«Мені одразу сказали: жити ти не будеш»: Тайра дала перше інтерв’ю

05.07.2022

Парамедикиня Юлія Паєвська з позивним «Тайра», яка перебувала у полоні російських окупантів 2 місяці, дала перше інтерв’ю після звільнення німецькому виданню DW.

Переклад інтерв’ю опублікувало НВ.

Тайра розповіла, що зараз її здоров’я у порядку і її скоро випишуть з госпіталя, після чого вона хоче приєднатися до своїх побратимів. Каже, що психічний і психологічний стан дуже стабільний через те, що вона не була зламана і її підтримують українці.

Парамедикиня каже, що багато років практикувала східні бойові мистецтва, йогу і готувалася до Invictus Games («Ігор нескорених»), які заснував принц Гаррі — саме це їй допомогло зберегти свідомість і більш-менш лишитися в непоганій кондиції.

«Але все одно стан на момент повернення був надважким. Краще у цьому житті обійтися без такого випробування. Вірогідність того, що це станеться, була менше одного відсотка, але сталося диво. І коли я обійняла першого нашого, це було надзвичайно», — ділиться колишня полонена.

Вона каже, що усю дорогу до місця обміну вона вела себе стримано.

Про перебування у полоні

Юлія Паєвська ділиться, що за весь час у полоні мала один комплект білизни, одні штани, кросівки і трошки одягу. Все інше у неї відібрали. Вона не мала ані телефонного зв’язку, ані медичної допомоги.

«Один раз пізніше фельдшерка мені допомогла, і це було дуже достойно, але одного разу. Я не говоритиму про тортури і психологічний вплив, хоча він був страшенний, допоки не завершиться слідство», — розповіла Тайра.

Останнім часом її утримували у Донецькому СІЗО. Там залишилося дуже багато українських полонених. Парамедикиня каже, що ставлення до полонених жахливе.

«Годують більш менш, померти з голоду не вийде. Але в останній тиждень нам навіть мила не дали. Тобто у камері 22 жінки, камера три на шість метрів, десять ліжок. Інші також не мали жодної інформації про свою сім’ю та дітей. Нам не дозволяли вдень навіть сідати, ми мусили стояти. А спати можна було з 10-ї вечора до 6-ї ранку. Але насправді відбій давали пізніше, а будили раніше. Сидіти можна було тільки на маленьких лавочках, де всі 22 жінки не помістяться, там максимум шість худих дівчат можуть сісти. Треба мінятися і постійно перевіряється, щоб ти не сидів. Якщо сідаєш, то тебе карають — спочатку кричать, а далі можуть зайти і щось зробити», — розповіла вона.

Юлія ділиться, що тілесні ушкодження заживають, але не у всіх, також є речі, яких вона не можу казати. Але моральний стан полонених жахливий, бо більшість з них  не мають психологічної підготовки.

Тайра каже, що хотіла б розробити інструкцію для тих, хто потрапив у полон — як поводитися, про що думати, що казати — і для цивільних, і для військових.

У якийсь день її закували в кайданки і відвели у кімнату, де вже було виставлено світло і перебувала знімальна група російського каналу. І вони почали ставити питання. Через певний час Юлія зрозуміла, що питання ставляться таким чином, аби потім можна було змонтувати, вирізати шматки. Тоді вона почала корегувати те, що каже.

«Але на перші питання я реагувала не так, як слід було. Надалі я говорила так, щоб порізати це було важко. Але вони все одно зліпили з того матеріалу абсурдну річ. Нацистка, вбивця, щось там з органами пов’язано. Я взагалі коли почула весь цей брєд — це просто марення, це на голову не натягнеш — я дуже здивувалася. Я стільки років на фронті, всі знають, чим я займаюся. Якби я щось не те робила, то українські спецслужби мене б зупинили на самому початку», — розповідає Тайра.

Наразі, за словами парамедикині, у полоні перебуває одна з медиків, яка на сьомому місяці вагітності.

Новини партнерів