Тетяна МаріноваВплив війни на інтимне життя українців є темою, яка нібито у переліку тих, що «не на часі». Але сексуальне здоров’я є неодмінною умовою загального самопочуття кожної людини та добробуту родини, особливо коли йдеться про сім’ї наших захисників та захисниць.
Як війна впливає на лібідо, як повернути гармонійні стосунки у парах в умовах обмеженого часу відпустки, що робити, коли партнери почуваються у ліжку чужинцями… На купу болісних питань від читачок Womo.ua відповідає психологиня та сексологиня Ліана Колесник-Цапенко.
У нас не заведено говорити про секс на передовій, але, якщо про це мовчати, то все одно секс нікуди не зникає
Чи є якісь статистичні дані, як війна впливає на статеве життя українців?
Офіційної статистики щодо впливу війни на статеве життя українців ми не маємо. Але ми маємо вагомий за обсягом зріз спостережень, за яким можемо зробити певні висновки. Цей зріз складається на основі роботи з клієнтами, клієнтських запитів, роботи з військовими і безпосередньо всіх тих досліджень, публікацій, які зібрані спеціалістами саме у сфері сексуального здоров’я. На основі цього ми можемо зробити певні висновки.
Є дві основні тенденції. З одного боку, стрес настільки заповнює ресурси нашого мозку і нашої психіки, що лібідо в багатьох знаходиться на дуже низькому рівні. Чому? Коли ми відчуваємо загрозу виживанню, наш мозок починає встановлювати пріоритети.
Коли, наприклад, ви хочете їсти, то підете і навіть вкрадете у сусіда їжу, – і вам не буде соромно. Але коли вам немає чим дихати, то ви не будете думати про їжу. І от коли відбуваються такі стресові події, як війна, навряд чи мозок буде пріоритизувати секс. І тому лібідо знижується. В умовах затяжної війни це породжує відповідні проблеми та призводить до конфліктів у парах – особливо, коли в одного із членів родини лібідо знижене, а в іншого – залишається таким, як було.
Але є й протилежний феномен – підвищення сексуального потягу. І про це ми неодноразово чуємо від наших військовослужбовців! Є різноманітні теорії з цього приводу. Це може бути пов’язано з інстинктом продовження роду на тлі страху смерті. Однак, за досвідом, такі випадки зустрічаються рідше.
Ще одним вагомим впливом війни на сексуальне здоров’я загалом є стрімке зростання кількості захворювань, що передаються статевим шляхом. Через незахищені статеві контакти, зокрема, збільшилася кількість випадків ВІЛ. А варто зазначити, що у 75% випадків ВІЛ передається через гетеросексуальні статеві незахищені контакти. У нас не заведено говорити про секс на передовій, але, якщо про це мовчати, то все одно секс нікуди не зникає. Але на фронті доступ до засобів захисту є обмеженим, що посилює цю проблему.
На лібідо жінки впливає ще один фактор – потреба бути самореалізованою. На сьогодні реалізована жінка дорівнює жінці, яка може себе забезпечити. Відповідно українка, яка працює, почувається захищеною, навіть якщо з чоловіком щось станеться. І така своєрідна маскулінність в образі жінок також призводить до зниження інтересу до сексуального життя. Також потоки новин про сексуальне насильство, які заполонили інформаційний простір, також сприяють тому, що сексуальне бажання може знижуватися.
Отже, розглянувши все у комплексі, можна зробити висновок, що війна має вплив на сексуальне життя українців. І ці зрушення, які фахівці спостерігають, відбуваються не завжди у позитивну сторону. Це стосується і якості статевого життя поранених, і конфліктів, які виникають на фоні сексуальних розладів у пар. Тому зараз питання сексуальної просвіти, яка буде допомагати розв’язувати всі ці питання, є дуже важливим.
На тему сексуальної освіти та стосунків я активно та професійно пишу і для портала Womo.ua, і на сторінці в Інстаграм та в Телеграм-групі «Про це».
Термін «сексуальне здоров’я» набув дуже широкого вжитку. Які компоненти входять до цього поняття?
Еталоном розуміння цього терміну для нас є Всесвітня організація охорони здоров’я, яка дає визначення, що таке сексуальне здоров’я. І звучить воно так: «Це комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів життя людини, що позитивно збагачує особистість, підвищує комунікабельність людини та її здатність до любові». Зверніть увагу, наскільки тут мало безпосередньо про секс і як багато загалом про розвиток людини. Тут є соматичний складник – це відчуття свого тіла та здоров’я. Тут є емоційний складник – це ментальне здоров’я, бо без цього не може йтись про сексуальне бажання. Інтелектуальні показники – це те, як я опрацьовую цей світ, як я взаємодію з цим світом, які питання я ставлю собі в житті. І соціальні аспекти – це взаємодія з іншими людьми. І саме весь цей комплекс факторів складає сексуальне здоров’я. Тобто в особистості є багато аспектів, і сексуальність – один з них. Ми можемо завдяки цьому підвищувати наші комунікативні можливості та бути здатними дійсно любити.
Поняття сексуального здоров’я є дуже комплексним, і не можна говорити, що це лише, коли в людини високе лібідо та систематичний якісний секс. Таке сприйняття є дуже поверховим. І саме зазначена комплексність сексуального здоров’я є показником того, що у випадку порушення пошуком причин та наданням допомоги повинна займатись ціла група спеціалістів, а не один фахівець. Прикладом такого підходу є команда «Центру сім’ї», який я курую. Оскільки тут працює мультидисциплінарна команда спеціалістів: сексолог, лікар-сексопатолог, психолог, психіатр. Бо сексуальне здоров’я – це часто не про суто фізіологію!
Відмова від сексу фактично означає, що ми забороняємо функціонувати інстинктам
Багато хто відмовляє собі під час війни у задоволенні. Йдеться не лише про кав’ярні чи концерти. Дехто взяв жорстку аскезу щодо сексу, бо кохатись під час війни є ненормальним. Що насправді криється за такою позицією?
Ми повинні пам’ятати про базову піраміду потреб Абраама Маслоу. Тут на нижньому щаблі розташовані наші фізіологічні потреби: їжа, сон і, до речі, секс. Тобто, фактично, сексуальний інстинкт – це вроджений, базовий інстинкт, який людина покликана реалізовувати протягом свого життя. Відмова від сексу фактично означає, що ми забороняємо функціонувати інстинктам. З таким же успіхом ми повинні заборонити собі їсти, пити, спати, як нібито своєрідне покарання. Але насправді, перемога здобувається не тільки на полі бою, перемога здобувається і в тилу. Вона здобувається як інтелектуалізацією нашої нації, її єднанням, так і міцним ментальним здоров’ям. А коли не будуть задовольнятися базові потреби, то, безумовно, про яке ментальне здоров’я може йтись? Тому абсурдно і парадоксально відмовлятися від сексу. Тепер щодо причин таких рішень. Це можуть бути ідеологічні переконання. Дехто вірить, що така відмова сприятиме перемозі, тому йде на такі жертви. Або ж відчуває провину вцілілого, вважаючи, що не має права на задоволення, коли інші страждають. Також можуть бути й психологічні причини: деякі люди можуть приховувати проблеми в сексуальному житті за фасадом аскези. Вони бояться або не можуть говорити про свої труднощі – і таким чином намагаються їх замаскувати.
Здавалось, чоловік приїхав у відпустку. Обоє раді приїзду, скучили одне за одним, але жінка усвідомлює, що у неї зникло бажання кохатись. Чим викликаний такий стан? І головне – чи встигне така пара самостійно повернути потяг за 5–10 днів, чи треба одразу звертатись до вас та не гаяти час?
У цьому випадку доречно буде поговорити спочатку про чоловіків. І у мирний час були чоловічі професії, які передбачали тривалу відсутність статевих стосунків, – моряки, геологи. Є таке поняття, як феномен Бєлова. Коли чоловік має регулярне статеве життя, діяльність його сім’яників є продуктивною. Сперма виробляється регулярно. Вона накопичується та тисне на стінки сім’яних міхурців. Нервові закінчення передають сигнали центральній нервовій системі. Статевий потяг зростає та виникає потреба в статевому акті. Полегшення приносить тільки еякуляція: з партнеркою, під час мастурбації або під час полюції. Сперма викидається, тиск на стінки сім’яних міхурців зменшується, інтерес до сексу знижується до наступного накопичення.
