Місія здійсненна: досвід підприємиць, які вже отримали безповоротні гранти Мінекономіки

У липні 2022 року Кабмін запровадив проєкт «єРобота», за яким підприємці можуть отримати від держави безповоротну грантову та мікрогрантову допомогу для започаткування чи розвитку бізнесу. Під час війни сайт Міністерства економіки рясніє пропозиціями для бізнесу. Йдеться і про мікрогранти на відкриття чи розвиток власного бізнесу, і гранти на створення й розвиток переробних підприємств, закладання саду, тепличного господарства, є програми для учасників бойових дій та членів їхніх родин. Лідером за популярністю стала програма мікрогрантів «Власна справа». Причиною ажіотажу називають демократичність умов для отримання 250 тисяч гривень. Чи все так просто насправді? І який квест довелось долати тим, хто грант вже отримав та використав?

Що обіцяє Міністерство економіки України

Від старту програми мікрогрантів «Власна справа», тобто від липня минулого року, понад 5 тисяч підприємців вже скористалися можливістю отримати до 250 тисяч гривень.  До кінця поточного року на програму «Власна справа» бюджет передбачає 1,8 млрд грн, що дозволить видати приблизно 10 тисяч мікрогрантів. З коштами вже 1917 підприємців. Особливо у Мінекономіки пишаються гендерним успіхом: серед отримувачів сьомої  хвилі 53% — це жінки, решта 47% — чоловіки.

Спробувати власні сили можуть як діючі ФОП або юридичні особи, так і підприємці-початківці, що не мають досвіду ведення бізнесу. Головні вимоги: не перебувати і не проводити господарську діяльність на тимчасово окупованій території України та держави-агресора; не перебувати під санкціями; не мати справи щодо банкрутства; не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за корупцію та не мати заборгованості перед бюджетом.

Розмір мікрогрантів — від 50 до 250 тисяч гривень. Витратити їх можна на придбання обладнання; закупівлю сировини; оренду приміщень (не більше 25% від суми гранту) та лізинг обладнання.

У разі отримання гранту підприємець зобов’язується здійснювати діяльність не менш як три роки, вчасно та у повному обсязі сплачуючи податки в бюджет, зокрема, за працевлаштування робітників.  Також серед умов — створення хоча б одного робочого місця.

Запізнитись з поданням на цей мікрогрант неможливо. Кожні 14 днів починається нова хвиля.  Подання здійснюється через портал «Дія». Рішення про надання коштів ухвалює Державна служба зайнятості, перевіривши заяву уповноваженим банком та розглянувши ваш бізнес-план. Чекати на співбесіду недовго — 10 днів.

Грант допоміг перейти з фешн на виготовлення тактичного одягу

Олена Гусєва, засновниця дизайн-ательє Miligus, до 24 лютого 2022 року втілювала вишукані колекції одягу, співпрацюючи з іменитими дизайнерами та світовими брендами. 24 лютого 2022 року змінило кардинально все. Протягом березня підприємство ще довиконувало попередні замовлення, але про нові вже не йшлося. Відповідь на питання «Що далі?» Олена Гусєва шукала недовго: потрібно зберегти робочі місця і водночас допомагати нашим захисникам. Для цього була змінена бізнес-модель: з фешн перейшли на мілітарі, замінивши актуальні принти на піксель. Простій на підприємстві тривав лише дві години.

Повідомлення про програму мікрогрантів «Власна справа» Олена побачила у Фейсбуці в серпні 2022 року. 250 тисяч вистачило на закупівлю обладнання для крою лекал, подвійного шва та закріпної машини. Гроші отримали у вересні.

«Якби не грант, то ми б не змогли шити амуніцію. Одна пара тактичних штанів має на собі 80 закріпок. Без відповідної машини виготовляти якісний одяг для військовослужбовців просто неможливо. Її вартість — 96 тисяч. Самим збирати довелось би від 6 до 9 місяців, бо вартість обладнання постійно зростає», — поділилась пані Олена.

