«Любов, що не зникає»: в Україні покажуть один із головних ісландських фільмів року

5 лютого в українських кінотеатрах стартують покази ісландської стрічки «Любов, що не зникає» режисера Глінура Палмасона. Прем’єра відбулась в основному конкурсі Каннського кінофестивалю. Стрічка також представляла Ісландію у відборі на «Оскар – 2026» у категорії «Найкращий міжнародний фільм».  

Історія розгортається у віддаленому ісландському селищі серед пейзажів дикої природи і краси буденного життя. Колишня любляча пара намагається пристосуватися до нової реальності. Магнус — рибалка на промисловому судні, Анна — художниця. Вони розлучаються, але продовжують спільно виховувати трьох дітей. Магнус не може прийняти, що їхні стосунки змінилися, і прагне повернути Анну. А все, чого хоче Анна, це нарешті реалізувати себе у мистецтві. На цьому шляху вони переживають увесь спектр емоцій — красу й біль, сміх і любов.

Перелік міст та кінотеатрів, де можна буде переглянути «Любов, що не зникає», оновлюватиметься за лінком. 

«Любов, що не зникає» — це інтимна драма режисера Глінура Палмасона («Земля Бога») про трансформацію, яку проходить сім’я, розказана з гумором та елементами магічного реалізму. 

Палмасон виступив також оператором стрічки і зняв її на 35 мм плівку. У фільмі знялись двоє синів режисера Ґрімур та Торґільс Глінсони і навіть його ісландська вівчарка Панда (за свою роль вона отримала «Собачу пальмову гілку» у Каннах). 

Фільм, у якому немає постійного відчуття загрози, а діти відкривають для себе звичні радощі дитинства, створює рідкісне сьогодні відчуття ідилії. 

«Цей фільм про природу, про те, що ми будуємо, перебудовуємо або руйнуємо; про те, що нас об’єднує й роз’єднує, про непорозуміння та суперечливі почуття.  А також про час, проведений із родиною, з тими, кого ми любимо, спогади, які ми створюємо. Це розповідь про саме життя, про пам’ять і відчуття приналежності. Що відбувається з родиною, коли вона розпадається, і що стається з усіма спогадами та моментами, які її члени поділяли разом?» — коментує стрічку режисер Глінур Палмасон.  

Глінур Палмасон — ісландський кінорежисер, сценарист і візуальний художник. Свою кар’єру він розпочав у сфері візуального мистецтва, а згодом перейшов до кінематографа, закінчивши Національну кіношколу Данії у 2013 році. Його повнометражним дебютом стала високо оцінена критиками стрічка «Зимові брати» (2017), яка також отримала «Скіфського оленя» 47-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Прем’єра наступного фільму «Білий, білий день» відбулася на Тижні критики Каннського кінофестивалю у 2019 році. Третій повнометражний фільм режисера, «Земля бога» (2022), був відібраний до секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю.