Оксана ХромоваМарта Костюк — перша ракетка України. Вона не тільки досягає успіхів на міжнародних турнірах, а й активно сприяє розвитку тенісу в Україні. У 2023 році Марта заснувала власний Фонд, щоб зробити теніс доступнішим для української молоді. У перервах між змаганнями та роботою з Фондом вона поділилася з WoMo своїми планами, мріями та амбіціями щодо популяризації тенісу в Україні.
– Марто, теніс супроводжує вас з дитинства. Чи пам’ятаєте момент, коли ви вперше відчули справжню любов до цього спорту? Що для вас означав теніс у ті роки?
Першу справжню любов до цього спорту, напевно, я відчула ще в маминому животі, коли вона стояла на корті й тренувала інших дітей. А вже усвідомлено я полюбила теніс приблизно у чотири роки, коли мама вкотре привела мене на корт, щоб я спробувала пограти. Мені це одразу сподобалося. Звісно, іноді мене дратувало, що мама не так, як хотілося, кидала м’яч, але саме в той момент я запам’ятала відчуття справжньої любові до тенісу. Відтоді я почала грати регулярно.
Для мене теніс був, перш за все, грою. Він означав для мене змагання, прагнення перемагати, бажання бути першою — це завжди було частиною мого характеру. У дитинстві теніс був для мене всім, що я тоді розуміла та відчувала.
– Теніс часто асоціюється з елітним спортом. Чи відчували ви це на власному досвіді, коли тільки починали кар’єру? З якими викликами доводилось стикатися вашій родині?
Я відчувала на власному досвіді, що в нашій країні теніс сприймається як елітний вид спорту. На жаль, так і є, хоча команда Фонду Марти Костюк сподівається змінити цю ситуацію.
Мені пощастило, адже моя мама була тренеркою, і це значно зекономило кошти на початкових етапах моєї кар’єри. Згодом нам також пощастило знайти мецената, який виділив вагому суму грошей на той момент, що дозволило нам із мамою подорожувати та брати участь у турнірах протягом кількох років.
Однак найбільшим викликом для нашої сім’ї завжди залишалося фінансування. Тренер у мене була — мама, але з часом почали виникати й інші труднощі, пов’язані з подальшим розвитком у тенісі.
– Чи було відчуття, що не всі діти мають рівні можливості потрапити у теніс? Як ці спостереження вплинули на ваше бачення майбутнього українського спорту?
На мій погляд, у нашій країні можливості для занять тенісом досить обмежені з кількох причин. По-перше, відсутність розвиненої клубної системи ускладнює стабільний розвиток молодих спортсменів. По-друге, теніс на професійному рівні є фінансово затратним видом спорту, що робить його менш доступним для багатьох талановитих дітей.
Крім того, в Україні досі недостатньо розвинена тенісна інфраструктура. Через нестачу публічних кортів не всі діти мають можливість регулярно тренуватися. Оскільки немає клубної системи, тенісні корти здебільшого викуповуються любителями тенісу, що ще більше ускладнює доступ дітям, які хочуть займатися спортом на професійному рівні.
Саме тому одним із ключових завдань, над яким я працюю разом із командою, є створення умов для більшої доступності тенісу. Важливо не лише розвивати спортивну інфраструктуру, а й підтримувати дітей із різних соціальних груп, щоб талант і бажання грати не залежали від фінансових можливостей сім’ї.
– Ваш Фонд прагне зруйнувати бар’єри й зробити теніс доступним для всіх. Що стало головним поштовхом до створення цієї ініціативи?
Початкова ідея Фонду полягала в тому, щоб допомогти дітям здобути освіту завдяки тенісу. Я знаю, що на певному етапі кар’єри перед багатьма юними спортсменами постає складний вибір: продовжувати професійний спорт чи зосередитися на навчанні. На жаль, через цей вибір деякі діти змушені відмовлятися від своїх мрій. Саме тому першою програмою, яка була для мене найближчою, стала освітня ініціатива, що допомагає поєднувати спорт і навчання.
Згодом разом із командою ми розширили нашу діяльність, створивши програми, які лише підсилюють цю початкову ідею. Головним поштовхом для всього цього стало прагнення зробити теніс максимально доступним, щоб якомога більше дітей мали можливість познайомитися з цим видом спорту.
– А що є найважливішим у цій роботі?
Однією з ключових ініціатив стала програма популяризації тенісу у школах, яка є для мене особливо важливою. Її мета — інтегрувати теніс у шкільні уроки фізкультури як доступну та захопливу активність. Це дозволить дітям спробувати себе у тенісі, урізноманітнить фізичні заняття та сприятиме формуванню інтересу до спорту ще з раннього віку.
Останні дослідження, проведені нашим Фондом спільно з Gradus, підтверджують актуальність такого підходу. Ми з’ясували, що уроки фізкультури подобаються більшості дітей (79%), а батьки оцінюють їхню користь ще вище (87%). Водночас одним із головних факторів зацікавленості школярів є можливість спробувати різні види спорту, але не всі відчувають достатню різноманітність у заняттях. Інтеграція тенісу у шкільну програму допоможе зробити фізичну активність ще цікавішою та кориснішою для дітей.
Ба більше, серед видів спорту, якими діти хотіли б займатися у позашкільний час, теніс посів перше місце (33%), що ще раз підтверджує його популярність серед школярів. Це свідчить про високий інтерес до тенісу, і наша мета — створити умови, щоб кожна дитина могла його спробувати.
– Які перші кроки зробив Фонд? Які вже існують програми?