З появою нового обладнання підприємство потребувало і додаткових рук, тож зобов’язання працевлаштувати двох працівників виявилося доречним. До того ж не було вимоги щодо працевлаштування саме тих, хто перебував вже на обліку у центрі зайнятості, тому Олена сама швидко знайшла двох досвідчених фахівчинь.

Не зупинив підприємство навіть блекаут: Олена Гусєва виборола грант ще на промислові генератори.

«Якби ще у Мінекономіці був би грант на пів мільйона із зобов’язанням працевлаштувати, наприклад, 4 осіб, я б дуже зраділа. Бо в нашій справі обігових коштів завжди бракує. А роботи завжди вистачає для кравців та швачок. Навіть якщо йдеться про працевлаштування випускниці навчального закладу з мінімальним досвідом роботи, я б погодилась. Також я ставлюсь позитивно до гендерно орієнтованих грантів, бо жінки перебувають у більш складних стартових умовах», — поділилась Олена Гусєва.

Результатами участі у грантовій програмі у Miligus задоволені: кількість замовлень від благодійних фондів до крамниць півтора року є стабільно високою. Стартаперам у своїй галузі пані Олена радить ризикувати, але підшукати собі ментора, адже без бухгалтера та вже досвідченого радника-підприємця ФОП-початківець самостійно цей шлях не подолає.

Стартап дуже ризикує, бо 250 тисяч є гарною підтримкою, а не стартовим капіталом

Анастасія Степанян у 2018 році відкрила свою першу кав’ярню з кондитерським цехом у Харкові. У липні 2022 року, коли її рідне місто росіяни спрямовано зрівнювали з землею, підприємиця з родиною релокувала свій бізнес до Києва. Про програму мікрогрантів «Власна справа» Анастасія Степанян дізналась випадково, бо на новому місці знадобились із «Дії» документи щодо ФОП. Там і побачила інформацію про грантові програми.

«Ми з родиною тільки врятувались від авіаударів. І для того, щоб почати життя фактично з нуля, 250 тисяч гривень були дуже важливими. Заявку ми надіслали у липні 2022 року, але через технічні проблеми вона не пройшла. Про це я дізналась лише за місяць, у серпні, бо не було жодного відгуку на заявку. Коли все переформатували та виправили, мене запросили на зум-конференцію. Комісію з 4 осіб цікавив весь бізнес-план, загальна кількість робочих місць, — згадує засновниця кондитерської Rose Анастасія Степанян. — Ми у Києві були новим брендом. Я працювала тоді взагалі сама, бо люди з Харкова роз’їхались хто куди. Ще два працівники мені були вкрай необхідні. У бізнес-план я внесла і витрати на оренду, і на обладнання для кондитерського цеху, і на інгредієнти. 20 вересня нам погодили грант. Угоду про приєднання ми уклали через три дні. Але кошти надійшли аж наприкінці грудня. Така велика затримка дуже негативно вплинула на початок нашої роботи у столиці. Якби кошти надійшли раніше, то кав’ярня виглядала б по-іншому: у більш пристосованому приміщенні, з іншим декором, ми працювали б на іншому обладнанні. Двох людей я взяла на роботу одразу. Вони й досі працюють зі мною. Ці люди, як і наша родина, втікали від війни — з окупованих регіонів Запорізької та Донецької областей.  До надходження грантових коштів ми вже платили їм ринкову зарплату кілька місяців. Витрати були шаленими, а кошти не надходили. Ми сплачували податки, дуже високу вартість оренди приміщення, зробили необхідні ремонтні роботи. До того ж 10 жовтня був обстріл, після якого почались багатоденні блекаути. Ми вимушені були придбати генератори, аби мати можливість працювати. І все це ми сплачували власним коштом. На питання про дату надходження гранту відповіді не було. Ми працювали, поширюючи інформацію про заклад у соцмережах. Цей момент був переломним для нашого бізнесу. Ми навіть змінювали бізнес-план, бо те, що зазначалось у першій його версії, поступово ставало неактуальним. Перероблений бізнес-план та нові документи ми привезли до Державної служби зайнятості, і я дуже хвилювалась, щоб не виникло якихось додаткових перепон із надходженням коштів через внесені зміни. І це було великим полегшенням, що така ситуація не вплинула на розмір гранту».

