На шлюб один день, а на розлучення майже рік: чому в Україні складно розлучитися під час війни

11.05.2022

Під час війни РАЦСи змінили свою роботу. Тепер побратися можна за один день і навіть через Zoom, а от на розлучення знадобиться тривалий час, адже судова система заморожена, а РАЦСи перестали розлучувати.

Чому зараз майже неможливо розлучитися, але збільшилася кількість охочих це зробити, розповіла правозахисниця жінок, керівниця Адвокатського бюро, перемовниця у сімейних конфліктах Катерина Власюк. 

Чи є зараз заяви на розлучення та як відбувається розлучення у воєнний час в Україні? 

Розлучення не відбуваються. Є регіони, де взагалі не слухаються справи. Це, зокрема, окуповані території: Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Харків. У цих областях підсудність змінена і всі справи мають передаватися в інші суди. Наприклад, харківські справи мають слухатися у Полтаві. Відповідно, щоб вони слухалися у Полтаві, треба забезпечити, щоб усі судді та секретарі переїхали у Полтаву. Адже їм має бути де працювати і вони мають мати папки з документами. У нас чотири справи мали слухатися у березні. Ці справи вже три тижні у Полтаві, але неясно у якому об’ємі надійшли документи і коли будуть слухати справи. Тому зараз там де ведуться активні бойові дії справи поки взагалі не призначаються і не слухаються. 

У другому блоці це такі регіони як-от Львів, Закарпаття. Там мають слухати справи, але це залежить від судді. Попри те, що там не було бойових дій, у цих регіонах у березні взагалі не було слухань. У квітні ніби справи почали заслуховувати, але от у Львові є судді, які поїхали. А на Закарпатті більшість суддів є, але вони слухають справи залежно від свого бажання.

У Києві взагалі проблема із призначенням справ. У нас з 25-ти справ перепризначені до слухання лише 2-3, а решта зависли. Ми обдзвонили суди і нам сказали, що поки війна, справи слухати не будуть, але формально нам три справи призначили. Багато суддів вже повернулися, вони приїжджають на роботу, але напевно слухають тільки кримінальні справи, бо вони мають кримінал розглядати, а от цивільні справи так собі. Розлучення належить до цивільних справ. 

РАЦСи взагалі зараз не розлучають. Наприклад раніше, якщо у подружньої пари немає дітей або у них є діти 18+, то вони могли піти до РАЦСу та розлучитися. Зараз РАЦСи тільки одружують, а у суд ти можеш подати заяву, але коли тебе розлучать питання. 

У цьому році у нас буде найменший показник по розлученнях, бо навіть якщо суди запрацюють восени, ті позиви про розлучення, які будуть, не встигнуть розглянути у цьому році. 

За цей час війни з’явилися нові заяви на розлучення?

Є пари, яким поки соромно. Я думаю, що всплеск розлученнь з’явиться літом, коли ті жінки, які давно хотіли піти від своїх чоловіків, зараз це зробили поїхавши за кордон, а чоловіки зрозуміють, що вони повертатися не хочуть.

Вже багато хто повертається з-за кордону в Україну, бо ситуація стабільніша. І от десь до початку літа стане зрозуміло, хто ще має бажання вертатися додому і до своїх чоловіків, а хто — ні.

Чи є у вас справи на розлучення, які ви вели до війни, а зараз ці пари передумали розлучатися? 

Деякі справи заморозилися, бо справи не слухаються, але спала активна фаза. Сказати, що війна когось кардинально змінила не можу, але можу сказати, що тих чоловіків, в яких була якась совість та гідність, війна принаймні стимулювала вивозити свої родини, фінансово допомагати. Але чудес не відбулося.

Можу розповісти про мою клієнтку, яка має хвору дитину і зараз на Західній Україні. Вона має колишнього чоловіка, який її вивіз попри те, що був трохи злий на нас — ми поділили новий будинок, який він купив, думаючи, що вже не у шлюбі.

Але весь цей час поки він її вивозив, він її ображав, матюкався, тобто знаєте, це таке добро крізь психологічне насилля. Так, він оплачує няню, квартиру, але знову ж таки у нього стільки прихованих коштів за роки спільного життя, бо він займав певні посади та займався бізнесом, що він на неї не витрачає свої кошти, він витрачає їхні спільні кошти. Тому це така доброта крізь власні інтереси. А насправді, якби він їй дав половину з тих грошей, що вони за своє спільне життя набули, то їй би були непотрібні ці подачки. Вона б собі 5-х нянь оплатила. 

У мене були нові запити, але я їх відразу відкидаю бо запити зі сторони чоловіків, які хочуть розлучитися та взяти під опіку дитину, щоб виїхати. Я таких не консультую принципово бо не збираюся комусь допомагати уникнути військового обов’язку. 

Як на ваш погляд війна впливає на стосунки у парі?

Думаю, що щоб з нами не відбувалося, воно нас кардинально не змінить. Воно просто оголить те, якими ми були. Якщо ми були працьовитими — ми будемо такими під час війни, якщо ми були лінивими — будемо лінивими. Якщо ми не чули один одного, то і не будемо. 

Я можу сказати по тих сім’ях, які я бачу — там, де була гармонія, вони може змінили місце або формат проживання, але вони не роз’їхалися. Ті сім’ї, де до війни були стосунки на відстані, то вони роз’їхалися або мають не дуже добрі стосунки. Жінці складно поїхати від чоловіка, з яким добре. Плюс наразі в Україні є регіони, де не така висока активність бойових дій, тому я думаю, що війна, як і карантин, оголила проблеми. Зараз будуть розпадатися тільки ті сім’ї, які і так би розпалися. 

Війна — це можливість побудувати нове життя для будь-кого. Багато жінок, які не повернуться, до цього не могли зважатися на цей крок. Хтось не мав сили волі, хтось залежав фінансово, були не впевнені у собі і боялися робити цей крок. А тепер ці жінки цей крок зробили підсвідомо, рятуючи себе і своїх дітей. 

Мені здається, ми маємо стати більш чесними відносно себе, і коли це відбувається, тоді ти чітко розумієш — хочеш ти вертатися назад чи ні. І все. Іншого секрету немає. 

Ясно, що за кордоном складно, з дитиною складно — дотації закінчуються, треба думати і виходити на роботу. На роботу не таку, як ти мав у Києві, жити в орендованому житлі, замість власного. Може змінитися рівень життя, але я не бачу у цьому нічого катастрофічного. 

Можу сказати, що війна оголила у мені. Перше, я зрозуміла, що не треба продовжувати спілкуватися з людьми, з якими у тебе різні погляди. Ти можеш просто “злитися”, або сказати, що не можеш продовжувати спілкування, бо не хочеш сваритися. Перестаєш спілкуватися із токсичними для тебе людьми. 

Так само ти можеш не працювати тоді, коли ти не хочеш. Я запитую себе, що заважало робити мені це у мирний час. Приходжу до думки, що заважало просто бажання бути хорошою, не створювати комусь дискомфорт. 

Ми маємо усвідомити, що зараз такий момент оголення, коли ти можеш щиро собі зізнатися у своїх бажаннях. Коли людина на межі смерті, коли розумієш, що щось летить і гуде, і ти можеш через пару хвилин померти — у ці моменти ти розумієш, про кого ти думаєш, хто твої друзі, що ти хочеш далі робити у житті. 

Вікторія Покатіс, Ярослава Жуковська