Мама пішла заміж: як допомогти дитині та вітчиму знайти спільну мову?

Як допомогти дитині знайти спільну мову з новим маминим обранцем? Спілкування з дітьми викликає багато питань у тих батьків, які намагаються зробити все якнайкраще. Як зробити так, щоб дитина чула, як зробити так, щоб дитина виконала прохання, як не нашкодити, як вибудувати кордони тощо? Рекомендації дає психологиня Катерина Хорошун.

Ці запитання закономірні. Ми хвилюємось за психологічний стан дітей, особливо зараз, коли є багато небезпек та триває війна. Зміни, які вносить життя, бувають неочікуваними. І ось ви стоїте перед питаннями “Як розповісти дитині, що в неї буде новий тато? Як допомогти їм знайти спільну мову?”.

Відразу спойлер — все було б просто, якби не було так складно.

Коли в сім’ю приходить нова людина, це завжди виклик, особливо для дитини. Адже відбуваються соціальні зміни, часто неочікувані, і діти потребують час на адаптацію.

З’являється нова, абсолютно незнайома людина, яка може сприйматись як загроза. Ця незрозумілість може викликати багато проблем, якщо дитину лише поставити перед фактом і не познайомити з новим обранцем заздалегідь. Але як найкраще це зробити? Щоб відповісти на це запитання, варто врахувати три чинники.

Чинник №1. Вік дитини

Він впливає на те, як вона сприймає зміни у сім’ї. Діти дошкільного віку можуть бути емоційними, чутливими до змін, боятимуться втратити увагу мами, не розуміють такі абстрактні поняття, як нова сім’я, а зміна звичного розпорядку дня може бути для них чинником стресу.

Діти молодшого шкільного віку вже здатні усвідомлювати причини змін у сім’ї, але потребують додаткових пояснень, відвертої розмови про свої почуття і страхи. Вони порівнюють себе з іншими однолітками та можуть відчувати заздрість до тих, у кого є повні сім’ї.

Підлітки вже можуть аналізувати ситуацію з різних боків, вони активно формують власну особистість. Через це зміни у сім’ї можуть ними сприйматись як загроза їхньому простору та незалежності.

Рекомендації, які допоможуть побудувати діалог з дітьми різного віку

Дитині дошкільного віку подавайте інформацію спрощено (використовуйте прості слова та порівняння, які зрозумілі для дитини, поясніть, що в її житті буде нова людина, яка стане другом); створіть позитивну атмосферу; не поспішайте, обов’язково збережіть звичну рутину для дитини (звичний розпорядок дня допоможе мінімізувати стрес).

З дитиною молодшого шкільного віку варто поговорити відверто. Дитина вже більше розуміє почуття та емоції, ви можете проговорити плани на майбутнє. Поясніть, що ви хочете, щоб у вашому житті була нова людина, яка б підтримувала вас і розуміла. Слухайте дитину! Дайте можливість висловлювати почуття, побоювання і запитання, запевніть, що її почуття важливі для вас і ви готові їх обговорити. Можна залучати дитину до ухвалення рішень — прислухайтесь до думки дитини стосовно спільних занять або вибору місця для зустрічі. Це допоможе їй усвідомити, що вона не втрачає свою значущість для вас.

У підлітків поважайте особистий простір. Дайте тинейджеру час і простір, щоб звикнути до нової людини, цінуйте автономію підлітків. Підтримуйте відкритий діалог (створіть атмосферу, де підліток може вільно ділитись переживаннями, висловлювати власну думку, не применшуйте його переживань). Пошукайте спільні інтереси для вашого обранця та вашої дитини.

Чинник №2. Емоційний стан дитини та особливості її особистості

Спостерігайте, як дитина загалом сприймає зміни, як реагує на невизначеність, який має характер? До того ж варто звернути увагу на емоційний стан дитини. Якщо вона була останнім часом роздратованою, переживала кризовий стан, то може сприйняти звістку погано, може почати конфліктувати з новим обранцем або ображатись на маму.

Чинник №3. Стосунки у сім’ї

Які є взаємини між усіма членами родини? Яке в сім’ї спілкування? Якими є ритуали? Якими є фактори, що можуть ускладнити процес адаптації? Частота спілкування мами з дитиною, їхні теплі взаємини можуть допомогти вибудувати відносини дитини з новою людиною, а також прожити всі негативні емоції, які дитина може відчувати.

Як знайомити дитину з майбутнім чоловіком?

Якщо перед вами стало питання познайомити вашу дитину з новим чоловіком, то ви вже впевнились у своєму обранці та готові йти далі. Це означає, що ви пройшли процес адаптації до нової людини. Можливо адаптація пройшла дуже швидко, а можливо вам знадобився час, щоб знову відкритись комусь і впустити у своє життя. Тепер цей самий процес буде проходити й у вашої дитини. І адаптуватись потрібно буде і до людини, і до зміни у складі сім’ї, і до нових умов і розпорядків.

Найперше — для цього всього потрібен час. Для дитини, для вас, для нового чоловіка, щоб придивитись, познайомитись, дізнатись більше одне про одного, навчитись довіряти. Тут не варто відразу ідеалізувати свого обранця в очах дитини. Він є звичайною людиною зі своїми цінностями та установками, він може не сподобатись дитині спершу, і це нормально.

