Купи собі той довбаний букет: публікуємо уривок

Книга про те, як почати любити себе та отримати нарешті щасливе життя вийшла в українському перекладі у видавництві Yakaboo Publishing у 2020 році, як і оригінал, що одразу отримав безліч відданих читачів. Йдеться про особистий досвід сценаристки та менеджерки розважальних програм Тари Шустер. Їй вдалося вибудувати систему методів для покращення стосунків із самою собою, зцілити старі травми та знайти в собі невичерпне джерело натхнення. Вже четвертий рік поспіль книжка «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось» тримається у ТОПах продажів національної книжкової платформи Yakaboo, а цього місяця з друкарні прийшов черговий, 19-й наклад. Запрошуємо і вас ознайомитись з невеликим уривком, наданим видавництвом.

ВНУТРІШНЯ НЕПОДРУГА. Припини себе ображати

Чи відчуваєш ти часом, наче самокритичні думки викрали твоє тіло? (…) Що це в біса коїться?

Внутрішня Неподруга прийшла, от що. А вона в мене та іще сучка. Несамовито злостива і завжди знайде спосіб мене засмутити, але я далі її запрошую на свої вечірки. Я й далі розділяю з нею вишукані м’ясні нарізки та шардоне. Вона п’є коктейлі за моїм столом і весь час обурюється, поки я пояснюю / вибачаюся перед друзями, що «Вона давня подруга; складно її позбутися безповоротно… Вона з тих, із ким я ніколи не змогла би подружитися, якби ми познайомилися нині, але нас пов’язує минуле… знаєте?» Вона живе всередині мого серця й харчується моєю самооцінкою.

Уперше відкрила її, пишучи в щоденнику. Вона була голосом, що безперестанку роздавав мені ляпаси, так ніби безкінечний трек грав у моїй голові. Навіть коли я собою пишалася й записувала, за що вдячна, скажімо «УРА! Нарешті, нарешті мене підвищили!», вона лементувала на сторінці: «Ага, але тільки через те, що ти їх надурила. Я тебе знаю. Ти нікчемна». Курррва, дівчино… Дай мені передихнути! Звідки лише цей збіса інтенсивний сучий голос береться?

Гаразд. Думаю, вона була зі мною від самого початку. (…)

Коли вона підступно захопила сторінки мого щоденника, я вирішила взятися за цю лярву. Постановила собі весь час перебувати поруч із нею, а не уникати, як колись, і не придушувати її. А що як, зрозумівши хід її думок, мені вдасться знайти спосіб упоратися з нею? Я повністю описала все, що вона стверджувала.

Перелік стверджень Внутрішньої Неподруги

• Ти самозванка. Якщо й досі не досягла своєї мети, то вже ніколи й не досягнеш. Запізно. Ти застара.
• У тебе неправильна робота, і правильної ти ніколи не знайдеш.
• Ти не купила Яні весільного подарунка, а вже минуло вісім місяців! Як можна бути такою лінивою й неорганізованою, щоб не спромогтися на весільний подарунок?
• Твій університетський хлопець одружується (дякую, фейсбук, за таке важливе відкриття). Ти реально протрахала Бена. З усіх твоїх колишніх, він був найкращою людиною, а тепер кохає іншу.
• Твоє тіло схоже на вареник.

Тощо, тощо. Я подивилася на перелік і розсміялася. БОООЖЕ. Як жорстоко. Я б ніколи не сказала іншій людині таких лихих слів. Але ж ось: кажу таке про себе. Замість того, щоб списати цього внутрішнього критика як «тупого», мені стало цікаво, а що як ставитимуся до нього як до друзів, якими маю конфлікт. Оскільки я зростала в середовищі, де всі весь час лементували, мені не дуже добре дається вербальна конфронтація. Якщо на мене підвищити голос, я просто замовкну. Тому, коли маю потребу висловити свої почуття, я їх просто записую. Моя сестра отримала гору листів і повідомлень, що описують моє самопочуття (вибач, Діано). Мій бос теж отримав багато імейлів із докладним тлумаченням моїх скорбот (вибач, Босе). Листи допомагають мені висловитися без відхилень від теми, без боягузтва і без сліз. (Ну… часом я все-таки можу розплакатися, пишучи. Не маю на те ради; я те іще рюмсало). Отож, мені стало цікаво: а що як написати листа на кшталт «вгамуйся і зникни» до моєї Внутрішньої Неподруги і вказати цій сучці місце?

