Огляд книги Тетяни Гонченко «Фриланс здорової людини»: що потрібно знати, аби побудувати екологічну організацію власної роботи

27.05.2023

Авторка книжки «Фриланс здорової людини» журналістка Тетяна Гонченко не пропагує негайно кинути роботу і піти на волю. Вона переконана: фриланс підходить не усім. Є люди, для яких важливі колектив, керівництво, відчуття причетності до чогось більшого, люди, які хочуть рухатися кар’єрними сходинками, яким важко організуватися. А є ті, для кого важливішими є можливість планувати власний графік та відчуття певної незалежності.

«Я вірю, що фриланс може бути комфортною, зручною і взаємовигідною формою праці для обох сторін. Мене бісить, коли до фрилансу ставляться суто як до «тимчасового підробітку для мам у декреті за копійки». Мені болить, коли черговий замовник розчаровується в такій співпраці: наприклад, він дав завдання авторові, а той просто зник. Я мрію, щоб до фрилансерів ставились як до підприємців та експертів у своїй справі. І щоб дедалі більше людей (яким це підходить та імпонує) ішли у фриланс, добре заробляли й були задоволені такою роботою», — говорить Тетяна Гонченко і сподівається, що її книжка у цьому допоможе.

Вона написала її спираючись на власний досвід — як фрілансерка Тетяна працює з численними виданнями, зокрема AIN.UA, «Українською правдою», «ЛІГА.net», Vector, Hromadske, Evo.business, Retailers.ua та кількома десятками компаній. А також на досвід співпраці з вільними авторами редакторів різних видань: редакторки «Вікенд» Світлани Максимець, колишнього редактора «Детектор Медіа» Отара Довженка, редакторка «Новинарні» Дмитра Лиховія, редакторки, яка контент-проєкти для українських компаній Людмили Колб та інших.

«Я ставлюся до фрилансу як до власної справи: він дає мені свободу та водночас стабільність і впевненість», — говорить авторка.

Ми зібрали 10 аспектів на які потрібно звернути увагу тим, хто хоче спробувати пофрілансити.

Свобода у фрилансі – справа примарна

«От піду на фриланс, спатиму досхочу, готуватиму красиві сніданки, ходитиму в кіно посеред дня, вивчу англійську, передивлюся всі відкладені відео на ютубі та прочитаю всі непрочитані книжки. Десь так люди часто уявляють роботу на фрилансі (та що там, я сама так думала). Утім реальність може відрізнятися: інколи це аврал, боротьба з прокрастинацією, купа правок, нестабільний заробіток і «чорний пояс» із самоорганізації», — розповідає Тетяна Гонченко.

Варіантів фрилансу може бути багато:

  • Фриланс на фултаймі з великою кількістю замовників — коли кожен із замовників дає по кілька текстів на місяць, а то й на рік.
  • Попроєктний фриланс на фултаймі — коли ведете лише 2-4 тривалі проєкти одночасно й шукаєте не разові завдання, а проєкти на кілька місяців зі стійким потоком завдань.
  • Фриланс як підробіток у часи турбулентності — наприклад, це варіант для жінки або чоловіка в декреті чи для тимчасово переміщених людей під час війни, котрі на декілька місяців виїхали з дому.
  • Фриланс паралельно з основною роботою — вони ж «халтурки».

Чого у фрилансі може бракувати?

  • Офісних плюшок

Часто великі компанії оплачують працівникам страхування, курси англійської, видають робочу техніку, надають можливість користуватися корпоративним таксі. На початку повномасштабної війни багатьом офісним працівникам допомагали евакуюватися, оплачували житло тим, хто мусив переселитися із зони бойових дій, іноді платили зарплату наперед та надавали грошову допомогу. Фрилансер у такій ситуації опиняється сам на сам з проблемою.

