Понад 150 тисяч шлюбів і лише близько 2 700 шлюбних договорів за минулий рік. Українці продовжують покладатися на кохання і забувають про правові інструменти.  Проте шлюбна угода – це як парасолька в багажнику: ви сподіваєтесь, що не знадобиться, але коли йде дощ – вдячні, що вона є.

Наразі на 54 шлюби припадає лише 1 шлюбний договір, і з моєї адвокатської практики скажу, що багато людей досі не знає базових принципів розподілу майна. Як наслідок – розставання може перетворитися на тривалу судову тяганину. Уникнути цього допоможе шлюбний договір.

Шлюбний договір – інструмент турботи

Документ дозволяє подбати про себе і про партнера заздалегідь. Навіть, якщо життя поверне не туди – ви не залишитесь без підтримки.

Шлюбний договір – це письмова угода, посвідчена нотаріусом, вона дозволяє подружжю самостійно визначити:

• кому належить майно (набуте до шлюбу чи під час)
• хто відповідає за борги
• хто користується спільним житлом після розлучення
• як розподіляються витрати на дітей
• як діляться доходи, якщо один з подружжя не працює або веде побут

Якщо договір не укладено – діють загальні правила: усе набуте в шлюбі вважається спільною сумісною власністю. Навіть якщо квартиру придбано за особисті кошти – вона належить обом.

Звісно є винятки. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, не вважається спільною сумісною власністю:

• майно, набуте до шлюбу
• отримане у спадщину під час шлюбу
• подароване одному з подружжя, навіть під час шлюбу
• майно, набуте в результаті приватизації або договору дарування
• придбане за особисті кошти (до шлюбу або з дарування/спадкування) — за наявності документального підтвердження
• предмети індивідуального користування

Але на практиці навіть ці винятки часто стають предметом судових спорів. У разі конфлікту доведеться доводити походження коштів, цільове призначення, право власності.

Що варто прописати в договорі:

• розподіл майна (існуючого та майбутнього)
• права на бізнес, корпоративні права, акції
• витрати на дітей, освіту, медицину
• режим банківських рахунків
• користування автомобілем, нерухомістю
• компенсації у разі нерівномірного розподілу обов’язків (наприклад, догляд за дітьми)

Що не можна регулювати:

• моральні чи інтимні аспекти
• обмеження права на освіту, роботу, пересування
• визначення долі дітей (це виключно компетенція суду)
• повне позбавлення аліментів

Щоб укласти шлюбний контракт, який захистить обох партнерів, спершу варто відверто поговорити одне з одним – навіщо вам цей договір, які у вас очікування, що важливо прописати. Далі можна скласти проєкт документа – самостійно або звернутися до юриста, який допоможе врахувати всі нюанси. Готовий договір обов’язково потрібно завірити у нотаріуса – без цього він не матиме юридичної сили.

І не забувайте: життя змінюється. Якщо у вас народилися діти, ви переїхали, змінили країну, інвестували в бізнес – перегляньте угоду і за потреби оновіть її.

Шлюбний договір vs договір про поділ майна: у чому різниця?

Ці документи часто плутають, хоча різниця принципова – за змістом і наслідками.

Шлюбний договір – це превентивна угода. Її можуть укласти:

• особи, які подали заяву до РАЦСу (договір набуває чинності з моменту шлюбу)
• подружжя, яке вже перебуває в офіційному шлюбі.

Він не змінює власника майна, а лише встановлює режим користування та відповідальності. Наприклад, у договорі можна зазначити, що квартира, придбана в шлюбі, належатиме одному з подружжя. Це не передача власності, а визначення правил на майбутнє. Договір має бути посвідчений нотаріусом.

Натомість договір про поділ майна укладається, коли майно вже набуте, і необхідно юридично визначити, кому що належить. Наприклад, пара купує квартиру, а згодом домовляється, що вона належить дружині – тоді й укладається договір про поділ.

Такий договір:

• може бути укладений у шлюбі або після розлучення
• є підставою для реєстрації права власності
• посвідчується нотаріально (якщо йдеться про нерухомість чи авто)
• може укладатися за довіреністю

При цьому договір про поділ майна можуть укладати і пари без зареєстрованого шлюбу, якщо є майно, спільно набуте під час проживання.

Ключова різниця:

• шлюбний договір – про правила на майбутнє
• договір про поділ – про передачу прав на майно

Ці документи не виключають, а доповнюють одне одного.

Якщо шлюб не зареєстрований і договору про поділ майна немає – які ризики?

Якщо ви не реєстрували шлюб, але живете разом, варто заздалегідь подбати про свою безпеку. Почніть з оформлення майна у спільну власність – з фіксацією часток у договорі купівлі-продажу. Зберігайте підтвердження всіх спільних витрат: чеки, банківські перекази, договори. Це стане в пригоді, якщо доведеться щось доводити в суді.

Найнадійніший варіант – укласти договір про спільне набуття майна. У ньому можна передбачити, хто і скільки інвестує, на кого оформлюється майно, яка частка кожного, як ним користуватиметесь і що буде з ним або вкладеними коштами, якщо стосунки завершаться.

Такий документ бажано оформити письмово, а якщо мова про нерухомість – нотаріально.

Якщо не готові до договору – оформіть хоча б розписку: партнер підтверджує отримання коштів на конкретну покупку та вашу частку. Вона має бути написана від руки, підписана, з датою та сумою. Бажано у присутності свідків або з нотаріальним підтвердженням.

Ми вміємо говорити про кохання. Але чомусь боїмося говорити про шлюбну угоду. Проте договір – це не про брак довіри, а про внутрішню повагу: до себе, до партнера, до майбутнього. Це розмова, яка не скасовує любов, а дає їй опору. Бо ніжність не виключає передбачливості. І турбота іноді виглядає як підпис під договором.

Якщо ви живете у цивільному шлюбі – не зволікайте з оформленням прав на майно. Договір про поділ або спільне набуття – це те, що захистить у момент, коли любов не зможе. Домовлятися на березі – означає поважати себе і партнера.