Марина Абрамович провела масштабний перформанс на сцені музичного фестивалю в Ґластонбері. Свою акцію сербська художниця перформативного жанру назвала «публічним втручанням». Про це повідомляє The Guardian.

Музичний фестиваль у Ґластонбері щороку відвідують до 200 тисяч жителів. Нині головною темою заходу проголосили «Мир». На головній сцені “Pyramid Stage” Абрамович провела акцію “Сім хвилин колективного мовчання”.

Вона вийшла на сцену Pyramid перед виступом британської співачки Пі Джей Гарві.

«Протягом моєї 55-річної кар’єри я завжди працювала з енергією. І немає кращого місця, ніж тут і зараз, щоби зробити енергетичне вторгнення. Світ знаходиться в дуже лайновій точці. Війни, голод, протести, вбивства, насильство. Але що якщо глянути на це ширше? Насильство породжує насильство, вбивства породжують вбивства. Гнів породжує гнів, демонстрації призводять до демонстрацій. Тут ми спробуємо зробити щось інше: опинитися в сьогоденні, тут і зараз. Всі разом ми можемо подарувати одне одному безумовне кохання. Тільки змінивши себе, ми можемо змінити світ», — промовила Абрамович.

Потім вона запропонувала глядачам покласти руки на плечі сусідів і заплющити очі. Емілі Ейвіс, організаторка фестивалю, ударила в гонг. Після цього глядачі мали сім хвилин не вимовляти жодного слова. Коли публіка замовкла, мисткиня підняла руки. Тоді всі присутні побачили, як її сукня трансформувалася у пацифістський знак «Символ миру».

Про перформанс Марини Абрамович

«Я не знаю жодного художника, який робив би щось подібне до 175 000–200 000 осіб. Найбільша аудиторія, яка в мене колись була, становила 6000 чоловік на стадіоні. І я думала: “Ух ти!”, але це справді перевершує все, що я робила», зазначила Марина Абрамович в інтерв’ю The Guardian напередодні виступу.

Вона розуміла, що людям може бути важко мовчати. Особливо тим, хто перебуває там вже два дні й встиг потрапити у традиційну для таких заходів атмосферу драйву. Проте Абрамович мала скористатися можливістю закликати таку кількість людей подумати про світ.

«Ми дійсно зіткнулися з темним моментом в історії людства. Отож, що можна зробити? Я завжди думаю, що протест приносить більше протесту; ненависть приносить ще більше ненависті. Вважаю, що важливо звернутися до себе. Легко критикувати все інше, але що я можу зробити в собі, як я можу змінитися?» — зазначила вона.

Зрештою, за винятком кількох криків, єдиними звуками, що проносилися повз сцену, був вітер та віддалений гул виступів на інших сценах.

Перед відвідуванням Гластонбері, о 6-й ранку того ж дня художниця поїхала до Стоунхенджу, щоб «поглинути всю можливу енергію» всередині кола з каміння.