Анастасія Степанян розповіла, що навіть під час локдауна у 2020 році було легше, бо кондитери працювали на замовлення, яких виявилось навіть більше, ніж до епідемії. Адже Rose має цілу лінійку смаколиків, які виготовляють за унікальними рецептами, які давно оцінили поціновувачі кондитерського мистецтва у рідному Харкові. Тепер у «рожевій» кондитерській активно здобувають прихильність киян.

«Якби була б можливість, я б ще один грант взяла. Але чи готова я при цьому до створення ще одного робочого місця. Відповісти важко. Все треба рахувати», —  зізнається Анастасія.

До речі, в умовах «Власної справи» не зазначається, що є обмеження щодо повторної участі для тих, хто мікрогрант отримував раніше. Щодо участі стартапів, то Анастасія Степанян закликає підприємців-початківців добре прорахувати ризики.

«Стартап дуже ризикує не витримати в умовах війни, бо 250 тисяч є непоганою підтримкою, а не стартовим капіталом для добре складеного бізнес-плану. У разі краху підприємцю-початківцю доведеться повертати кошти державі. Тож у кондитерській царині я раджу подаватися на мікрогрант лише тим, хто вже має досвід ведення бізнесу. Наприклад, я працюю 5 років, але мені дуже допоміг юрист впоратись з усіма документами, які вимагали у Центрі зайнятості», — попереджає Анастасія.

Подались ми на грант з вірою в успіх  у нуль відсотків

Вікторія Бобак, засновниця деревообробного підприємства «Вест Вуд» (Львівська область), про програму «Власна справа» дізналась зовсім випадково.

«У вересні минулого року я зацікавилась одним верстатом. Він був дуже дорогим. І нашому постійному постачальнику з деревообробного обладнання з Дніпра я тоді сказала, що на його придбання зараз не маю коштів, — згадує підприємиця. — І несподівано цей постачальник у мене запитав: «Чи пробували ви отримати на обладнання державні гранти?». Я з іронією перепитала: «Ви жартуєте? Які в нашій державі можуть бути гранти для бізнесу, та ще і під час війни?» І він розповів, що один з його клієнтів  із Закарпаття взяв участь у якійсь грантовій програмі та за отримані кошти придбав у нього обладнання. Я з цікавості у пошукову систему ввела слова «гранти для бізнесу». І одразу висвітилась програма від Міністерства економіки».

Деревообробному підприємству «Вест Вуд» понад 10 років. Весь цей час Вікторія  Бобак принципово не користується кредитними коштами. До щедрот Мінекономіки поставилась із певним скепсисом.

«Я прочитала  умови. На перший погляд вони здались мені цілком прийнятними. Але я подумала, що все дуже підозріло просто. А в Україні просто нічого не буває, особливо для бізнесу. Кошти виплачували одразу в повному обсязі, що мене дуже влаштовувало. А від мене вимагалось лише працевлаштувати двох людей з числа ВПО на зарплату, яка є не нижчою за мінімальну, — згадує Вікторія Бобак. — Я розуміла, що протягом трьох років держава очікувала від мене повернення цього гранту у вигляді податків. Я провела підрахунки, і мене ці умови влаштували. У «Дії» ми з бухгалтером заповнили форму для бізнес-плану. Спочатку її завантажити не вдалося, і бухгалтер запропонувала надіслати все після завершення робочого дня, коли навантаження буде нижчим. І після одинадцятої вечора вона повідомила, що все надіслала. Подались ми на грант з вірою в успіх  у нуль відсотків. Несподівано нам призначили співбесіду. Під час зум-конференції мене розпитували про напрями роботи, ринки збуту, де я буду брати працівників, хто їх навчатиме.  У листопаді нам повідомили про те, що ми пройшли успішно відбір, а наприкінці грудня 2022 року вже отримали кошти».

