Леся СайкоСьогодні, 11 червня 2026 року, відомий британський актор Г’ю Лорі святкує своє 67-річчя. Коли згадуєш Г’ю Лорі, більшість одразу уявляє цинічного, але геніального доктора Грегорі Хауса. Ця роль принесла йому світову славу, численні нагороди та статус одного з найупізнаваніших акторів сучасності.
Однак звести кар’єру Г’ю Лорі (Hugh Laurie) виключно до образу медичного діагноста було б великим недооцінюванням. Задовго до того, як він одягнув лікарський халат, і навіть після успіху “Доктора Хауса” Лорі демонстрував свій вражальний акторський діапазон у безлічі різнопланових ролей, багато з яких залишилися в тіні його найвідомішого персонажа.
Британський гумор і “Чорна Гадюка”
До переїзду до США і початку роботи над “Доктором Хаусом” Г’ю Лорі уже був зіркою у Великій Британії завдяки своєму неперевершеному комедійному таланту. Його партнерство зі Стівеном Фраєм, що почалося ще у Кембриджському університеті, породило низку культових скетчів і шоу, як-от “Трохи Фрая та Лорі” (A Bit of Fry & Laurie). У цих проєктах Лорі майстерно переходив від абсурдних персонажів до інтелектуальних пародій, демонструючи гострий розум і бездоганне почуття гумору.
Однією з його найпомітніших ролей до “Хауса” був принц Георг у серіалі “Чорна Гадюка” (Blackadder). У цьому історичному ситкомі, де він грав разом з Роуеном Аткінсоном, Лорі вдалося створити образ добродушного, але безглуздого принца, який став справжнім улюбленцем публіки. Ця роль потребувала не тільки комедійного таланту, а й уміння гармонійно вписатися в ансамблеву гру, що він блискуче виконав.
Різноманіття кінематографічних ролей
Хоча телевізійні роботи принесли йому найбільшу впізнаваність, Г’ю Лорі також з’являвся у низці цікавих кінофільмів, де демонстрував свою здатність грати як комедійні, так і драматичні ролі. Можливо, не всі з них стали касовими хітами, але кожна з них дозволила актору розкрити нові грані свого таланту.
Він зіграв у таких фільмах, як “101 далматинець” (101 Dalmatians), де він був одним із посіпак Круелли Де Віль, та “Людина у залізній масці” (The Man in the Iron Mask), де його драматичний талант був використаний в історичній драмі. Варто також згадати його роль у комедії “Стюарт Літтл” (Stuart Little), де він зіграв батька родини, який всиновлює мишеня, що стало черговим підтвердженням його універсальності.
Після “Хауса”: повернення до глибини
Після завершення “Доктора Хауса” у 2012 році Г’ю Лорі не зупинився на досягнутому і продовжив активно працювати, обираючи ролі, які дозволяли йому відійти від тіні геніального лікаря. Він успішно перевтілився у різнопланових персонажів.
Річард Онслоу Ропер у “Нічному адміністраторі” (The Night Manager)
Ця роль принесла йому “Золотий глобус” і продемонструвала його вражальну здатність грати складних, багатогранних антагоністів. Його Ропер — це чарівний, але безжальний торговець зброєю, який випромінює небезпеку з кожною своєю реплікою. Ця роль стала яскравим доказом того, що Лорі здатен набагато більше, ніж просто комедія чи цинізм.
Доктор Елдон Ченс у “Шансі” (Chance)
У цьому психологічному трилері Лорі зіграв нейропсихіатра, який втягується у небезпечні обставини, пов’язані з його пацієнткою. Ця роль дозволила йому заглибитися у психологічні аспекти людської натури, демонструючи свою майстерність у створенні складних і суперечливих образів.
Том Джеймс у “Авеню 5” (Avenue 5)
У цьому комедійному серіалі Лорі повернувся до своїх комедійних коренів, зігравши капітана космічного корабля, який опиняється у непередбачуваних обставинах. Ця роль ще раз підтвердила його неперевершений комедійний талант і здатність викликати сміх навіть у найбезвихідніших ситуаціях.
Генерал Катофф у “Пастці-22” (Catch-22)
У цій адаптації культового роману Джозефа Геллера Лорі зіграв генерала, який втілює абсурдність війни. Ця роль підкреслила його вміння поєднувати комедійні та трагічні елементи, створюючи персонажа, який одночасно викликає сміх і жах.
