Михайло Павлик — український письменник та видатна постать на історичному тлі ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.. На жаль, склалося так, що потужна діяльність Михайла Павлика повною мірою не вивчена і залишається невідомою широкій громадськості. Навіть у наукових колах про нього знають загальні речі.
Михайло Павлик був людиною широкого і щедрого обдарування, писав вірші й прозу, все життя займався журналістикою, був редактором, видавцем, бібліографом, перекладачем, філософом, істориком, етнографом та фольклористом. Детальніше про його біографію читайте нижче в статті у вигляді фактів.
Читайте також: Найочікуваніші фільми 2025 року: топ-30 прем’єр наступного року
25 фактів про Михайла Павлика — українського письменника та друга Івана Франка
Народився у небагатій сім’ї землеробів і ткачів у с. Монастирське (Гирівка), — нині околиця районного центра Косів Івано-Франківської області.
Навчався в Косівській школі, Снятині, Коломийській нижчій гімназії, Львівській академічній гімназії. А в 1874 році вступив до філософського факультету Львівського університету.
Михайло Павлик був найближчим другом і соратником Івана Франка. Разом з Франком у 1890 році він створив Русько-українську радикальну партію (РУРП). Два знаменитих поети познайомилися під час навчання у Львівському університеті. Першою їхньою спільною роботою було редагування науково-літературного часопису «Друг» — органу демократичної молоді Західної України.
Павлик прийшов в редакцію «Друг», де реорганізував процес роботи й почалася боротьба за народну мову, проти «язичія». У 1876 році перемагає й утверджується народна мова у «Друзі». Найсильнішим був критико-публіцистичний відділ, що тримався, по суті, на плечах М. Павлика та І. Франка.
Перший поетичний твір Михайла Павлика «Прийди, весно!», написаний на початку 1873 р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі «Друг» 1874 року М. Павлик надрукував вірші «Не забудь», «Влюблена», «Судьба», «В Карпатах», в альманасі «Дністрянка» за 1876 рік — вірш «Щаслива».
Збереглося 8 рукописних зошитів віршів Павлика, датованих 9 січня — 13 грудня 1872 року, написаних у Монастирську, Кутах, Львові, Вижниці. Матеріали знаходяться в архівних сховищах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (Київ).
Михайло Павлик був одним з перших редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей.
Павлик відстоював реалізм у літературі, живу народну мову, наголошуючи на завданнях інтелігенції у літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині».
Письменник все життя присвятив служінню своєму народові, національному відродженню України. В цих своїх устремліннях був серед перших українських суспільно-громадських діячів.
Павлик допомагав у пересилці заборонених цензурою видань, перекладав твори закордонних філософів, економістів, соціологів.
Поліція і влада постійно переслідують Павлика та його сестру, а 18 червня 1877 року після тривалого нагляду було знайдено привід заарештувати. В його помешканні було проведено обшук, під час якого вилучили чимало літератури, зокрема твори Ю. Федьковича, «Енеїду» І. Котляревського, «Катерину» Т. Шевченка, «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, «Борислав. Картини з життя підгірського народу» І. Франка, статті М. Драгоманова, інші київські та лондонські видання.
Як редактора й автора оповідання «Ребенщукова Тетяна» Павлика було засуджено до шести місяців ув’язнення. На сторінках цього журналу він закликав літературну молодь спрямовувати свій талант на захист народу.
Після заборони «Громадського друга» Павлик разом з Франком видали «Дзвін» і «Молот», де публікували повість Павлика «Пропащий чоловік».
Він перекладав здебільшого з європейських літератур, зокрема ті твори, що мали народознавчу основу, могли прислужитися відродженню української культури.
Співпрацював Павлик у багатьох виданнях, зокрема у львівській польськомовній газеті «Praca», де видрукував гостропубліцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя тощо.
З 1879 до 1881 року М. Павлик, М. Драгоманов і С. Подолинський видавали журнал «Громада» у Франції.
Перебуваючи з 1879 до 1881 року у Швейцарії та на півдні Франції, М. Павлик, М. Драгоманов і С. Подолинський видавали журнал «Громада». Злободенними були дописи М. Павлика «Україна австрійська», «Новини з Австрійської України», його сестер Параски й Анни «От хто робить порядок меж людьми», «Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда!».
Михайло Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті.
У 1899–1907 роках підготував і видав 4-томне капітальне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство», де презентував кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою та іншими.
Став одним з фундаторів першої модерної української політичної організації — Русько-української радикальної партії, заснованої у Львові 1890 року. У програмі, розробленій ним спільно з Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.
1894 року був кандидатом у Бродівському повіті на виборах до Галицького сейму.
Павлик писав багато рецензій та відгуків на твори Івана Франка, аналізував його окремі виступи й публікації в періодиці. Значною і понині є бібліографічна праця Павлика «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874—1898. На пам’ять його ювілею 30. ІХ. 1898» (1898).
Учасники з’їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р.
У дослідницькій фольклористично-етнографічній діяльності Павлика чільне місце посідають матеріали, присвячені становищу жінки у тогочасному суспільстві. Він часто обстоював потребу освіти жінок, створення умов для їхньої незалежності від чоловіків, рівності з ними у суспільному житті та діяльності, гарантування жінці свободи зборів, слова, совісті.
Завдячуючи Павлику, сьогоднішня українська і світова культури мають у своєму розпорядженні чимало зі збереженої епістолярної спадщини видатних громадсько-культурних діячів: М. Драгоманова, Осипа Маковея, І. Франка, Лесі Українки, Мелітона Бучинського, Теофіла Окуневського, Сергія Степняка-Кравчинського, Наталії Кобринської, Соломії Крушельницької, Петра Карманського, Франтішека Ржегоржа, І. Палівки, А. Крушельницького, Г. Грабовського, Остапа Нижанківського, М. Лисенка, В. Стефаника, Ольги Кобилянської, Л. Мартовича, М. Черемшини.
Помер Михайло Павлик 26 січня 1915 у 61-річному віці. Похований разом з сестрою Анною на Личаківському цвинтарі, поле № 21. Пам’ятник скромний, поряд з надгробком Іларіона Свєнціцького.
Читайте також:
- Що дивитись на Netflix у вересні 2024 року: 43 найочікуваніші фільми та серіали
- Любовний гороскоп на вересень 2024 року: яких знаків Зодіаку очікує розлучення
- Що подивитися: 10 найочікуваніших фільмів Венеційського кінофестивалю-2024
- Магнітні бурі у вересні 2024 року: коли та на що чекати
- Гороскоп на вересень 2024 року: чим здивує останній місяць літа усіх знаків Зодіаку
- Найочікуваніші прем’єри осені: топ-8 фільмів, які не можна пропустити
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
