Відновлення України: бізнесу, державі та університетам час об’єднуватись

У перші місяці повномасштабної війни проявилася, напевно, найголовніша риса українців – вміння єднатися та об’єднуватися. Саме це дозволило нам стримати ворога та зберегти країну. Сьогодні ми говоримо вже не про відсіч, а про майбутню перемогу, а за нею – відбудову. І тут нам доведеться ще не раз об’єднатися. Хай навіть це здаватиметься комусь дивним чи недоречним.

Олена Орлюк, очільниця Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, докторки юридичних наук, професорки кафедри Інтелектуальної власності та інформаційного права КНУ імені Тараса Шевченка

На ці думки мене підштовхнуло засідання ІР конгресу в Польщі, яке я з командою відвідувала цієї осені. З-поміж усіх питань ми з колегами обговорювали зокрема й модель потрійної спіралі Генрі Іцковича. На перший погляд, це може звучати як цитата зі шкільного підручника фізики. Але насправді це – ключ до повоєнного відновлення нашої країни. А ще інструмент, який дозволив США стати головною економікою світу. Але все – за порядком.

У центрі інновацій – університети

Якщо описати простими словами, то «потрійна спіраль» – це про співпрацю науки, бізнесу та управління. Фактично сфер, які в Україні й досі часто залишаються відстороненими одна від одної, а в чомусь – ізольованими. Натомість оця «спіраль» каже нам: університети й наукові  інститути, держава та бізнес мають працювати пліч-о-пліч, якщо дійсно прагнуть розвитку інновацій. І, на перший погляд, досить дивно, що з цих трьох «компонентів» ключовими є саме університети. Епіцентр талановитих людей та майбутніх науковців. 

Генрі Іцкович називає таку модель кооперації найбільш вдалою для будь-якого суспільства, і мені вкрай складно з ним сперечатися. Адже що ми маємо сьогодні? «Лінійний» принцип, в якому бізнес – окремо, університети та наукові інститути – самі по собі, а держава – й взагалі третій гравець. Складається враження, що ми слідкуємо за змаганнями, яких насправді бути не може. Це не конкурс, не марафон. Замість лінійності нам потрібна взаємодія, взаємопідтримка та діалог. І лише тоді можна очікувати на дійсно знакові результати.

Як це зробити? Тут все ще простіше. Іцкович пропонує зробити університети центром інноваційної діяльності  суспільства. Центром, який підтримують і бізнеси, і дежава. За такої умови університети зможуть перетворитися на такий собі штаб, в якому будуть сфокусовані всі національні зусилля з розвитку інновацій. У результаті замість «звичайного» університету чи навіть університету дослідницького ми отримуємо університет  підприємницький. Це ніяк не мінімізує його академічну складову, а лише додає можливість розвитку підприємницьких навичок серед студентів та механізми для підтримки нових ідей. І це жодною мірою не впливає на неприбутковий статус університету (якщо він фінансується з бюджету), адже інноваційні доходи отримуються на виконання статутної діяльності, тобто є пасивними. А якщо з’являється потенційна можливість отримання реальних доходів від університетських розробок вже на підприємницьких засадах, то й тут відомий шлях — розбудова власної інноваційної інфраструктури. Наприклад, наукового парку, в якому університет є співзасновником, із внеском до статутного фонду інтелектуальної власності. 

Звісно, інноваційною спроможністю університетів користуватимуться не всі студенти. І це абсолютно нормально. Так само зрозуміло й позицію людей, які не підтримають подібне «реформування» класичних університетів. Але тут нам доведеться зважити та обрати: ми прагнемо століттями віддавати данину історії та плекати минуле, чи хочемо перетворити Україну на дійсно інноваційну, сучасну та прогресивну державу. Вибір, як на мене, доволі очевидний.

Зрештою, така модель є корисною абсолютно для всіх. Університети отримують престиж і таке необхідне фінансування, бізнес – інноваційні технології за умови значно менших порівняно з власними проєктами вкладень, а держава – розвиток інноваційного клімату, а отже, економіки.

Однак на цій трансформації кооперація бізнесу, університетів та держави не обмежується. Я б навіть сказала, лише починається. Скажімо, розширивши свої можливості, розробники з університетів зможуть відкривати свої стартапи чи невеликі інноваційні фірми, тобто розбудовувати сектор МСП, який вважається у світі одним із  драйверів інновацій. А держава отримує надійного вітчизняного «підрядника», який може оперативно закривати актуальні запити. Тобто позитив очікує на всіх учасників цієї моделі. І це не лише бонуси фінансові, а й те, що поки що шкутильгає найбільше – закриття першочергових потреб.

Бізнес на старті, університети – готові

Україна має доволі потужні дослідницькі університети,  промисловість та всі передумови для застосування «потрійної спіралі». Саме тому розбудова інноваційної інфраструктури в країні нарешті  демонструє довгоочікувані активності. IP офіс також зробив перші кроки назустріч розвитку інновацій в українських університетах. Зокрема, створивши на своїй базі  IP&I Hub — Національний хаб інтелектуальної власності та інновацій, що має об’єднати бізнес та інвесторів з винахідниками.

Це унікальна можливість привернути увагу бізнесів з усього світу до інноваційного потенціалу України. А ще набір інструментів, які можуть зробити цей процес більш зрозумілим, простим та  швидшим. Скажімо, ідеєю запровадження сервісу “Єдине вікно” є суттєве спрощення подачі заяв та реєстрацій, вбиваючи бюрократію на користь діджиталізації. Або платформа відкритих інновацій, яка має  об’єднати інвесторів із розробниками технологій. Тобто механізми зрозумілі, залишається лише натиснути на кнопку «старт». 

Зрештою, «потрійна спіраль» – це відповідь на питання, яке я чую щоразу, зустрічаючись із закордонними колегами та журналістами. Як ви плануєте відбудовувати країну? На що ви будете здатні без дотацій та пожертв? Відповідаю. Ми вже здатні на те, про що не могли й мріяти кілька років тому. Україна має всі шанси стати визначним  інноваційним хабом Європи. Попереду багато викликів – об’єднати бізнес, державу та освіту у цей надзвичайно складний час. Однак я впевнена, що у нас все вийде. Маємо прикладати всі зусилля, аби перемога, яку виборюють зараз наші воїни на фронті, створила спроможність відбудувати концептуально іншу – інноваційну та технологічну Україну.