З 10 квітня в український прокат виходить біографічна драма «Киснева станція». В основі історії — знаковий фрагмент біографії лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. Тоді в часі збіглися найбільші випробування та загрози для його життя і паростки надій на крихке щастя в умовах тотальної неволі.

1980 рік, СРСР. Багаторічний політичний в’язень Мустафа Джемілєв відбуває заслання у селищі Зирянка в Якутії. Тут він працює на кисневій станції: щоденно наповнює іржаві балони киснем. Його повсякденна монотонна праця нагадує долю міфологічного Сізіфа.

Перед глядачами відкриються маловідомі сторінки історії кримськотатарського народу, обрамлені у сюрреалістичну притчу. Боротьба, спротив, кохання на відстані, життя у вигнанні, здобуття свободи попри все — універсальні теми, що розгортаються на тлі задушливого застою.

Кохання, якому не судилося бути

І все ж воно сталося. Їхні шляхи не мали перетнутися. Мустафа — дисидент, в’язень режиму, засланий за тисячі кілометрів від дому. Сафінар — молода вчителька, яка живе звичайним життям і має зовсім інші плани на майбутнє. Але доля розпорядилася інакше. Вона вирушає у подорож, де страх сильніший за надію, а зустріч із Мустафою змінює її назавжди. Їхнє кохання проростає всупереч обставинам, як єдина справжня свобода у світі, що відчайдушно намагається їх розділити.

Символіка кисневої станції

Киснева станція не лише місце роботи головного героя, а й глибокий символ у фільмі. У світі, де всі дихають страхом, Мустафа стає тим, хто наповнює життя людей навколо «киснем» — вірою у правду та справедливість. Його боротьба здається безнадійною, як праця Сізіфа, але саме у найтемніший момент у нього з’являється шанс на світло — любов, яка змінює все.