Але коли чоловіки перебувають тривалий час поза домом, не мають сексу, не мають мастурбації, то виникає феномен Бєлова. Діяльність сім’яників пригнічується, сперма вже не має такого інтенсивного тиску на стінки сім’яних міхурців і відбувається природна адаптація, пристосування до відсутності сексу. І як наслідок – сексуальні фантазії, спонтанні ерекції, стають набагато рідшими.
Після повернення додому чоловікові потрібен час для того, щоб відновити природну діяльність, адже його статеві залози працюють у «зниженому режимі». І, коли наш захисник приходить у відпустку на два тижні, а до цього тривалий час не мав сексу чи мастурбації, можуть спостерігатись такі наслідки, які описані у феномені Бєлова. Знати про чоловічу фізіологію дуже важливо, тому що без цих знань чоловік може емоційно важко переживати відсутність потягу, вважаючи це імпотенцією.
А от у жінок сексуальний акт заснований дещо на іншому. Її копулятивний цикл, тобто фаза від початку виникнення сексуального збудження до закінчення статевого контакту, має іншу природу. У жінок багато зав’язано саме на емоційних складових. І тому я часто чую від них, наприклад, про те, що, коли чоловік просить певного роду еротичний контент надсилати, то жінці важко це робити. Їй складно проявляти таку активну сексуальну поведінку, не відчуваючи його погляду, його тепла, його дотиків. А ще ж є почуття безпеки – загубить телефон під час бойових дій, викрадуть – і побачити себе на порталах з еротичним контентом не всі готові. Відповідно, для жінки емоційний складник є дуже важливим. Крім того, коли чоловіки повертаються у відпустку, їм треба час, щоб адаптуватися та включитися в інше життя. А інколи чоловік повертається уже абсолютно не таким, яким був раніше, бо він змінюється на війні. І жінка бачить, що той емоційний зв’язок, який існував до війни, розірваний – і для неї це емоційно складно. І саме тому їй важко швидко включитися у статеві контакти з фактично незнайомим чоловіком. Чи варто тепер, знаючи про ефект Бєлова у чоловіків та емоційну складову у жінки, бити на сполох? Я вважаю, що ні. Тому що два тижні відпустки не обов’язково повинні бути наповнені сексом. Адже є питання емоційної близькості, є питання просто бути разом, є питання доторків, є питання взаємодії, розмов. І, можливо, для багатьох пар це дійсно є надважливо. Сексуальні питання можуть дещо нівелюватися, якщо пара не має дискомфорту з приводу того, що секс у ці лічені дні відсутній. І тоді не варто це питання піднімати. Але щодня варто наповнити важливими для вас обох моментами. Безумовно, якщо в пари є дистрес через відсутність сексу, то вони повинні усвідомлювати, що два тижні для подолання цієї ситуації є мізерно малим терміном.
Коли тебе переслідує лев, то навряд чи ти будеш думати про секс
Як повернути собі та чоловіку збудження, якщо причиною втрати потягу не є служба?
Мозок пріоритизує наші стреси. І, якщо у нас відсутнє питання безпеки, якщо ми знаходимося під дією фактору стресу, то навряд чи нам вдасться повноцінно переключитися на статеве життя. Коли за тобою гониться лев, то навряд чи ти будеш думати про секс. От те саме з війною. Тому, ймовірніше за все, допоки будуть діяти ці фактори, ми будемо в таких вимушених обставинах.
Першим та найголовнішим правилом є не поспішати, не намагатись вирішити все тут і зараз. Мені неприємно, але треба щось з цим робити, або я буду себе примушувати, або я взагалі відмовляюся від будь-якого контакту з партнером. Другим правилом є – не впадати в крайнощі, або примушувати, або відмовлятися. Третій момент. Є велика кількість технік в арсеналі секс-терапії, які допомагають налагоджувати цей контакт.