Знайомство варто почати з коротких зустрічей. Продумайте, як би ви представили свого нового друга, щоб він став другом і для дитини. Зацікавленість нового чоловіка і його готовність стати ближчим до дитини буде великим плюсом.

Важливо — не порівнюйте дитину і нового обранця з ситуаціями в інших сім’ях («а ось у Марини чоловік одразу подружився з її дитиною» або «а дочка Марини гарно сприйняла нового обранця, а моя постійно капризує»). Ваша ситуація унікальна і може відрізнятись від ситуацій інших людей. Краще зосередьте свою увагу на тому, як вчора реагувала дитина і як реагує зараз, не примушуючи її відчувати себе винною у своїх почуттях. Наприклад, коли дитина не приймає нового обранця і між ними відбуваються конфлікти, подивіться, що провокує такі емоції дитини та спробуйте усунути цей подразник.

В процесі контакту дитини з новою людиною будьте на боці дитини. Підтримуйте її та спонукайте до обговорення і вивільнення емоцій, якими б вони не були. Поговоріть про свої почуття, вислухайте почуття дитини, навіть якщо вони негативні. Часто у дітей виникає страх, що їх покинуть або розлюблять. І в ці моменти вони найбільше потребують підтримки та любові від мами.

У щирій розмові ви можете зрозуміти, чому дитина негативно відреагувала, чого вона боїться, зможете допомогти впоратись з емоціями та спробуєте (!)РАЗОМ(!) розв’язати ситуацію. Наведіть власні аргументи: чому б ви хотіли створити нову сім’ю, розкажіть про нового обранця, вислухайте, що дитина думає про це.

Нагадуйте дитині, що ви її любите, що вона найцінніша для вас, навіть якщо дитина скаже: «Я не вірю». Ваш зв’язок є важливим для дитини, і страх його втратити може провокувати конфлікти. Тобто не такий уже і страшний новий чоловік мами, але він сприймається як загроза втратити прихильність мами. Через це дитина і бойкотує створення нової сім’ї.

Нагадуючи дитині про її цінність, про те, що ваша любов до неї нікуди не зникне, можна розтопити кригу недовіри до нового обранця.

Стресовим чинником також може стати ваш стрімкий переїзд до обранця або його поселення у вашій оселі. У цьому не варто поспішати. Поступово знайомлячи дитину з обранцем, підготуйте її до того, як саме зміниться ваше життя, що буде по-іншому. Адаптація до нових обставин може зайняти певний час.

Якщо дитина не приймає вашого обранця…

Зазвичай корінь цієї проблеми — ревнощі дитини до мами або дитина любить батька і нікого не хоче бачити на його місці. Дитячі ревнощі можуть зайти у глухий кут — або він, або я. Щоб цього не допустити, варто нагадувати, що дитина є цінною для вас, що ви її любите, навіть попри те, що з’явиться ще хтось. З іншого боку — конкуренція з біологічним батьком. Тут зазначу відразу — підтримувати цю конкуренцію не варто. Новий чоловік не є біологічним батьком. Він є людиною, яка зараз є в маминому житті, цінує маму і хоче бути ближче до дитини. Тобто це дорослий, якому важливо побудувати теплі відносини з дитиною, а не замінити батька чи конкурувати з ним. Важливо, щоб і обранець це розумів. Частинка у серці під назвою «батько» у дитини вже зайнята, вже є людина на цьому місці, тому не варто намагатись його звідти посунути. Навпаки, визнаючи його, можна додати собі декілька балів.

Якщо батько загинув на війні…

Коли батько загинув на війні і у мами з’явився новий обранець,  додається переживання горя між всіма членами сім’ї. Важливо, щоб новий чоловік дав цьому місце. Зберігайте згадки про померлого батька, діліться спогадами з дітьми, давайте можливість дітям висловлювати вільно емоції, страхи та очікування (дайте їм зрозуміти, що їх емоції нормальні і що ви готові їх вислухати). Обговоріть з партнером, як він бачить свої стосунки з дітьми, які у нього є очікування і побоювання, домовтесь, що ви залишите місце для вшанування пам’яті померлого батька. А вдома намагайтесь створити атмосферу, де всі почуваються безпечно і можуть висловити свої почуття, проводьте багато часу разом, цікавтесь життям дитини.

Зближувати ще також можуть спільні інтереси. Запропонуйте партнеру знайти спільні інтереси з дитиною. Це може бути хобі, спорт, розваги або просто спільні розмови.

Побудова довірчих стосунків між дитиною і новим членом сім’ї — це делікатний і важливий процес, який потребує терпіння, розуміння та спільних зусиль усіх членів сім’ї. Щоб побудувати такі стосунки, варто працювати над створенням атмосфери довіри та безпеки, а саме: вести відкриті розмови з дитиною про почуття і страхи, проводити час разом за цікавими заняттями або іграми, створювати нові сімейні традиції. Проговоріть з партнером ваші стилі виховання, який розпорядок дня і правила у дитини, щоб партнер їх не порушував, не ставав деструктивним елементом.

Пам’ятайте, що кожна дитина індивідуальна, і те, що підходить одній, може не підходити іншому. Головне — це ваша любов, увага і підтримка.

Якщо у вас виникають труднощі, зверніться по допомогу до психолога. Дитячий психолог буде працювати не тільки з дитиною, а й з вашою сімейною системою і допоможе зрозуміти, на що варто звернути увагу, що виправити і як взаємодіяти з дитиною, щоб їй було легше адаптуватись до змін.