Державна служба зайнятості повідомила, що станом на 1 грудня на обліку в установі перебували 239 тисяч безробітних громадян. Цей показник виявився найнижчим від 2003 року. На думку фахівців, оприлюднена статистика не відповідає ситуації в Україні, а прогнози на майбутнє ще більш невтішні. Які виклики та перспективи ринку праці України наступного року?
Експерти нарахували майже 5 мільйонів незареєстрованих безробітних
Одразу після такого оптимістичного повідомлення Державної служби зайнятості свою інформацію оприлюднило Міністерство економіки.
«Якщо говорити про фактичне безробіття, то наприкінці 2022 року ми маємо 2,6 млн безробітних, а у 2023-му прогнозуємо трохи більше 2,8 млн безробітних», — заявила заступниця міністра економіки Тетяна Бережна.
На цю кількість людей у Державній службі зайнятості є лише 27 тисяч вакансій, тобто на одне робоче місце претендують 96 безробітних. Але і ці підрахунки експерти вважають занадто оптимістичними.
Від 24 лютого в Україні було втрачено майже 4,8 млн робочих місць
Останні новини
- «Найдовша подорож» Оксани Забужко. Перекладачка збірки Катажина Котинська отримала премію Drahomán Prize-2023
- Рецепт ідеальної паски на Великдень від Олі Полякової
- Український фільм «Ти мене любиш?» скоро вийде в прокат: дата прем’єри, трейлер, сюжет
- Made in Ukraine. Великодні колекції від українських брендів, які варті уваги
- Жіноче лідерство. Якості, які допомагають рухатися вперед
Новости на главной
Голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що, через те що українська економіка є частково тіньовою, визначити справжні показники безробіття складно. Але аналітики погоджуються з підрахунками Міжнародної організації праці (МОП), яка повідомила, що від 24 лютого в Україні було втрачено майже 4,8 млн робочих місць. Порівняно з минулим роком цей показник збільшився утричі. І це при тому, що зняття з обліку безробітних, які мігрували за кордон, та мобілізація стримали зростання кількості тих, хто перебував на обліку у центрах зайнятості.
До цього показника ще не додали кількість тих, хто опинився у примусовій відпустці власним коштом, яка для багатьох триває вже десятий місяць, адже формально їхні робочі місця не зникли.
До Київського міжнародного форуму, який відбувся у середині листопада, дослідницька компанія Gradus готувала аналітику щодо настроїв вітчизняного бізнесу. Опитування свідчать: майже так само, як до війни, працює лише 45% підприємств. Водночас кількість їхніх працівників становить трохи більше 40% від довоєнної кількості персоналу. Тож статистично знову йдеться про втрату після початку війни понад 4,5 млн вакансій.
Кабмін та парламент умивають руки
Держава також «посприяла» погіршенню ситуації на ринку праці. Убивчим для українців став закон №2136. Парламент дозволив на період воєнного стану роботодавцям змінювати умови праці без двомісячного попередження. Це вилилось у те, що працівників ставили перед фактом звільнення сьогоднішнім днем. Але цього здалося замало. І законом №2434 роботодавці отримали ще й дозвіл в односторонньому порядку звільняти працівника навіть без обґрунтування причин. Найболючішим пунктом було свідоме скасування можливості договірного регулювання трудових відносин. Тобто умови й оплату праці визначає роботодавець поза межами гарантій Кодексу про працю. Ще один закон, №2421, дозволив не забезпечувати працівника роботою. За таких умов були втрачені гарантії стабільного доходу навіть формально працюючої людини.
Українцям, які опинилися без роботи, не лише парламент попсував життя. Кабмін підготував неприємну новацію тим, хто вже перебуває на обліку у центрах зайнятості.
Від 31 жовтня набули чинності певні зміни щодо призначення та виплати допомоги з безробіття під час воєнного стану. Поширилися вони не лише з наступного дня після оприлюднення, а й на попередні періоди. Максимальний розмір допомоги (незалежно від заробітку) не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, тобто 6500 грн. А від 1 січня 2023 року — 6700 грн. Загальна тривалість виплати не може перевищувати 90 календарних днів, тобто кошти платитимуть лише три місяці. Подальше перебування на обліку у Центрі зайнятості навіть без отримання коштів не зберігає страховий стаж. А щоб розраховувати навіть на таку символічну підтримку держави, статус безробітного надають тепер лише за наявності страхового стажу протягом 12 місяців поспіль на момент втрати роботи. Таким чином, жінки після декрету, студенти, які втратили перше робоче місце, та інші українці, які мають навіть тижневу затримку між переходами з одного місця роботи на інше, вже отримають відмову від центру зайнятості. Як результат у листопаді-грудні людей почали масово знімати з обліку в центрах зайнятості, що і призвело до таких цифр щодо безробіття, які спричинили обговорення у суспільстві.
Влітку уряд ухвалив постанову про новий підхід щодо допомоги з безробіття. Згідно з цим документом, офіційно зареєстрованих безробітних, які не були працевлаштовані протягом 30 днів, відтепер зможуть залучати до суспільно корисних робіт з оплатою не нижче мінімальної заробітної плати, а тих, хто відмовиться, позбавлять статусу безробітних і виплат допомоги. На практиці це виглядає так: звертаються до центру зайнятості по допомогу розібрати завали після артобстрілів. Установа надсилає сто людей, які впоралися, наприклад, за добу. Розділивши 6700 грн на кількість робочих днів поточного місяця, бухгалтери вирахували вартість одного робочого дня у розмірі 300-350 гривень. Людина сплачує податки та отримує 250-270 гривень. А наступного замовлення може не бути у центрі зайнятості ще досить тривалий час.
Що рік прийдешній готує
Трохи легше, якщо шукає роботу внутрішньо переміщена особа. Ці шукачі можуть зацікавити працедавця тим, що під час війни йому надають компенсацію за працевлаштування ВПО. Але станом на 1 грудня такою можливістю скористалось лише 9 тисяч підприємців, що є дуже малим показником, хоча пільга діятиме у 2023 році.
Після 1 січня на ринок праці впливатиме також проблема ейджизму. З країни виїхала переважна більшість жінок з дітьми. З тих 7,5 мільйонів переселенців частина вже повернулася, але у країнах ЄС залишаються жінки 33-37 років із дітьми молодшого шкільного віку. Якщо ситуація з роботою не покращиться протягом першої половини 2023 року, в Україні з’явиться пул вакансій, на які зможуть претендувати люди більш зрілі, але доведеться їх перекваліфікувати. Служба зайнятості цим уже займається, але є питання щодо якості. Програми перекваліфікації в умовах війни переважно є онлайн-курсами, а класти якісно цеглу на будівництві чи стригти в Ютубі не навчишся, треба, щоб майстер стояв над учнем та «ставив» руку. Не краща ситуація і з бізнес-освітою.
Теоретично за програмою «єРобота» українці збережуть можливість отримати мікрогранти до 250 тисяч гривень для започаткування власного бізнесу та гранти до кількох мільйонів. Але є умови: йдеться лише про створення переробних підприємств, закладання садів і теплиць. Решта видів бізнесу такої підтримки від держави не отримає. Що гальмує цю програму? Підприємець, який сам робить перші самостійні кроки навіть у тепличному бізнесі, повинен гарантувати державі створення нових робочих місць, які є обов’язковою умовою отримання цих грантів. Так ризикувати не кожен згоден.
«Ситуація змінилася і буде розвиватися й надалі у географічному розрізі: кількість вакансій у місті-мільйоннику Харкові зрівнялася із кількістю пропозицій у Чернівцях чи Вінниці. Підприємства релокувалися до західних регіонів, тож це вносить свої корективи у розподіл робочих місць по країні», — зазначає Ірина Гнутова, експертка робочої групи з впровадження реформи держслужби.
Експертка бере участь у багатьох нарадах та круглих столах за участі держслужбовців та бізнес-спільноти, отже систематизувала перелік двосторонніх рекомендацій, які сприятимуть реальному скороченню рівня безробіття.
Державі слід дотримуватися соціальних гарантій, запропонувати прозорий план відновлення країни, розробити міграційну програму та впровадити пільги для бізнесу.
Водночас бізнес повинен забезпечити прозорі комунікації поточного стану та планів, зберегти ключових працівників, а також піклуватися про власну репутацію, не псуючи її працею у тіні, невиправданими скороченнями або затримками з виплатою зарплат.
Окрема тема для відновлення ринку праці вже у 2023 році — впровадження програм міжнародних донорів. Вітчизняні урядовці не мають їх у завершеному вигляді. Найвідоміший приклад ефективного повоєнного відновлення ринку праці та економіки — план Маршалла. За час свого існування 17 країн Європи отримали допомогу на $13 мільярдів ($115 мільярдів за курсом 2021 року).
90% цих коштів США надали на безповоротній основі
Як наслідок, від 1948-го до 1952-го промисловість зросла на 35%, а рівень доходів — на 20%. Є досвід і повоєнних програм ЄС для зруйнованих країн Балкан у 90-х роках минулого року. Але в усіх цих проєктах умови фінансової підтримки були ретельно розписані та зрозумілі громадянам, які обирали напрями щодо створення та розвитку бізнесу. Сподіваємось, що у 2023 році цю роботу уряд завершить, а програми оприлюднять.
Висновок щодо ринку праці напрошується один: держава, яка випробує під час повномасштабної війни найновіші військові технології, повинна після перемоги стати країною-стартапом, продемонструвавши світові ще одне диво, і цього разу економічне.
Тетяна Марінова
