Навчання в двох школах одночасно: Як дитині поєднувати українську школу та закордонну під час евакуації

За данними звіту Міністерства освіті та науки України про ситуацію в освіті станом на вересень, за кордоном перебуває 505 000 українських школярів. Ходити у школу офлайн там, де вони зараз є чи продовжувати дистанційне навчання в Україні питання, яке з початком навчального року почало хвилювати батьків найбільше. Мінливість ситуації та небажання втрачати зв’язок з Україною, а також необхідність соціалізації дітей в тій країні, в якій вони опинились та правила країни перебування, штовхнули батьків запустити ці два процеси паралельно. Тож багато український школярів зараз навчаються у двох школах, онлайн у своїй рідній в Україні та офлайн, там де вони зараз є. Як таке поєднання успішно організувати та при цьому не перевантажити дитину, читайте у нашому матеріалі.

Альтернативні форми навчання в Україні для дітей, що виїхали

Якщо дитина наразі не перебуває на території України, то вона може обрати одну з таких форм навчання як: сімейнка, дистанційна або екстернат. Варто зауважити, що зараз школи мають достатню академічну свободу, тому нюанси такого навчання у кожній будуть своїми.

Але складність залишається однією для всіх — якщо дитина виїхала, вона має складати українську програму паралельно з іноземною, щоб отримати документ про освіту. Це призводить до перенавантаження і дитини, і батьків.

Мешканка Києва Катерина з двома дітьми зараз проживає у Кембриджі, Велика Британія. Вона дистанційно працює в українській компанії, а її діти відвідують місцеву школу 5 днів на тиждень. Родина планує повертатися додому і не хоче втрачати зв’язок з Батьківщиною, саме тому обоє дітей навчаються ще й на сімейній формі в українській школі.

«Моїй старшій доньці 13 років, а молодшому сину — 7. В Україні це 8 і 2 класи, а в Британії відповідно 9 і 3. З 9 до 16 вони проводять у англійській школі. На повноцінне українське онлайн навчання вони фізично не встигають. Тому ми обрали сімейну форму навчання у нашій київській школі. Вона для обох дітей різна. Молодший син має 2 дні на тиждень вечірні консультації із вчителем разом ще з 4-5 дітьми. Там вони займаються математикою та письмом. Протягом тижня він виконує завдання і я завантажую їх у Google Classroom. Також ми з ним обов’язково додатково читаємо українські книжки. Йому трохи легше, адже в початковій британській школі майже немає домашніх завдань», — каже Катерина.

Аби опановувати 2 програми, старша донька вчиться 6 днів на тиждень: 5 днів у місцевій школі, а в суботу має повноцінний розклад уроків в українській. До всього ж має і домашні завдання в обох навчальних закладах. Але свій графік контролює сама. Вони домовилися з місцевою школою, що поки її однокласники вивчатимуть іспанську, донька присвятить ці години домашній з української школи.

«Я обрала сімейну форму в Україні, бо не хочу аби мої діти втрачали зв’язок із домом, але в той же час не були завантажені повноцінним дистанційним навчанням. Я бачу їхні індивідуальні плани розвитку у Google Classroom і можу відслідковувати, на якому вони зараз етапі. Великий плюс такої форми ще й у тому, що з неї можна у будь-який момент перевестися на офлайн навчання. Бо ми плануємо повертатися і дуже любимо нашу школу у Києві», — каже Катерина.

Оцінки в українській школі її цікавлять менше, адже головне — українських контекст для дітей, соціалізація з вчителями та однокласниками. «Тут велике місце займає самодисципліна. У мене висить великий розклад дітей та мій, і необхідно якомога чіткіше його дотримуватися. Ну і звісно не забувати про себе — бо мама теж втомлюється», — говорить жінка.

Як оптимально організувати навчання

Аби за можливості зменшити стрес від такого навчання для дитини, психотерапевтка, менеджерка благодійних та освітніх проєктів ГС «Освіторія» Ірина Плешакова, каже що треба спілкуйтися із місцевою школою у тій країні, де ви зараз є, щоб певні години в рамках шкільного розкладу можна було присвячувати саме українській програмі. Тоді дитина протягом шкільного дня може або приєднуватися на якісь уроки онлайн або працювати самостійно.

Найперше подивіться на розклад закордонної школи. Якщо протягом дня дуже багато активностей на свіжому повітрі, особливо у молодшій школі, і велика обідня перерва, то можна додати суто академічне навантаження у вечірній час у якісь дні. Але якщо в розкладі, наприклад, 6 уроків із суто академічними дисциплінами, то додавати ще й українську школу у другій половині дня може справді бути занадто.

Також важливо робити хоча б годину-півтори перерви між закордонною і українською школою: дитина має спершу розказати усе, що було в закордонній школі, поділитися цим досвідом, а потім можна рухатися в українську школу. Це принаймні дає можливість дитині відрефлексувати ці різні виміри навчання, а не перетворює день на суцільні уроки.

Можна обрати не тягнути дві програми — і це теж ок. Багато українських мам зробили вибір провчитися у закордонній школі цілий навчальний рік, і якщо доведеться в українській школі піти у той самий клас — не біда. Тут треба просто трохи відійти від стереотипу про «лишили на другий рік”.

Експерт говорить, що тримати фокус на оцінках — це помилкова стратегія за таких обставин. Звертайте увагу дітей на «бачиш, ти зміг\змогла» — прочитати, презентувати, написати есе тощо. Тобто не говоріть про найвищі досягнення, найвищі оцінки, а просто фіксуйте момент спроможності дитини впоратися із завданням. І коли дитина відчуває, що немає завищених вимог щодо формальних показників успішності, тоді зміцнюється внутрішня мотивація до навчання. 

Сприймайте цей етап не як перегони, а як цінний досвід. Якщо втримати баланс із навантаженням, то це найкращий спосіб підготувати дитину до дорослого життя, де обставини, часові зони, оточення мовне і культурне буде змінюватися дуже швидко. І здатність бути ефективним і почуватися при цьому комфортно у ситуаціях із багатьма змінними — це дуже цінна життєва навичка.

Також слідкуйте за своїм емоційним станом. Відпочивайте та виділяйте час на себе. А також допоможуть вправи з психологічної самопідтримки. 

Бути уважним до емоційного стану дітей також потрібно. Діти вчаться розуміти та регулювати власні емоції на прикладі батьків. Тому батькам важливо спочатку навчитись опановувати власні почуття. Для психологічної едукації батьки називають власні емоції у контакті з дітьми, описують свої почуття і дії, що допомагають їх врегулювати. Наприклад, «Я зараз роздратований/-на, тому що втомлений/-на. Я не хочу на тебе кричати, тому я зроблю перерву, щоб заспокоїтись, і ми повернемось до розмови» .

Матеріал підготувала Анна Смолько

Більше інформації про дитячі емоції та рекомендації для батьків написали експерти з ментального здоров’я в межах національної кампанії «Спільно до навчання» за посиланням Osvita Now.