після загибелі Амеліної її колеги та друзі завершили роботу над документальною книжкою «Looking at Women Looking at War». У ній зібрані свідчення про жінок, які фіксують війну як журналістки, правозахисниці, волонтерки та дослідниці. Збірка вийшла вже після її смерті й стала важливим міжнародним свідченням про війну в Україні. У 2025 році вона була відзначена премією Orwell Prize for Political Writing.
Сьогодні Вікторію Амеліну пам’ятають як письменницю й людину, що не відмовилася від своєї професії в умовах війни, а переосмислила її функцію. А її тексти залишаються частиною української літератури й водночас документом часу, який ще довго потребуватиме уважного читання й осмислення.