Є так зване чуттєве фокусування, коли пари мають заборону на коїтус, тобто заборону на секс із проникненням, а у них є декілька етапів того, як вони будуть приділяти час один одному фізично. Тобто партнери пестять один одного, не доторкаючись геніталій. Пізніше вони поступово переходять і до геніталій, а далі вже у них є дозвіл на сексуальний контакт. Тобто треба шукати ці різноманітні техніки, які є доказовими і які дійсно допомагають налагоджувати контакт. І не боятися говорити. Тому що, якщо один із партнерів закривається, то інший одразу думає: «Він мене вже не кохає, я йому не потрібна». «Він не хоче, щоб я його торкалась, а я навпаки хочу». Але причина дійсно може бути далеко не в тому, що ви людині не потрібні. А в тому, що людина переживає серйозні стресові фактори, їй просто хочеться скрутитися клубочком, накритися ковдрою, – і щоб її ніхто не чіпав. Тому ми спочатку розв’язуємо ці питання.
Чи варто купувати афродизіаки, щоб підвищувати потяг?
Якщо ми говоримо про медичні препарати, то це питання потребує обов’язкового узгодження із лікарем-сексопатологом. Це той спеціаліст, який може оцінити адекватну потребу у прийомі певного роду медикаментів. За законом, секс-шопи не мають права продавати краплі, бальзами чи пігулки з таким ефектом. Будь-які препарати щодо підвищення лібідо мусять призначатися та коригуватися лікарем-сексопатологом. Вибір лікарського засобу відбуваються на основі певного роду гормональних аналізів, на основі вашого стану загалом. Самостійному призначенню подібних ліків не повинно бути місця.
Чи є порятунком при втраті лібідо прийом антидепресантів, які продають в аптеках без рецептів?
Є реєстр лікарських засобів, де можна перевірити, наскільки препарат є доказовим і ефективним. І усіх безрецептурних антидепресантів, які ще називають фуфломіцинами, в цьому реєстрі немає. Такі препарати призводять лише до витрати коштів і до абсолютної відсутності результату. Хіба що ефект плацебо. А коли в людини є депресія, то ефекту плацебо недостатньо. Депресія дійсно має одним із симптомів – зниження або зникнення лібідо. Людині не до сексу, коли вона в депресії. Але постановка цього діагнозу відбувається виключно лікарем–психіатром, і саме цей фахівець призначає препарати для лікування депресії, які відпускаються за рецептом. І в арсеналі лікарів є препарати, які допоможуть вирівняти лібідо. А препарати по типу валеріани є недоказовими, неефективними й інколи навіть шкідливими.
Патологічне посилення статевого потягу може бути викликане і захворюваннями головного мозку
Є протилежні випадки – жінок лякає гіперсексуальність, якої раніше не спостерігалось. Що спричинило зростання сексуального апетиту?
Гіперлібідемія – це патологічне посилення статевого потягу, яке часто супроводжується також підвищенням здатності до переживання оргазмів. Серед основних чинників, які призводять до цього, можуть бути, по-перше, різного роду соматичні розлади. Наприклад, травми, інфекційні запальні захворювання, ураження у певних ділянках головного мозку, які відповідають за сексуальний потяг і статеву функцію. Також до цього призвести гіперфункція кіркової речовини надниркових залоз, зумовлена гормональними порушеннями. Тобто йдеться про соматичний фактор. Отже, якщо жінка розуміє, що є гіперлібідемія, то треба виключити різного роду соматичні порушення, тобто хвороби.
Але патологічне посилення статевого потягу може бути викликане і проблемами психологічного характеру. І це вже у моїй компетенції. Є, крім цього, різного роду психічні розлади. Наприклад, при маніакально–депресивному психозі. І у такому випадку допомогу надає психіатр, який повинен лікувати цей розлад, щоб подолати гіперлібідемію.
Але підвищене бажання також запускають почуття неповноцінності, невпевненості і зневіра у власній сексуальній привабливості. Ці фактори змушують жінку постійно прагнути підтвердження своєї сексуальної спроможності. Поруч немає чоловіка, який утверджує цю сексуальність, говорячи їй, що вона – гарна, прекрасна, даруючи їй палкі погляди, пестливі доторки, забезпечуючи регулярні сексуальні контакти. І жінка, яка не має цього, каже: «Я не відчуваю власної впевненості у сексуальній привабливості. І шляхом такої гіперкомпенсації у жінок підвищується лібідо. Такій жінці важливо отримати психологічну допомогу для налагодження теплого зв’язку на відстані з чоловіком. Тому, залежно від причини гіперлібідемії (соматичної, психіатричної чи психологічної), ми повинні надавати допомогу.
Гіперлібідемія лякає жінок тим, що може приносити їй значний дистрес у житті, напруження, неможливість виконувати свою повсякденну роботу. І тоді допомога потрібна. Якщо підвищене бажання не викликає у неї жодного дискомфорту, і вона може цей сексуальний інстинкт задовільнити шляхом мастурбації, то така ситуація не потребує втручання.
Відсутність ерекції чи передчасна еякуляція у чоловіків. Чи варто давати організму певний час на відновлення чи одразу звертатись до лікаря?
Коли ми говоримо про передчасну еякуляцію та затримку еякуляції, у нас є перша лінія допомоги – це лікар-уролог. І далі вже цей фахівець спрямує пацієнта до іншого спеціаліста, якщо у цьому буде потреба. Це може бути лікар-сексопатолог чи сексолог, який у т.ч. розкаже про техніки контролю еякуляції.
Відпустка не повинна перетворитись на двотижневе зґвалтування жінки
Чоловік у відпустці став дуже агресивним у ліжку, і статеве життя перетворюється на двотижневе зґвалтування. Як його зацікавити у візиті до сексолога?
Я думаю, що ця проблема, в першу чергу, психологічного, а не сексологічного характеру. Адже, якщо основним мотивом такого сексуального акту є умовне очищення свого емоційного стану, тобто я агресую, але це на рівні емоцій, то тут потрібна чоловікові допомога психологічна, а можливо, і психіатрична. Тому…
У першу чергу, дивіться на головний орган сексу – це рот, бо в цій ситуації найважливішим є говоріння. Коли ми відчуваємо будь-якого роду дискомфорт, ми повинні про це одразу говорити партнерові – «стоп», «мені не подобається», «треба обговорити». Це дуже важливо. За агресією у сексі часто криється проблема психологічна, а то і психіатрична.
Тому в такому випадку навряд чи є тільки один симптом у чоловіка. Можуть бути й інші: агресія в інших життєвих ситуаціях, посттравматичний стресовий розлад, проблеми зі сном, пригніченість, суїцидальні думки та інші. Є проблема, але чи усвідомлюєш ти цю проблему? Якщо є усвідомлення, вона буде розв’язуватись.
Чи є маркери, коли парі через надмірні експерименти у ліжку варто звертатись вже не до сексолога, а до психіатра?
По-перше, сексуальні іграшки можуть бути потрібні далеко не всім парам. І це важливо усвідомлювати, бо експериментувати можна і без них. Індустрія нам нав’язує те, що секс-іграшки потрібні всім. Ось, давайте, легко, у два кліки замовимо, анонімність гарантована, отже, вам це потрібно.
По-друге, ви спитали про межу. Кордоном є будь-які прикрі обставини, які тиснуть на нас. Коли нам щось не подобається, ми повинні вміти одразу це зупиняти. Ось це вже червона лінія. Стоп. Ні. Але дуже складно побудувати стосунки тут і зараз. Якщо ви 10 років до цього «стоп» ніколи не казали, то навряд чи ваше «ні» ось тут прямо зараз примусить партнера зупинитись. Тому кордони треба вибудовувати протягом всього часу, коли тривають ваші стосунки. Але, якщо ви говорите «стоп», якщо ви чогось не хочете, а партнер чи партнерка продовжує, то ми маємо право кваліфікувати це як насильницькі дії стосовно вас.
Поки усіх все влаштовує – і маркерів немає. Але це не означає, що у сексології не існує поняття сексуальної норми. Сексуальна норма – це коли між сексуальними партнерами є взаємна згода. Мені все подобається, мені все підходить. І це не зачіпає інтереси третіх осіб. Тобто, ви не йдете, щоб за вами хтось спостерігав, ви нікого іншого не примушуєте до сексу. Але є таке поняття, як перверсія або статеве збочення. Воно описує відхилення від норми сексуальної поведінки, прийнятої у суспільстві. І воно дійсно потребує втручання і лікування. Наприклад, поговоримо про фетишизм. Коли у людини є сексуальний потяг і сексуальне збудження щодо певних речей. Наведемо за приклад жіноче взуття на підборах. Як зрозуміти, де закінчується норма і починається патологія? Дуже просто. Коли партнер інколи висловлює бажання щодо підборів, як елементу урізноманітнення – і партнерка не проти. Це є нормою. Коли в інших 90% випадків ваш чоловік збуджувався, кохався та отримував задоволення і без цього взуття, тоді це теж норма. Але, коли ваш партнер для того, щоб отримати сексуальне збудження і мати можливість сексуального контакту, повинен обов’язково мати поруч чи бачити на вас взуття на підборах, і без цього він не може отримати збудження, не може займатися сексом, оце вже є фетишизмом. Безумовно, перша лінія нашої допомоги в таких випадках завжди повинна бути у форматі роботи з лікарем–психіатром, який загалом оцінить ваш психічний стан. А далі він уже вас зорієнтує, чи потребуєте ви допомоги й інших фахівців.
Коли ви йдете до сексолога, повинні розуміти, що там отримаєте допомогу, що все конфіденційно, етично та безпечно
Тих, хто хотів би звернутися за допомогою до сексолога, часто зупиняє невідомість: що чекає на пару в кабінеті цього фахівця?
В першу чергу, ви повинні пам’ятати, що це той спеціаліст, який покликаний допомогти вам у розв’язанні вашого запиту. Часто люди бояться сексолога, бо соромляться. Ну, як я буду виносити свої проблеми, або те, що зі мною відбувається, його здивує. Але, повірте, за роки нашої роботи ми, як спеціалісти, чули дуже багато історій. Не наша задача вас оцінювати, критикувати чи погрожувати вказівним пальцем. Наша задача вам допомогти. Коли ви йдете до сексолога, повинні розуміти, що там отримаєте допомогу, що все конфіденційно, етично та безпечно. В першу чергу, для мене важлива діагностика проблеми пари. Для цього використовується різноманітна кількість тестувань, які є адаптованими, апробованими, доказовими в залежності від вашої проблеми. Тобто спочатку я запитую формулювання проблеми, причому в обох партнерів. Бо вони можуть бачити проблему по-різному. Наприклад, хтось скаже: «Я не хочу сексу – і мене це влаштовує», а інший скаже: «Мій партнер не хоче сексу, і мене це дуже не влаштовує». Фахівець повинен зібрати цей анамнез, як кожна людина бачить проблему. Ми повинні зрозуміти, що таке індивідуальна сексуальна норма. Тобто для мене нормально займатися сексом раз на місяць. А ще є парна статева норма. І з цього приводу також необхідно провести діагностику. Тобто мені, як сексологу, треба розуміти вашу проблему для того, щоб сформувати гіпотезу щодо допомоги. Після діагностики я проводжу також сексуальну просвіту, психоедукацію не лише як сексолог, а і як психотерапевт. Це – два мої фахи. І тому я оцінюю загалом і ваш психоемоційний стан, бо він дуже пов’язаний із питаннями сексології. Коли ми формуємо проблему, яка турбує пару, то визначаємось щодо того, як цю проблему долати. Наприклад, запит: жінка не може отримати оргазм. І тут важлива сексуальна просвіта. Я повинна пояснити, що більша кількість жінок оргазм отримують за допомогою стимуляції клітора, що фактично поняття вагінального оргазму не існує. Це викликано тим, що у вагіні немає великої кількості нервових закінчень. Природа так подбала про жінок, щоб пологи не були занадто травматичними для жінки. Але є клітор, ніжки якого глибоко йдуть та оперізують вагіну. І за допомогою стимуляції саме невидимої частини клітора жінка отримує оргазм. Можливо, варто добирати певні специфічні пози, щоб стимулювався клітор. Можливо, під час статевого акту чоловік повинен рукою правильно стимулювати клітор. Але це все треба пояснити, аби розв’язати зазначену проблему, дати інструменти, які закриють цей запит. Але інколи є більш серйозні стани. Наприклад, больові відчуття у жінки під час статевого акту. Такі випадки потребують секс–терапії, більш тривалого за часом лікування. За потреби я можу відправляти до гінеколога, до уролога, до інших фахівців, але потім ми впроваджуємо тривалу секс–терапію, під час якої пари отримують певні завдання, які вони повинні виконувати вдома задля того, щоб подолати проблему. Періодично ми з ними зустрічаємося, моніторимо результати. Вони дають мені зворотний зв’язок. Тобто це абсолютно безпечна, конструктивна, наукова обґрунтована розмова, яка має певні кроки для розв’язання вашої проблеми.
Сексуальна просвіта – це також інтелектуалізація, це також здоров’я нашої нації, яка передбачає багатоканальність
В Україні зросла кількість дівчат, які народили у віці до 14 років. Побільшало й тих, які народили у 15–17 років без попереднього спостереження у лікаря. Загострення проблеми пов’язують, зокрема, і з війною.
Перший момент… Тема статевого виховання мусить починатися з дитинства. І я не перебільшую. І тут є послідовність. У нас сексуальна освіта знаходиться на нулі. У нас немає посібників, в нас немає інформаційних кампаній, які вчили б батьків статевому вихованню дітей. В мене, до речі, є інформаційний курс щодо статевого виховання від народження до 18 років. Я приділила багато цьому часу і вдячна, що дуже багато батьків відгукнулося і дійсно слухали цей курс. Він триває лише декілька годин, але я вклала туди багато місяців роботи, аби батьки могли послухати, що робити, побачивши червоні прапорці. Тобто статеве виховання – це те, що батьки можуть зробити. І чим раніше вони починають, тим буде краще. Загалом я дуже багато пишу про сексуальне виховання.
Другий момент… Це безпосередньо сексуальна освіта дітей. Попри всі законопроєкти, спроби, потуги ввести сексуальну освіту у школах, зараз на це немає ресурсів. Потрібні посібники, спеціалісти з освітою, які б давали дитині змогу навчатися. Щоб ви розуміли, фах сексолога здобувається лише на базі вже отриманої вищої освіти та ще плюс 2,5 роки. Тобто я є дипломованим психотерапевтом, яка провчилася не менше десятка років, але плюс до цього я іще додатково здобула фах сексолога, який має право вести сексуальну просвіту серед дітей. Чи є в держави змога вчителів так довго довчати? Чи є в держави змога мати можливість видавати ті посібники, які хтось ще повинен написати. Але, подивіться на статистику з підліткової вагітності та віку початку статевого життя. Ми з колегами розуміємо, що ведемо війну на мирному фронті. І сексуальна просвіта – це також інтелектуалізація, це також здоров’я нашої нації, яка передбачає мультиканальність. Тут батьки ведуть статеве виховання. Тут у школі є уроки та заходи. Тут є безкоштовні освітні проєкти (ролики з підлітками, мультики, документальні стрічки) на інформаційних ресурсах, на Telegram–каналах… Така масова інформаційна кампанія призведе до того, що хочеш не хочеш, а діти будуть мати знання і розумітись на питаннях безпеки, бо це лунає на кожному кроці.
У дітей дуже гарно працюють дзеркальні нейрони. Ви їм показуєте приклад – вони його наслідують
Як батькам комунікувати з підлітками на тему репродуктивного здоров’я та конкурувати за їхню увагу з гаджетами?