Без ложки дьогтю при отриманні коштів таки не обійшлося.

«Здивували мене тоді три моменти, які не були чітко зазначені в умовах конкурсу. Перший — для отримання коштів мені довелось відкрити рахунок на підприємство в державному Ощадбанку, бо у мене є рахунок у іншому, комерційному, банку. Ви ж все одно мене перевіряєте. Навіщо зайвий рахунок? Сказали, що держава так мене проконтролює. Другий — ми вимушені були відкрити для двох працівників-переселенців у цьому ж банку зарплатні карти, бо банк на цьому наполягав. Хоча ця вимога також не була зазначена в умовах договору. І виходить тепер, що ці двоє працівників отримують зарплату не в тому банку, де решта співробітників», — розповідає підприємиця.

І третій момент, який вразив, двох працівників-переселенців підприємство мало було взяти саме у Центрі зайнятості, а не з числа тих втікачів від війни, які відгукнулися би, наприклад, у соцмережі чи прийшли від знайомих чи родичів, у яких оселились.

«Ми людей спрямували спочатку до Центру зайнятості, там їх ставили на облік, а через кілька днів ми їх прийняли на роботу», — згадує пані Вікторія.

І хоча Вікторія Бобак чекала на кошти менш як два місяці, але без фінансових втрат не обійшлося.

«Коли ми подавались на грант, обладнання, яке ми хотіли придбати, коштувало 250 тисяч. Коли ми отримували гроші, вартість верстата значно зросла через падіння гривні, тому довелось ще докладати власні кошти — понад 50 тисяч. Але ми дуже раді, що придбали устаткування, бо значно пришвидшилась наша робота. До того ж його ціна зараз іще зросла. Я дуже рада, що нам не довелось змінювати наш бізнес-план через блекаути, щоб не купувати генератори. Хоча у роботі ми  дуже сповільнились, але підлаштовувались до графіка, який оприлюднювали енергетики», — розповідає підприємиця.

Щодо грантової підтримки від Мінекономіки підприємиця налаштована тепер оптимістичніше: «Ми подались ще на один грант від Мінекономіки — для переробних підприємств. Він значно більший — до 8 мільйонів, бо обладнання для підприємств нашої галузі є дуже вартісними з урахуванням курсу гривні до долара чи євро».

Від підприємців, які прагнуть отримати максимальну суму, вимагають створення 25 місць. Це дуже багато. Їх же треба не лише взяти, але й забезпечити роботою. І зарплатнею — не мінімальною.

«Ми подались на обладнання, яке коштує 680 тисяч гривень. Сподіваємось на успіх і в цьому гранті. Бо наші меблі купують за кордоном у понад 30 країнах, і це дуже сприяє діловому  іміджу України. Більше товарів на світовому ринку — більше поваги», — зазначає пані Вікторія.

Грант для дружин учасників бойових дій є більш привабливим

До війни «Лічниця сестер Похмурських» перебувала в орендованому приміщенні, з 24 лютого 2022 року власниця передчасно розірвала угоду, вирішивши приймати біженців за кошти. У липні 2022 року. перебуваючи у Клубі ділових людей, Наталя Похмурська дізналась про грантову програму «Власна справа». Дуже зацікавила можливість частково витратити кошти на оренду, бо нове приміщення коштувало значно дорожче за попереднє.

«Я за освітою є  лікаркою, тому звернулась до бухгалтерки, яка здійснила всі підрахунки. Тож раджу витрати і на ці послуги врахувати»,-радить підприємиця.

