Леся Українка: трагедія та тріумф сильної жінки

Чи можливо, попри смертельну хворобу, сприйняти свою долю та зробити свої дні, місяці і роки змістовними та насиченими? Здається, Леся Українка була здатна перетворити власне життя, часом доволі трагічне, на еліксир безсмертя.

Бути сильною

Вона прожила життя, повне болю, насамперед фізичного. Але ніхто ніколи не чув від неї скарг і не бачив сліз, попри те що їй постійно доводилося долати страждання. Через стан здоров’я вона ніколи не навчалася в освітніх закладах. Проте завдяки старанням матері, Олени Пчілки, здобула чудову освіту і завжди багато й наполегливо працювала вдома.

Звичайно, велику роль відігравало оточення дівчини та загалом родини Косачів, яке складалося із творчої інтелігенції — вчених, митців та громадських діячів. Дівчина з дитинства була вкрай відповідальна.

Туберкульоз кісток, на який хворіла Леся, — важка і на ті часи невиліковна хвороба. Дівчина розуміла, що у неї не надто багато часу попереду, тому намагалася встигнути написати якнайбільше. В останній період життя важкохворої Лесі лікарям, які приходили до неї, було важко визначити її стан через витримку та силу волі.

Читайте також: Дівчина та смерть. Зліт і падіння Марго Ґемінгвей

«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?» — писала Леся Українка в останні роки свого життя. 

Незгасний оптимізм

Попри фізичний і душевний біль, творчість Лесі Українки просякнута вірою у світле майбутнє. Це відчуття та віру вона намагалася передати і всьому народу. Недарма деякі вірші називають гімнами силі людського духу та мужності.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватися,

Буду жити! — Геть думай сумні!

Леся ніколи і нікому не скаржилася, про її прикрощі знали лише білі аркуші паперу. Та й вони, мабуть, знали далеко не про все.

Дівчина постійно підвищувала свій інтелектуальний рівень, багато працювала над творами й перекладами, знала десять іноземних мов.

Читайте також: Пів століття в очікуванні щастя: історія кохання Мішеля Леграна і Маші Меріль

У листі до Ольги Кобилянської Леся Українка розмірковувала, що в житті вона більша оптимістка, ніж у літературі.

“Я людина еластично-уперта (таких багато між жіноцтвом), скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі  “трагічний світогляд”, а він такий добрий для гарту”, — писала Леся.

Безмежна вдячність

Леся Українка розуміла, що родина піклується про неї, і завжди хотіла чимось віддячити рідним. Вона вирішила сама навчати чотирьох менших дітей Косачів, аби батькам не треба було платити приватним учителям. Крім того, вона навчала молодшу сестру Оксану та подругу Наталку грі на фортепіано, оскільки сама чудово грала. Проте через хворобу та операцію на руці не змогла пізніше досконало оволодіти технікою. Згодом сестра і подруга стали професійними виконавицями.

Читайте також: Федеріко Фелліні: «Я закохався у своє відображення в її очах»

Служити своїй землі

Ще з дитинства вона замислювалася над роллю, яку їй відведено у долі України.

«Або погибель, або перемога —Сі дві дороги перед нами стане… Котра з сих двох нам судиться дорога? Дарма! повстанем, бо душа повстане» – ці рядки немов написані в наш час.

100 років тому поетеса писала про українську землю, про народ та про світле майбутнє, яке обов’язково чекає на країну. Леся Українка завжди називала себе донькою українського народу і, незважаючи на можливість переїхати в іншу країну, так цього й не зробила. Україну письменниця покидала лише коли їздила на лікування.

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю,

Як я тобі вгадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Леся Українка завжди надихала інших бути сильними й боротися за світле майбутнє, яке обов’язково настане.

О, сліз таких вже вилито чимало, —

Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись, —

Що сльози там, де навіть крові мало!

Читайте також: Інтелігентний екстремал Орландо Блум: «Саме через жінок я став актором»

Щастя коханого – понад усе

Дослідники вважають, ща в житті Лесі Українки були чотири ліричних епізоди. Та найбільш од усіх  вона кохала Сергія Мержинського. 26-річна письменниця познайомилася з лідером соціал-демократичного руху у Ялті. Він був найстаршим на один рік. Молоді люди відразу сподобалися один одному і потоваришували. Проте Леся бачила у Мержинському не просто друга. Вона закохалася і пронесла любов до нього через своє життя.

Вони обидва хворіли на туберкульоз, тому всіляко підтримували один одного. Безперечно, Сергій по-своєму любив дівчину, але не так, як їй би хотілося.

1901 року здоров’я Мержиського різко погіршилося, тоді як Леся Українка, навпаки, почала почуватися краще. Тоді вона вирішила поїхати до Мінська, щоб наглядати за смертельно хворим коханим. Ні вмовляння друзів, ні благання матері не могли вплинути на її рішення. Два з половиною місяці вона сиділа над ліжком Сергія і… писала прощальні листи іншій жінці від його імені. Складно уявити, що тоді відчувала дівчина – біль, образу, розпач? Але жодного разу вона нічим не видала свого справжнього стану. Її власне щастя полягало у щасті коханого. І якщо він хотів написати листа жінці, яку любив – так тому і бути.

Леся Українка розуміла, що Сергій ніколи не любив її, як вона його. Але після смерті Мержинського письменниця одягла жалобу і вже більше ніколи не знімала чорного одягу. Біля коханого, який помирав, вона за одну ніч написала драму “Одержима”.

Читайте також: Кевін Костнер: головний охоронець і останній романтик Голлівуду

Останньою надією жінки на щастя став Климент Квітка – етнограф і фольклорист, однодумець Лесі, молодший од неї на дев’ять років. Біографи вважають, що між ними не було пристрасті. Та попри все Леся завжди опікувалася чоловіком.

«Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що ми будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати одно одному, – се головне в наших відносинах, а все решта другорядне”, – писала Українка у листі до Ольги Кобилянської. 

Вони прожили разом лише 6 років, до смерті Лесі. До останніх днів Климент Квітка ревнував Лесю до Сергія Мержинського.

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram