Марлон Брандо: хрещений батько американського акторства

Кажуть, якби в кінематографі США не з’явився Марлон Брандо, можливо не було б тих Аль Пачіно, Де Ніро та Дастіна Хофмана, яких ми знаємо сьогодні. Всі великі бунтарі йшли второваним шляхом знаменитого актора. А він, простий хлопчик із глибинки, був завжди сам по собі і став зіркою завдяки щасливому збігу обставин.

Від безвиході до бунтарства

Його дитячі роки пройшли у дерев’яному будинку штату Небраска, у стінах якого переховувалися справжні сімейні драми. Батько Марлон Брандо-старший зробив бізнес на виробництві корму для корів. Він непогано заробляв і вважав, що цього цілком достатньо для сім’ї. Грубий жононенависник нерідко знущався з домочадців. Марлон-молодший і дві його сестри пізніше не раз згадували про його надзвичайну вимогливість і жорстокість. Він забороняв будь-які прояви ніжності і часто карав дружину та дітей, замикаючи їх у підвалі.

Мати сімейства грала у місцевому театрі, та згодом почала пити від безвиході та туги. Діти росли без кохання та турботи. Марлон часто почував себе нікому не потрібним і занедбаним.

У школі стало трохи простіше – там можна було привернути увагу будь-якими витівками. Через те Марлона вважали яскравим і нестерпним одночасно.

Хлопець став непоганим спортсменом, спробував свої сили в музичній групі як барабанщик, непогано імітував голоси і відмінно пародіював. Все інше було йому нецікаве. Тож школу він так і не закінчив. А після того, як він в’їхав у шкільний коридор мотоциклом, його просто відрахували.

В актори — всупереч всьому

Та на цьому навчання не скінчилося. Через кілька місяців батько відправив його у найсуворішу військову академію Америки, яку закінчив сам. Проте стати солдатом вчорашньому школяреві не судилося. Він не виносив військової дисципліни, куди більше його приваблювали кінотеатр або читальний зал.

Майстерно прочитані Марлоном монологи з Шекспіра захоплювали його викладача англійської. Той не розумів, що цей юнак робить у військовому училищі. Зрештою, Брандо таки пішов і з академії. Так він опинився буквально на вулицях Нью-Йорка, де блукав у пошуках роботи. Хлопцю довелося попрацювати ліфтером і землекопом, офіціантом і продавцем. Пізніше Брандо згадував, що тоді нічого не вмів. Але треба було на щось жити. І це була єдина причина, через яку він став актором.

Читайте також: Кіра Найтлі: «Я акторка, отже я трохи божевільна»

Від Бродвею до «Оскара»

Вперше він вийшов на сцену без жодних понять про основи акторської гри. Просто надто добре пам’ятав лють батька, його міміку та жести, безсилля та розпач матері. Марлон шаленів, немов викликаючи назовні неймовірні емоції. Зал якийсь час мовчав, а потім вибухав оплесками. Це був його перший акторський досвід.

Так раніше не грали – пропускаючи через себе, імпровізуючи, вживаючись у роль. За тисячі кілометрів від США це називали системою Станіславського, та Брандо про це навіть не чув. Його вела інтуїція. Пізніше він записався на акторські курси і вже там осягав теоретичні основи майстерності. А в двадцять років він прийшов до театру просто за старшою сестрою Джослін.

Після перших постановок на сценах Лонг-Айленда та Бродвея про темпераментного красеня заговорили у театральному середовищі. Дебютанта називали багатообіцяючим актором. Та скільки було їх – талановитих, але зниклих у невідомості? Щоб у Брандо все склалося – не вистачало якогось поштовху. І знову допоміг випадок, який привів актора-початківця в кіно.

Напередодні зйомок фільму «Трамвай «Бажання» в останній момент відмовився від ролі Джон Гарфілд, справжня зірка того часу. Його підвели амбіції – він не хотів змагатися з успішною партнеркою – блискучою Вів’єн Лі. Один із продюсерів картини напередодні був на Бродвеї. Він запам’ятав молодого та яскравого Марлона Брандо, який вміє так грати розпач та каяття, що від нього неможливо відірватися. Так дебютант отримав роль. А фільм 1951 року завоював 12 номінацій на Оскар.

Того разу статуетка не дісталася виконавцю ролі Стенлі Ковальські. Проте знаменита драма прославила його на весь світ і зробила головним секс-символом на багато років уперед. Нестримний, лютий і зворушливий, він існував на екрані як невідомий хижий звір. А попереду на нього чекали легендарні і завжди новаторські роботи – «Дикун», «Сайонара», «Хрещений батько», «Останнє танго в Парижі».

Читайте також: Лайза Міннеллі: «Я завжди хотіла бути лише собою»

Бунтар без причини

Нестримний темперамент Брандо виявлявся як на екрані, так і в реальному житті. Актор розумів, що його особистість ототожнюватимуть із неотесаним мужланом Стенлі Ковальськи, і він може стати заручником свого героя. І був близький до істини: ніколи ще негативний персонаж не був настільки привабливим. Але вже через три роки тридцятирічний Брандо став наймолодшим володарем премії у її історії.

Режисери розуміли, що акторові під силу практично будь-яка роль, крім комедійної. Він міг зіграти аристократа чи революціонера, роботягу, гангстера чи імператора, але на знімальному майданчику Марлон був абсолютно непередбачуваним. Жодна людина не могла припустити, чого можна чекати наступної хвилини від цієї чарівної й неприборканої людини.

Актор не визнавав зіркових імен та авторитетів, перед камерою усі були рівні. Не щадив і самолюбства режисерів. Він влаштовував їм своєрідні перевірки під час дублів, демонструючи чисту техніку або викладаючись повністю. І якщо режисер вибирав «технічний» варіант, на нього чекав як мінімум скандал. Зйомки з Брандо в Голлівуді часто порівнювали з роботою дресирувальника, натякаючи на непередбачуваність хижака. Хоча насправді цей темпераментний «звір» змушував решту робити те, що вважав за потрібне.

«Як людина він був ангелом, а як актор – чудовиськом», але при цьому захоплювалися і тим, і іншим», — говорив знаменитий Бернардо Бертолуччі.

Брандо бунтував по обидва боки камери. І не вибирав для цього слушних моментів, використовуючи будь-які зручні випадки. 1973 року він був номінований на «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Хрещений батько». У його перемозі ніхто не сумнівався. Але він не з’явився на церемонію вручення «Оскара». Таким чином актор висловив протест проти неприпустимого ставлення до американських індіанців. Замість Брандо на сцену піднялася індіанка та прочитала його послання, в якому він пояснював, чому не може прийняти престижну премію. Марлон завжди виступав проти політики країни щодо корінного населення.

«Якщо ми не захисники наших братів, то принаймні не повинні ставати їх катами», – писав актор.

Читайте також: Елізабет Тейлор: пікова дама Голлівуду

Кінець блискучого шляху

Боротьба за права людини стала останньою діяльністю непередбачуваного актора, до якої він не охолонув. Чого не можна було сказати про кіно. Його акторські методи, натиск та темперамент вимагали здоров’я та душевних сил, яких у нього вже не було. Але на той час він зробив усе, що міг, – перевернув світ американського кіно.

З роками Брандо дуже змінився зовні, але це ніяк не вплинуло на його характер і манери – той самий буйний характер, прямолінійність і непередбачуваність, як зазначали його близькі та друзі. Останньою розвагою актора став сценарій власного похорону із заповітом розвіяти його порох над океаном і улюбленим островом на Таїті, куди він виїхав з великою родиною.

«Бути актором – це йти на поводі у свого нервового імпульсу та вести життя нероби. А ось поставити хрест на кар’єрі актора – це вже ознака дорослішання», – вважав Марлон Брандо.

Марлону Брандо випала щаслива нагода. І він використав її, щоб просто йти вперед, не озиратися і вперто шукати свій шлях. Хтозна, чи вдасться комусь ще пройти після нього цією дорогою великого бунтаря.

Читайте також: 40 найкращих цитат Алана Рікмана

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram

Оксана Хромова