  • Оплачуваних відпусток та лікарняних

Кожен день відпочинку або хвороби фрилансера коштує йому грошей: стільки, скільки він міг би заробити. Хворіти й відпочивати, якщо працюєте на себе, — дорого. Фриланс потребує, щоб ви завжди були «у формі»: здорові, заряджені на роботу, готові «бігти» і працювати якісно.

  • Командної роботи

Найпоширеніша причина, чому з фрилансом може не скластися: багатьом бракує підтримки, відчуття спільної мети та цілісного проєкту. Фрилансер мусить щодня надихати себе сам.

  • Нагоди вчитися в досвідченіших колег

Можливість підглядати, як працюють досвідченіші колеги, вчитися в них, розв’язуючи разом реальні робочі завдання, — незамінна річ. Один з найкращих сценаріїв — приходити у фриланс не з нуля, а після того, як попрацюєте в гарних командах і набудете якомога більше досвіду.

  • Карколомного кар’єрного зростання

На фрилансі ви певної миті досягаєте стелі — гонорари не можуть зростати нескінченно, а кількість роботи, яку ви здатні подужати, не масштабована: голову маєте одну, а в добі лише 24 години.

  • Можливості «протирати штани» за зарплату

Кожна гривня фрилансера — зароблена, тут треба постійно напружуватися.

  • Стабільності

Пандемія COVID-19 та повномасштабна війна змінили ситуацію, бо за часів турбулентності фрилансери потерпають першими. Тому в кожного фрилансера мають бути заощадження на випадок «раптом щось піде не так».

Які принади фрилансу?

  • Відносна свобода

Ідеться не про те, що ти можеш спати до обіду чи бити байдики, а про відкритість до нових проєктів, навчання, шляхів розвитку й галузей. Є й інша свобода — регулювати навантаження та визначати пріоритети.

  • Азарт

«За другий рік фрилансу я заробила вдвічі більше, ніж за перший. За третій — так само подвоїла заробіток. Це затягує: бо цифри місяць за місяцем змінюються, спостерігати за цим — азартно». Головне — не загнати себе.

  • Можливість змінювати «начальників»

Фрилансери зазвичай працюють з різними замовниками і є можливість перебирати й відсіювати токсичних. Аби наблизитись до тих завдань і людей, з якими справді приємно.

  • Гроші

Чимало фрилансерів, які працюють фултайм, мають сталу базу замовників і виконують роботу якісно, заробляють на фрилансі більше, аніж пересічний фахівець їхнього профілю в компанії чи редакції.

  • Можливість не їздити в офіс та подорожувати

Багато українців далі працює на українські компанії, живучи в інших містах і навіть частинах світу.

  • Розмаїття завдань

Фриланс — поле для експериментів, бо такий фахівець може працювати з розмаїттям форматів і тем.

Які якості повинен мати фрилансер?

Якості, без яких фрилансеру непросто буде залишатися на плаву:

  • Висока самоорганізація
  • Швидкість
  • Дипломатичність
  • Стресостійкість
  • Навички самопіару
  • Відповідальність і пунктуальність
  • Навичка стежити за трендами й учитися

Як застрибнути в цей поїзд і почати працювати на фрилансі?

У фриланс можна зайти швидко чи обережно: обидва способи мають право на існування. Можна почати з того, щоб домовитися на фриланс-співпрацю зі своїм нинішнім роботодавцем.

Якщо цікавитеся певною темою, спробуйте пошукати тематичні сайти та канали в ТГ й запропонувати їм співпрацю. Один з десяти може саме шукати авторів, а це вже непоганий старт. Але одразу вивчіть тему й формат медіа, перед тим як писати їхньому редакторові.

Виберіть собі нішу: зростати й робити собі ім’я в такий спосіб простіше, аніж коли пишете про все. Але можна віддати кілька текстів у топові ЗМІ безкоштовно — для портфоліо. Але не застрягайте на безплатній роботі надовго.

Про що потрібно навчитися домовлятися з замовником «на березі»?