Оренда нового приміщення коштує 700 доларів. Тож Наталя Похмурська заклала у бізнес-план 5 тисяч компенсації на 12 місяців та вартість медобладнання. Кошти на рахунок «Лічниця сестер Похмурських» надійшли у жовтні. За цей час вартість медичного обладнання зросла з 195 тисяч до 250 тисяч. Тож зараз підприємиця додатково сплачує решту вартості. Два висококласні фахівці для працевлаштування знайшлись швидко. Зарплату їм платять ринкову.

Серед найближчих планів Наталі Похмурської — отримати грант для дружин учасників бойових дій, в якому передбачені 500 тисяч гривень. Привабливість його полягає у тому, що за кошти, які є двічі більшими, отримувачка має працевлаштувати також 2 особи. Один фахівець може обслуговувати інколи і кілька апаратів. Тому не завжди придбання обладнання сприяє створенню додаткового робочого місця. Крім того,  ринковою зарплатою висококласних медичних фахівців це більш привабливо, ніж вдруге позиватись на «Власну справу».

Побачила пані Наталя і несподіване.

«Під час перебування в «Ощадбанку», я стала свідком сцени, коли підприємиця-початківець, була готова навіть відмовитись від гранту, бо вартість необхідного обладнання для салону краси зросла настільки, що вона вимушена була брати непідйомний кредит. Тому стартапам буде самотужки дуже важко, адже час отримання коштів ніхто не зазначає»,- ділиться пані Наталя.

На відкриття інклюзивної кав’ярні Мінекономіки приїхало у гості

Голова громадської організації «Діти сонця» та підприємиця Людмила Наумець ризикнула у Шепетівці Хмельницької області відкрити інклюзивну кав’ярню Sunny Coffee, де працюватимуть люди з ментальними порушеннями. На території колишнього Шепетівського району зараз проживає близько двадцяти таких людей. Під час навчання у школі «сонячні» діти зайняті та соціалізовані, але після завершення навчального закладу у випускників починається дуже важкий період — вони практично ізольовані. Оскільки Людмила Наумець виховує власного «сонячного» сина, ідея з кав’ярнею виникла вже давно. Виконавчий комітет Шепетівської міськради підтримав ідею встановлення малої архітектурної форми, але на меблі, обладнання, оренду потрібні були кошти.  Через це мрія тривалий час залишалась виключно мрією. Але рекламний ролик, який пані Людмила побачила під час телемарафону, надихнув уважніше перечитати умови «Власної справи».

Бізнес-план, спілкування з комісією, яка дуже опікувалась, приблизним розміром податків з такого закладу. Турбувались, чи вкладеться пані Людмила у 250 тисяч за три роки у вигляді податків. Навіть після співбесіди та повідомлення про надання мікрогранту Людмила Наумець не вірила, що отримає кошти, тому практичних дій не вчиняла.

Стартап з працевлаштування людей з ментальними порушеннями, а саме з синдромом Дауна, викликав зацікавленість у Першої віце-прем’єрки та міністерки економіки Юлії Свириденко. Додана пані Людмилою програма соціалізації людей з ментальними порушеннями була унікальною для України. І вже за два місяці 250 тисяч надійшли на рахунок. Заступниця міністерки економіки України Тетяна Бережна навіть пожартувала, написавши у привітанні, що очікує запрошення на відкриття. І її запросили. Поява пані Бережної у Шепетівці викликало фурор у містян. До того ж у перші дні в кав’ярні не було фіксованої ціни на кавові напої. Кожен мав можливість оплатити в залежності від того, наскільки сподобалось в закладі.

