Символіка об’єднання часто викликає образи імперій, держав або спортивних команд. Але знаменитий вислів E pluribus unum — «З багатьох — одне» — народився зовсім не на полі бою і не в коридорах влади. Він прийшов з кухні.
Історія цього гасла починається не в Капітолії, а в городі римського селянина. І супроводжується запахом трав, перетиранням сиру зі свіжим часником — та легким бурчанням шлунка.
Сніданок замість епіграфа
У поемі Moretum, яку приписують Вергілію, ми не знайдемо ні богів, ні баталій. Її герой — звичайний селянин на ім’я Симіл, що живе скромно, але вправно. Зранку він прокидається й береться до справи: меле зерно, місить тісто, готує хліб. Але хліб — це ще не сніданок. До нього має бути щось смачненьке. І тут починається магія.
Симіл іде у сад. Повертається з пучком запашних трав, кількома зубчиками часнику, шматком сиру, пригорщею солі. І тоді все це перетворюється на щось нове: під ритмічні удари пестика у ступці зелень і сир зливаються в єдину масу, ніби втрачаючи свою окремішність. Саме це змішування, цей перехід від багатьох складників до одного смаку й кольору Вергілій описує рядками:
«Рука невтомно працює: і зелень, і сир потроху
втратять своє, натомість набудуть нове — одне ціле…»
Так виглядає давньоримське трактування e pluribus unum — не як політичний символ, а як результат кулінарного експерименту.
Що таке моретум?
Моретум — це давньоримський прообраз зеленого песто. Але базиліку в ньому ви не знайдете. В Італії I століття до н. е. ця рослина була ще екзотикою. Тож основою були інші ароматні трави: рута, чабрець, петрушка, стебла селери, іноді м’ята й кінза. До цього ж свіжий сир, часник, сіль, оливкова олія та трішки оцту.
Суміш перетирали до стану густої пасти й подавали з хлібом. Проста селянська їжа, але з тієї породи, що формує цілі кулінарні традиції.

Моретум сьогодні: як приготувати?
Зараз цей рецепт виглядає майже по-модному: зелений соус, густий як хумус, універсальний як гуакамоле. Його можна подавати як намазку, дип до овочів або навіть як начинку.
Сучасна варіація моретуму
Інгредієнти:
- Зелень: рукола, м’ята, шпинат, петрушка — по жмені
- Зелена цибуля — 5-6 стебел
- Часник — 2-3 зубці
- Сир м’який (рикота, адигейський, бринза) — 250-300 г
- Оливкова олія — 1 ст. л.
- Винний оцет — 1 ч. л.
- Сіль — 1/2 ч. л.
Приготування:
- Промийте й обсушіть зелень. Відокремте листя від стебел, а великі порвіть.
- У ступці або блендері змішайте зелень, сир, часник і сіль. Ретельно перетріть до пастоподібної маси.
- Додайте оцет і олію — поступово, щоб контролювати консистенцію.
- Готову пасту подавайте з підсмаженим хлібом або запеченими овочами.
Їжа як мова
Моретум — не просто рецепт, це розповідь. Про те, як їжа може бути політикою, мистецтвом, філософією й буденністю водночас. У ньому зібралося багато: аромат південного саду, прадавній хліб, натруджена рука селянина й латинський вірш.
Це змішання, в якому кожен компонент уже не головний, але всі разом вони створюють щось більше, ніж просто суму інгредієнтів. Саме так народжується єдність.
Отже, наступного разу, коли почуєте E pluribus unum, згадайте не про герб чи прапор. Згадайте зелену пасту, яка пахне сіллю, сонцем і землею.