Важлива порада від Тетяни Гонченко: «Найкраще умови співпраці обговорювати в листуванні, а не голосом. Якщо говорили по телефону — підсумуйте все почуте в текстовій формі та надішліть замовникові лист, щоб зафіксувати деталі. Так ви будете впевнені, що все правильно зрозуміли, і матимете документ, на який можна буде послатися».

З її досвіду, замовники — зазвичай «адвокати» своїх завдань, вони замовчують можливі проблеми.

Про що потрібно домовлятися? Про те, чи хочете побачити фінальний текст перед публікацією, про те, скільки буде спікерів і чи в курсі вони про те, що ви робитимете матеріал, про дедлайн, який має містити конкретну дату, про докладне ТЗ і обов’язково про гонорар, бо це не пожертва, а оплата за фахові послуги.

Створіть шаблон брифа й заповнюйте його самі або просіть замовників. Це допоможе чіткіше побачити завдання — обом сторонам.

Як навчитися не працювати за копійки?

Говорити про гроші це нормально, хоча може здаватися ніяковим.

«Я часто кажу, що це основна відмінність роботи в штаті від фрилансу: у штаті ви продаєте свій час, а на фрилансі — результат. У штаті кожну годину праці оплачено зарплатою, і її вартість незмінна. На фрилансі — що довше працюєте над одним завданням, то дешевшою стає кожна година роботи», наголошує Тетяна.

Замовникові потрібен результат. А якими інструментами його досягнути — справа виконавця. Що з цим робити?

По-перше, не боятися просити доплату, якщо робота забрала більше часу, аніж ви очікували. Це своєрідний софтскіл, який треба в собі прокачати.

Основна причина маленьких гонорарів — не в жадібності замовників і не дефіциті бюджетів, а в сором’язливості виконавців, їхньому невмінні оцінювати свою роботу й торгуватися.

У замовників є певний бюджет і власні уявлення про те, скільки може коштувати та чи та робота. Але той самий замовник може платити за ту саму роботу різним виконавцям удвічі, а то й утричі більше. Ви можете бути саме тією людиною, яка отримує найменше. Або тією, яка отримує найбільше. І це залежить тільки від вас.

Інколи невміння торгуватися та відстоювати свої інтереси виникає від невпевненості у власних силах. Коли вам потрібна робота більше, аніж ви потрібні замовникові — опиняєтеся в нерівному становищі.

Однак коли ви недооцінюєте себе ви самі заробляєте мало, знецінюєте свою роботу, знецінюєте цей вид робіт загалом, демпінгуєте та опускаєте ринок: поки на ньому будуть люди, ладні працювати за копійки, замовники не захочуть підвищувати гонорари всім іншим.

По-друге, навчитися рахувати витрачений час .

Варто навчитися визначити собі ціну. Підходів у цьому може існувати декілька:

  • Приблизно порахувати, скільки годин забере конкретна робота, і визначити, скільки має коштувати одна година робочого часу.
  • Створити цінову сітку на схожі різновиди роботи.
  • Попитати в колег, скільки вони беруть за таку роботу.
  • Інтуїтивно прикинути: яка сума мотивувала б вас виконати це завдання, щоб не почуватися експлуатованим.

По-третє, навчитися оптимізувати час: пропонувати листування замість стелефонуватися або заповнити бриф замість того, щоб дві години обговорювати завдання.

Коли можна просити більше у замовника?

Замовники готові платити більше, щоб хороший виконавець нікуди не дівся і коли бачать високу відповідальність фрилансера. Натомість, не варто просити підвищення, якщо вами системно незадоволені.

Просити підвищення можна в різних спосіб:

1) Планово. Робити це з певною регулярністю — наприклад, раз на рік.

2) Інтуїтивно. Коли відчуваєте, що вам уже не хочеться виконувати свою роботу за такі гроші.

3) Поступово. Називати збільшену ціну новим замовникам.

