Останнім часом все дуже змінилось, зокрема у галузі культури. Музиканти, актори та інші діячі адаптовують свою творчість до нових реалій. Дуже довго всі ці напрями були на паузі, але зараз повертаються та підлаштовуються під запити суспільства. Ми поспілкувалися з Любавою Грєшновою та дізналися про те, яке життя в артиста за кордоном та як культура впливає на підтримку іноземців. 

Розкажи про зміни у житті актора з початком повномасштабного вторгнення?

Життя всіх акторів змінилося радикально. Це одна з небагатьох професій, що була непотрібна у перші пів року повномасштабної війни. Ми опинилися за бортом, всі  шукали нову діяльність. Коли небезпечна ситуація в країні, розмов про кіно не може бути. Коли ти ховаєш дитину в бомбосховищі, то не виникає питання, а чи буде завтра знімальний день. Театри не працювали дуже довго, вони обережно поверталися до роботи. Але й досі є театри, що залишаються зачиненими, у Харкові таких багато. Все повертається, бо ми адаптувалися, акторська майстерність стає багатограннішою. Я за цей час стала більш емпатичною, чуттєвою, маю “гострі” почуття — для роботи в кадрі чи на сцені це найкращий інструмент. Кожен український актор теж отримав ці якості, тож у майбутньому це допоможе зробити кіно більш правдивим.

Як за допомогою культурних заходів та мистецтва ти не даєш забувати світу про війну в Україні?

Культурні заходи та мистецтво допомагає «докричатися» до світу про те, що нам потрібна їхня підтримка й увага. Усі вже морально втомилися. Як волонтер я помічаю те, що люди втомилися донатити, і не тому, що стали байдужими чи забули, а через те, що не вистачає сил. Збори коштів за допомогою мистецтва працюють краще, у людей з’являються ці сили. Вони не купують квиток, а роблять донат та допомагають у такий спосіб армії. Я вважаю, що варто збільшувати такі благодійні заходи не тільки в Україні, а й у всьому світі. Нам потрібно знімати якісне кіно та виставляти його на фестивалі. Тільки так нас почують в Європі. Саме мистецтво не дає про нас забути.