«Дорога Внутрішня Неподруго, 

хочу сказати, що я отримала і розглянула твої скарги. 

Розумію, що ти вважаєш мене самозванкою і що я ніколи не досягну своїх цілей. Хочу лише сказати, що я вже досягнула багато із них і я в дорозі до ще більших здобутків. Ніщо не свідчить про інший розвиток подій. А також: що означає «запізно» чи «застара»? Потреба бути НАЙКРАЩОЮ, НАЙМОЛОДШОЮ, ТУТ І ЗАРАЗ — це просто еґо, короткострокова забавка. Я долаю марафон, крихітко. Хочу більше здобутків, так, але я маю успіх, до того ж тріумф не приходить одразу. Сподіваюся, що ні. Я не хочу вигоріти. Я — розумна, обдарована особистість, і роблю усе, що в моїх силах. А це суперечить самозванству.

Я так розумію, ти вважаєш, що в мене «неправильна робота». А я хочу сказати, що мені вона до душі. Мені подобаються люди, з якими працюю і стабільність роботи у великій компанії. Окрім того, я збираюся віднайти золоту середину між працею творчою та працею, орієнтованою на бізнес. А це не стається за одну ніч! Я докладаю зусиль і чудово даю собі раду, про що свідчить моє підвищення, сучко.

Я розумію, з фейсбуку ти довідалася, що один із моїх колишніх хлопців із університету щойно заручився й ти хвилюєшся, що я все протрахала. Кажеш, що він міг бути «саме тим», і вважаєш буцімто це я винна, що ми не разом. Так-от: чого це ти підглядаєш у мій фейсбук, невдахо? Робити нема чого? І друге: хочу тобі нагадати, що коли я закохалася в Бена, він був чудовий, але за півтора року саме я поклала край нашим стосункам, бо ми з Беном не пасували одне одному. Я ніколи не кінчала під час сексу, А ВІН мав жахливу тривожність, яка, дозволь нагадаю, геть не підігрувала моїй страшенній тривожності. Це ж класно, що він одружується — і взагалі супер, що не зі мною! 

Розумію, ти вважаєш мене фальшивою, бо я не купила вчасно весільного подарунка для Яни. Хочу тобі нагадати, що Яна — моя подруга, і вона не має часу мозолити цим голову, бо перейнята своїм життям. І ще одне: я куплю для неї подарунок. Ти ж знаєш, що куплю. Завжди про це дбаю. 

Щодо закиду, начебто моє тіло схоже на вареник… Загалом, так. Прийму це. Я схожа на ідеально сформований, красиво оздоблений, найсмачніший почастунок ручної роботи, який кожен хоче з’їсти, бо знають, який він смачнезний всередині. Я — найгарячіша штучка на вечірці. 

Підсумовуючи, дорога Неподруго, хочу подякувати за час, що ти вділила на реєстрацію скарг, а тепер я звільняю тебе, відхиляю всі твої обвинувачення й закутуюсь у кашемірову ковдру самоспівчуття. Як завжди, ти сильно помиляєшся. 

Ласкаво прошу вгамуватися, зникнути і більше не намагатися мене засмутити. Тобі не вдасться. 

Цілую-обіймаю»

Я взяла лист, заклеїла золотисто-блискучим скотчем і прикріпила на дошці для ідей у моєму домашньому офісі поруч зі світлиною Коко Шанель. Коко не переймалася думками дурнів, тож і мені не слід.

Лист до внутрішньої неподруги — це саме той інструмент, який швидко утихомирив вітри, здійняті вогнищем моєї ненависті до себе. По-перше, таке поліпшує настрій. Писати «листа до себе» — дурнувата затія, тож вона мене смішить. Сміх — ворог самовідрази, бо сміятися це означає, що ти вже не аж так занурена в себе і здатна побачити смішні моменти. Сміх дає тобі змогу бути самоусвідомленою, а це завжди є частиною зцілення. По-друге, щоразу, як захищаю себе в письмовій формі, мій мозок і права рука об’єднуються в цій самообороні. Рефлекс самозахисту входить у м’язову пам’ять. І це дає бентежне відчуття сили.