В різних компаніях підвищення може відбуватися по-різному. Коли йдеться про маленьку компанію, де умовний піарник може піти до фінансового директора й швидко розв’язати питання, — це одне. А коли йдеться про корпорацію з головним офісом за кордоном, де все дуже регламентовано, тоді домовлятися про умови потрібно ближче до кінця фінансового року, коли вони прописують бюджет на наступний рік. І розуміти, що гонорар можуть підвищити тільки через кілька місяців, а не відразу.

Трапляються поважні причини, чому замовник не може платити більше: наприклад маленький бюджет. А от працювати з таким замовником чи ні — тільки ваш вибір. Пам’ятайте, що це робота, а не благодійність.

Що робити з прокрастинацією та як навіщо фрилансеру дедлайн?

Дедлайни інколи провалюють усі. Це нормально. Водночас дотримання дедлайнів — одна з найголовніших вимог виконавців до фрилансерів. Тому інколи запізнюватися — можна, регулярно — ні.

Дотримання (чи недотримання) дедлайнів — наслідок того, наскільки фрилансер навчився організовувати свій час та долати прокрастинацію.

Тетяна Гонченко ділиться інструментами тайм-менеджменту, без яких не обійтися:

  • Планувальники: «Їх існує мільйон: від олдскульних паперових до найсучасніших цифрових: Notion, Trello, ToDoist, Google Keep, TickTick, Remember The Milk — цей список можна продовжувати дуже довго. Варто спробувати кілька потроху й зупинитися на тому, що припаде до душі. Мені найбільше підходить Trello. Він не навантажений зайвими функціями, легкий у користуванні, а безкоштовної версії для фрилансера вистачає з головою»;
  • Гугл-таблиці: «В окрему таблицю заношу всі тексти, які у мене в процесі, та позначаю, на якій стадії перебуває кожен з них. Окрема таблиця — щоб порахувати, скільки грошей чекаю від замовників. Ще одна рахує, скільки я заробила цього місяця й цього року»;
  • Гугл-календар, в якому можна погодинно розпланувати день;
  • Таймери: «Розуміти, скільки приблизно часу ти витрачаєш на різні види завдань, корисно, щоб розрахувати свій гонорар. А ще — щоб не набирати більше роботи, аніж фізично встигнеш виконати».

Якщо з дедлайном не склалося, варто чесно написати замовнику: «найгірше, що ви можете вчинити, якщо не встигаєте здати роботу, — зникнути. Просіть вибачення, пояснюйте, посилайтеся на прокрастинацію — тільки не зникайте. Краще замовник чітко знатиме, що тексту не отримає, і шукатиме вихід із ситуації, аніж залишиться в невідомості».

Найгірший ворог дедлайнів — прокрастинація, але є чимало методик, як з нею боротися. Принаймні якийсь із них повинен спрацювати.

Ось деякі з них:

  • Розбити велике завдання на дрібніші та швидші: «Наприклад, завдання «написати книжку» мене відверто лякало. Бо навіть якщо цілий день працюватимеш, її не закінчиш — однаково доведеться пересунути на наступний день (тиждень, місяць, рік?). Стало легше, коли я розбила одне завдання на дрібні. Отож у планувальнику з’явилися «прописати план розділу про гроші» або «написати вступ до розділу про гроші», а згодом «добити нарешті цей клятий розділ про гроші». Ці справи вже не лякають своїм неосяжним масштабом, і тобі чітко зрозуміло, як це зробити»;
  • Не братися за неприємні завдання: «Одна з основних причин прокрастинації — вам просто не хочеться виконувати конкретну роботу. Історія стандартна: беретеся за нецікаву вам тему, бо платять хороші гроші, або маєте приємні стосунки із замовником. А потім два тижні мучитеся, ходите колами біля ноутбука й клянете все на світі»;
  • Фіксувати момент, задаючи питання «а що я зараз роблю?»: «Часто ми прокрастинуємо несвідомо. Бачиш повідомлення в телефоні — і ось ти вже пів години бездумно гортаєш стрічку. Тому корисно здійснювати чекпойнти: «Чим я зайнятий цієї секунди?». Зробіть це своєю звичкою».