Непояснювана злість військового у спілкуванні з родиною: як налагодити зв’язок?

У чому проблема?

“Наші стосунки змінилися, раніше він був дбайливим і ніжним, а зараз став холодним і байдужим. Я не впізнаю свого чоловіка”, 

“Він став стриманим, мовчазним, віддалився й почав вести себе агресивно…”,

“Я боюся, що чоловік може завдати болю — психологічного чи фізичного…”

Жінки, які чекають на чоловіків-військовослужбовців протягом тривалого часу, помічають, що їхні партнери дещо змінилися. Іншими стали й стосунки у парах за час війни. Як зазначають психологи Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців, жінки звертаються із запитами пояснити, що відбувається з їхніми чоловіками, та допомогти впоратися з їхньою агресивною поведінкою або з очікуванням такого ставлення після приїзду у відпустку чи після демобілізації.

Які причини такого стану?

Психіка — це дуже складна система нашого організму, її не можна просто увімкнути і вимкнути. Психічні процеси дуже тривалі. Якщо у житті людини змінюються обставини, оточення, то і поведінка змінюється. Такий стан військовослужбовця обумовлений активацією захисних функцій організму, тобто його нервова система таким чином забезпечує виживання у складних умовах. Гнів — це корисна і необхідна природна реакція. Він може навчити, показати межі й справжні потреби людини. А у небезпечних умовах бойових дій він слугує джерелом активності та постійної боротьби з ворогом за життя.

«Ваш чоловік  постійно перебуває в умовах стресу, небезпеки, загрози смерті. У нього виникає так званий бойовий розум, специфічні зміни у поведінці, мисленні та прояві емоцій. Як це може проявлятися?

1. Чоловік став надмірно пильним та контролюючим. У бойових умовах це порятунок життя, вдома — гнітить та породжує недовіру у сім’ї. 
2. Він замкнений, беземоційний. На службі така зібраність на користь, вдома призводить до відчуження та втрати контакту. 
3. Він зривається, агресує на всіх. У бойових умовах він проявляє злість проти ворога або, навпаки, часто стримується, вдома він прагне бути почутим і часто розгублений від невідомості, хто “на великій землі” свій, а хто чужий. Якщо не вислухати його злість, заперечити невдало, вона може бути спрямована на вас.
4. Він їздить на високій швидкості або проявляє іншу ризиковану поведінку. Така поведінка може стати небезпечною і для інших. Організм чоловіка звик до стресу, у спокійнішому, буденному житті йому вже важко розслабитися. Він потребує ризику.
5. Ці зміни з часом можуть минути, що відбувається у більшості випадків після адаптації до мирного життя, деякі зміни можуть лишитися, а деякі — посилитися. Головне пам’ятайте: ваш чоловік потребує поваги, підтримки, намагайтеся зрозуміти його, а не патологізувати проблему. 

«Якщо жінка не може прийняти цього, то з’являються конфлікти — обом партнерам стає важко спілкуватися”, — зазначає психологиня Служби Катерина Павлишин.

“Агресія поруч із дружиною може бути елементом  неприйняття нової реальності. Розуміння того, що відбувається з психікою військового, допомагає змінити ситуацію під час спілкування на краще. Адже на службі від адаптації до умов війни залежить життя чоловіка, водночас можуть змінюватися цінності, самоідентифікація, місія. Це справді складні психологічні процеси, вони потребують багато часу та сил”, — додає психологиня Світлана Мариніна.

Яке рішення? 

“Дружинам важливо розділяти  свої і його почуття, спробувати подивитися на ситуацію не локально, а глобально. Непояснювана агресія, проявлена вдома, може бути формою адаптації до чогось, своєрідною реакцією воїна на певні події. Важливо не включатися у відповідь і не розпочинати дискусію. Знання про те, що зараз відбувається з чоловіком, допомагає зрозуміти, сприйняти спокійно і,  може, вибрати інші способи реагування”, — рекомендує психологиня Діана Шкарпітко. Так, жінка може відчути, що чоловік потребує підтримки й опори, і може заспокоїти та згладити гострі кути.

Окрім того, як зазначають психологи, якщо військовослужбовець проявляє агресію в комунікації з дружиною, це може свідчити про довірливі стосунки у родині. Тобто у взаємодії з близькою людиною він може послабити контроль і висловити свої справжні почуття.

Під час конфліктів найважливіше — розмовляти, проговорювати ситуації, які псують стосунки, та досягати згоди. Досить часто чоловіки

під час відпустки не розуміють, чому ображаються й зляться їхні дружини. Іноді чоловіки не знають, що жінкам також по-своєму важко, що вони виснажені, адже вони доглядають за дітьми, працюють, самостійно забезпечують побут і волонтерять. 