Ми вже зробили кілька важливих кроків як Фонд, і на сьогодні маємо три основні програми:
- Популяризація тенісу через медіа — це книги, подкасти та всі можливі канали медіарозповсюдження, які допомагають зробити теніс ближчим і доступнішим для ширшої аудиторії.
- Освітні стипендії — ми підписали меморандум з Ukraine Global Scholars, що надає талановитим дітям можливість поєднувати навчання у найкращих університетах світу з продовженням спортивної кар’єри. Це дає юним тенісистам ще один шлях для розвитку як у спорті, так і в освіті.
- Популяризація тенісу у школах — програма, яка є для мене особливо важливою. Її мета — інтегрувати теніс у шкільні програми, зокрема як урізноманітнення фізкультури. Це дасть дітям можливість познайомитися з тенісом і зробити шкільні заняття фізичною активністю більш цікавими.
– Що, на вашу думку, найбільше потрібно тенісистам на початку їхнього шляху — краща інфраструктура чи наставники? Як ваш Фонд допомагає в цьому напрямку?
Я не можу дати однозначну відповідь на це запитання, оскільки теніс — дуже комплексний вид спорту. Важливо мати й хороших наставників, і розвинену інфраструктуру, адже одне без іншого не дає повного результату. Якщо є чудові тренери, але немає якісних умов для тренувань, це проблема. Так само як і навпаки — коли є інфраструктура, але бракує кваліфікованих наставників. Ці два аспекти нерозривно пов’язані.
Зараз Фонд не працює безпосередньо в цьому напрямку, адже наша головна мета — познайомити дітей з тенісом та зробити цей спорт доступнішим. Саме на цьому ми фокусуємося у своїх програмах.
– На вашу думку, які можливості відкриває Фонд для молодих тенісистів в Україні? У чому ви бачите головну цінність такої підтримки на етапі становлення спортсмена?
Як я розповідала раніше, для молодих тенісистів віком 13-18 років Фонд пропонує програму разом з Ukraine Global Scholars, яка надає можливість здобути освіту в найкращих університетах світу і школах-пансіонах.
Для мене це має велику цінність, адже не всі діти, як в Україні, так і в усьому світі, мають змогу продовжити професійну кар’єру, особливо через фінансові виклики.
Ця програма є чудовим інструментом, який дозволяє не припиняти свою кар’єру відразу, а водночас навчатися й зрозуміти, чи готовий ти продовжувати займатися тенісом на професійному рівні, чи варто зосередитися на освіті. Завдяки цьому до кінця навчання можна здобути якісну освіту та визначитися з подальшим шляхом. Тому я вважаю цю програму абсолютно виграшною, адже незалежно від того, яке рішення прийме дитина, вона матиме змогу відтермінувати його на кілька років, продовжити грати й зробити усвідомлений вибір.
– Ви багато подорожуєте та бачите, як теніс розвивається в інших країнах. Які ідеї або формати хотіли б перенести в Україну, щоб зробити цей спорт доступнішим?
У нас багато ідей і форматів, які ми хочемо впровадити в Україні. Але один із пріоритетів — це популяризація тенісу в школах. Саме над цим Фонд працюватиме в найближчі кілька років.
Подібний підхід уже успішно реалізований у США завдяки програмі, створеній The United States Tennis Association (USTA) — національним керівним органом з тенісу. USTA є неприбутковою організацією, яка об’єднує понад 700 000 членів та реінвестує всі свої доходи у розвиток тенісу на різних рівнях — від аматорського до професійного. Програма популяризації тенісу в школах у США вже продемонструвала чудові результати та високий рівень залученості дітей.
До речі, зараз ми працюємо над меморандумом з USTA і сподіваємось, що нам вдасться отримати інтелектуальні права для адаптації програми в Україні!
Ми прагнемо досягти подібних успіхів і в Україні, розпочинаючи з невеликих, але важливих кроків, зокрема із запровадження тенісу у шкільну систему. Створення доступних можливостей для занять тенісом допоможе залучити більше дітей до спорту та сприятиме їхньому всебічному розвитку.
– На вашу думку, чи здатний теніс стати настільки ж популярним серед дітей в Україні, як футбол чи баскетбол? Який потенціал має цей вид спорту?
Теніс — це вид спорту з величезним потенціалом, адже він є одним із найпрестижніших і найстаріших у світі. У нього вкладається значне фінансування. Бути тенісистом — це по-справжньому захопливо, і я можу підтвердити це з власного досвіду.
Я вірю, що теніс має потенціал стати таким же популярним видом спорту в Україні, як футбол чи баскетбол. Для цього важливо створювати доступні можливості для тренувань, розвивати інфраструктуру та підтримувати молодих спортсменів. Я докладу максимум зусиль, щоб сприяти цьому розвитку.
– Чи мрієте ви про день, коли тенісні корти з’являться навіть у найменших містечках і селах України? Як ви бачите розвиток вашого Фонду у найближчі роки, щоб ця мрія стала реальністю?
Звісно, я мрію про цей день і про те, щоб Україна стала першою у світі в тенісі. Я хочу бачити тенісні корти не лише в містах і селах, а й у школах, адже, на мою думку, це надзвичайно важливо.
На мою думку, Фонд рухається у правильному напрямку, хоча він ще дуже молодий. Ми лише на старті великого шляху, але вже зараз робимо конкретні кроки до досягнення своєї мети. Впевнена, що за кілька років ми зможемо заміряти реальні зміни. Завдяки поступовому й системному підходу ми наближаємося до суттєвих результатів.