Якщо діти не навчені гігієні поводження з гаджетами, то навряд чи у 13 років батьки щось кардинально зможуть зробити. Я перед нашим спілкуванням спеціально переглянула книжку про гаджети. До п’яти років не рекомендовано використання комп’ютерних ігор. Чи багато в нас дітей, які до п’яти років не бачили комп’ютерних ігор? Чому такими є обмеження, тому що у дошкільному віці дуже швидко формується залежність. У п’ять–сім років користування гаджетами не повинно перевищувати 15 хвилин на день, три–чотири рази на тиждень. Бо це ж усе з часом випливає. І виходить, спочатку батьки своїми силами дітей скалічили, а потім намагаються лікувати. Тому ми повинні слідкувати за гігієною того, що наші діти споживають і намагатися їм показувати врешті-решт власний приклад.
Якщо приходить з роботи чоловік і спілкування з дитиною відбувається паралельно з телефоном. А дитина пропонує: «Тату, давай щось зробимо – помалюємо, створимо аплікацію, складемо пазли, приготуємо смаколик мамі». А тато: «Не заважай! Ти бачиш, я зайнятий»–, а сам новини читає у телефоні, у стрілялки грає чи на футбол робить ставки… То що ми будемо вимагати від дитини? Малеча пару разів ще «тату, тату» скаже, а потім піде – і все! Вона не буде більше пропонувати татові проводити спільно час, а також зануриться у телефон чи інший гаджет.
У дітей дуже гарно працюють дзеркальні нейрони. Ви їм показуєте приклад – вони його наслідують. І ще важливим є питання психологічного виховання. Якщо ви транслюєте в родині: «Один раз живемо, тому роблю, що хочу». Якою є ймовірність того, що діти будуть вчиняти інакше? Ну, а діти подумають: «Ну, а чому б і мені не почати?» Тому що є наочний приклад. Тому тут від батьків залежить дуже багато.
Як пояснити дитині чи підлітку з інтелектуальними порушеннями, як їй дбати про своє репродуктивне здоров’я?
Коли статеве виховання відбувається цілеспрямовано, починаючи із народження дитини, тоді цей процес є дуже простим – незалежно від того, на якому рівні свого емоційного чи інтелектуального розвитку знаходиться дитина. Ми мусимо підбирати інструменти. На сьогоднішній день є море чудових книг щодо статевого виховання. Дуже просто все на малюнках дитині показувати та розповідати. Тобто, враховуючи рівень розвитку інтелекту дитини, ми можемо знайти продукцію для того, щоб все зрозуміло їй пояснювати. Головне це робити це не раз у житті у маршрутці, а систематично і простими словами. Але виникає питання щодо рівня підготовки самих батьків до таких розмов, адже вже на першому кроці виникає проблема з термінологією навіть на рівні будови тіла.
У кожної з нас мусить бути щоденний систематичний план корисних звичок, але складений на місяці вперед
Скажіть, будь ласка, що допомагає підтримувати сексуальне здоров’я на належному рівні?
Як вже зазначила, я є не лише сексологом, а і психотерапевтом .І питання ментального здоров’я міцно сплетене із сексуальним. Я вже згадувала на початку розмови визначення ВООЗ щодо поняття сексуального здоров’я, яке складається з багатьох чинників. Як ми фізично себе почуваємось? Наскільки часто ми робимо чекапи організму? Наскільки наше ментальне здоров’я є у гарному стані, і як ми його підтримуємо? Там є питання інтелектуальної складової, питання стосунків. Усі ми повинні мати власну дорожню карту до здорового життя. І тоді туди включиться і сексуальне життя. Наприклад, що я роблю щоденно? Маю прогулянку у 10 тисяч кроків, налагоджую харчування, читаю книжки, які мені подобаються, слухаю музику, дивлюсь цікаві мені серіали, відвідую концерти, спектаклі. Я не спілкуюся з людьми, які мене виснажують. Я турбуюся про екологічне споживання контенту – за змістом, за часом. Тобто це мусить бути щоденний систематичний план корисних звичок, але складений на місяці вперед, в якому ви вкладаєтеся у своє ментальне, фізичне здоров’я та у свої стосунки. І тільки так комплексно ми зможемо підтримувати наше сексуальне здоров’я. Плюс, не забуваємо про сексуальну освіту, тому що багато проблем у нас виникає через відсутність знань, які регулярно варто отримувати.
Тетяна Марінова