«Якби цих 250 тисяч не було, то і Sunny Coffee теж не існувало б. У нас невеличкий заклад, але його запуск з підключенням усіх комунікацій коштував приблизно 800 тисяч гривень», — зазначає Людмила Наумець. Серед загальних недоліків усіх грантів є прив’язка до конкретної вартості обладнання, меблів, сировини на момент подання заявки, і у підприємця особливо в умовах війни значно зростають витрати. Збільшення обсягів грантів за умови і збільшення кількості робочих місць пані Людмила  розглядає виключно у розрізі створення мережі інклюзивних закладів, але за умови, що приміщення вже під нього обладнане. За інших умов – просто придбати більше обладнання у вже відкритий заклад – зобов’язання щодо створення робочих місць заклад не потягне. Отже, авторам ідеї «Власної справи» є куди розвивати свій проєкт.

До чого треба бути готовим новим кандидатам?

Ретельно вивчіть умови гранту. Також варто підрахувати, чи повернеться зазначена вами грантова сума у вигляді податків впродовж 3 років. Якщо ні, шукайте нові бізнес-моделі для своєї команди. Зараз є лише одна умова повернення коштів гранту — якщо отримувач не виконає зобов’язання перед державою  створити робоче місце відповідно до суми гранту.  Про те,  що очікує невдаху,  якщо він не втримається на плаву три роки в умовах  війни, автори програми не зазначають. Правда вилізає під час приєднання до угоди – кошти також доведеться повернути.

Серед несподіваних причин відмов при отриманні гранту є системні проблеми з верифікацією кандидатів. Перевірка YouControl проводиться за прізвищем, а не за ідентифікаційним кодом. І неодноразовими були випадки відмов підприємцям, які мають повних тезок, що є боржниками перед бюджетом або переслідуються законом за неповернуті банківські кредити. Таким кандидатам доводилось надавати додаткові пояснення, але 250 тисяч того варті.

Є з «Ощадбанком» певні нюанси. Кошти поступають в останній день місяця, і за обслуговування рахунку доведеться сплатити 2 тисячі. Враховуючи, що гроші треба витратити впродовж місяця, за наступний місяць також доведеться викласти ще 2 тисячі. Таким чином, перебування грошей на рахунку навіть дві доби, наприклад, 30 червня та 1 липня коштуватиме вам 4 тисячі гривень.

Мінекономіки не вимагає відкриття виключно в «Ощадбанку» зарплатних карт для нових працівників. Отже, наполягання фахівців цього держбанку є лише їх прагненням покращити показники фінустанови за кількістю клієнтів, а не вимогою грантодавця.

Серед працевлаштованих вами можуть бути не лише ВПО, зареєстровані у Центрі зайнятості, але і фахівці, які потребують роботи та не перебувають на обліку. Також у Міністерстві економіки підтримують інклюзивні формати та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зрозуміло, що зарплатню нові працівники утримують ринкову, а не мінімальну, отже,  для   оптимізації витрат на фонд заробітної плати для ВПО-працівників та людей з інвалідністю, варто податись на отримання компенсацій до Державної служби зайнятості. Її виплачуватимуть не більше 6 місяців за умови збереження гарантій зайнятості цих працівників протягом 12 місяців. Компенсація здійснюється у розмірі фактичних витрат на оплату праці такої особи, але не більше двох мінімальних заробітних плат, тобто 13 400 гривень.

Вивчіть і інші грантові пропозиції Міністерства економіки. Якщо ви маєте переробне підприємство, прагнете закласти сад чи є членом родини учасника бойових дій, то ви можете отримати до 8 мільйонів гривень, дотримавшись певних умов. Це актуально і для тих, хто вже отримав один грант. Адже обмежень щодо участі у конкурсах не зазначені.

І про людський фактор наостанок. Українці, що отримали мікрогранти «Власної справи» у 2022 році, створили близько 8 тисяч нових робочих місць. Такими є сухі цифри статистики. Якщо додати кількість збережених робочих місць, то показник сягатиме трьохсот тисяч навіть за дуже скромними підрахунками.  Але під час війни йдеться не просто про роботу, а про  людські долі. І це — найважливіше навіть для такої далекої від почуттів держустанови, як Міністерство економіки України.

Тетяна Марінова