Важливо знаходити компроміс, намагатися домовитися. А часом є потреба просто поділитися емоцією «мені важко». Таким чином, кожен член подружжя прийме ситуацію, як вона є, і маленькими кроками буде йти назустріч одне одному.

Також варто зважати на ту форму взаємодії, яка була прийнятною  в родині до початку служби чоловіка. Якщо стосунки в родині були підтримуючі, ймовірно, пара зможе впоратися з труднощами, адже є налагоджений контакт, чоловік і жінка розуміють одне одного і намагатимуться впоратися з цим без агресії. Якщо ж агресивна поведінка мала місце у родині й раніше, не варто очікувати, що тепер людина повністю зміниться.

Варто визнати зміни та працювати над новим форматом стосунків. Головне розуміти, що вибір є: продовжувати стосунки чи ні. І те, і інше може бути кращим варіантом для обох.

Чого не треба робити:

1. Не ставитися з розумінням до насильства. Приниження, побої, примус до сексу толерувати не можна в жодному разі.
2. Не потрібно погоджуватися на все, чого вимагає чоловік. Необхідно пізнавати себе та свої кордони. Жінки, не знаючи власних кордонів, не вміють їх відстоювати. Якщо агресивні дії чоловіка порушують її кордони, якщо це домашнє насильство, наслідком має бути інша форма спілкування та взаємодії. У такому разі найголовніше — зробити все, щоб захистити жінку від чоловіка, який чинить насильство, військовий він чи ні.
3. Не варто очікувати, що вдасться змінити чоловіка за кілька днів. Ніхто не знає, скільки парі доведеться долати труднощі у спілкуванні, домовлятися й шукати компроміси. Комусь  знадобиться місяць, комусь — два, комусь — більше. Найважливіше у цей період — підтримка й уважність до іншого, а також турбота про себе.
4. Не перекладати відповідальність за конфлікти лише на себе. Не все залежить від жінки. Людина зі своїми проблемами може впоратися лише сама. Важливо відокремити завдання чоловіка-військового та дружини. Його завдання — впоратися зі своїми станами, адаптуватися, прийняти нову реальність, а завдання жінки — зберегти сили для того, аби бути підтримкою та опорою. 

Що ж все-таки робити, коли він злиться, коли “закипає”?

“Насамперед варто зрозуміти, що ваш чоловік пройшов непростий досвід і потребує часу для його переосмислення та психологічного зцілення”, — зазначає військова психологиня Тетяна Смірнова.

Як будь-яка людина у цьому світі, коли їй складно, він потребує розуміння, прийняття та підтримки. Якщо він перебуває у стані злості: висловлює її на інших, на світ, то варто вислухати його. Коли він виговорюється, підтримуйте його короткими кивками чи фразами. Коли натиск його злості знизиться, добре обійняти чи запропонувати теплий чай, поговорити про ваші базові цінності.

Важливо, якщо він вам виговорюється, проявляє себе справжнім, злим, то очікує бути почутим та що його підтримають. 

Але є ситуації, коли злість часто продукується на сім’ю чи близьке оточення та її занадто багато. Дехто практикує паузу в розмові, однак це не завжди допомагає. Іноді агресивну комунікацію  можна спробувати підтримувати спокійнішим голосом і тоном, так чоловік може поступово стишити голос. Можна спробувати відтермінувати гарячу тему. Але іноді люди потребують розрядки через конфлікт, і причина може бути в іншому. Обтяжливі спогади війни, внутрішні конфлікти можуть давати такі ознаки у поведінці. І тоді краще знайти можливість роботи з психологом.

Пам’ятайте: пройти цей непростий шлях разом означає зміцнити свої стосунки цим випробуванням і стати ближчими. Наша команда бажає вам успіхів на цьому шляху. 

Якщо ви відчуваєте потребу проконсультуватися стосовно моментів, які виникають у спілкуванні з рідним військовим, або хочете покращити власний психоемоційний стан, можна звернутися на безплатну телефонну лінію до спеціалістів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720 чи написати свій запит фахівцям у телеграм @pidtrymkainua.

Коли прояв агресії межує з домашнім насильством, вам необхідно звернутися по допомогу на гарячу лінію ГО «Ла Страда-Україна»: 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безплатниі, анонімні, конфіденційні. 

 

Цей матеріал створено ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст публікації не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США. Текст консультанток Служби психологічної підтримки сімей військовослужбовців, психотерапевток: Світлани Мариніної, Катерини Павлишин, Діани Шкарпітко, військової психологині Тетяни Смірнової та журналістки Ярини Корнієнко.