Олена Нетікова: «Коли тривожність спадає, особиста та командна продуктивність повертаються»

В умовах багатозадачності жінки зайняті однією справою лише тоді, коли сплять, жартують психотерапевти. А в інший час — вони розриваються між родиною та роботою, одночасно роблять каву, перевіряють пошту та розмовляють телефоном.

Іноді, щоби встигати все це, доводиться робити неможливе — вчитися правильно організовувати особисту продуктивність. Але ж ми ще є частиною команди, в якої є власні складові продуктивності. Безрезультатні наради, втрата дедлайнів, відсутність інформації про те, над чим працюють колеги — все це заважає мати вищий командний результат, хоча кожен з фахівців виконує свою роботу.

Як взяти під контроль нескінченний перелік справ та збільшити продуктивність? Відповіді знає психотерапевтка платформи «Її підтримка» Олена Нетікова.

Треба вибудувати своє нове «заради» — причому власне, а не нав’язане оточенням

Що заважає під час війни підтримувати та підвищувати особисту продуктивність?

До війни у більшої частини людей була відповідь на питання, заради чого я працюю. Це могло бути задоволення від заняття улюбленою справою, зацікавлення зробити свою справу якнайкраще, шукали шляхи оптимізації, цікаві способи презентації та й взагалі виявляли всіляку ініціативу, насолоджуючись результатами. Зараз багатьом важко відповісти на питання, заради чого чи кого я живу, прокидаюсь щоранку – не те що працюю. Якщо до складу «заради» входили батьки, які на окупованій території, загиблий чоловік, вивезена на територію окупанта родина, страх самій не потягнути дитину, то зібратися дуже важко. Бо треба вибудувати своє нове «заради», причому власне, а не нав’язане оточенням. У вас повинна з’явитися або нова провідна зірка, або у попередній зірці повинні з’явитися нові складові. Для цього варто проаналізувати ситуацію, чи є нові можливості у новому місті, хто мене може підтримати. І такі питання варто застосувати і до роботи.

Якщо ви до війни були надпродуктивною, то зараз ви маєте знижену ефективність через таку психологічну проблему, як підвищена тривожність. Не тягніть зі зверненням до психологів. Коли тривожність після роботи з психологом спадає, то продуктивність повертається. Нехай вас не турбує питання коштів щодо оплати фахівця. Є волонтерські платформи, де психологи допоможуть безкоштовно, є гарячі лінії з підтримки жінок. Ще одна проблема, яка знижує продуктивність – психічна атака. Вдома людина ефективно працювала, а через блекаути доводиться щодня їздити в офіс. «Я роблю два кроки від під’їзду – і все», — діляться з нами жінки під час спілкування. Війна активізувала різноманітні фобії – від замкнутого простору (люди годинами сиділи у ліфтах) до темряви (через недостатність світла – гірлянд та електроприладів на батарейках було замало). Кожна ставить питання: що мені робити з такою моєю реакцією? Внутрішня напруга спаде, зовнішня посилиться – і навпаки.

Контролюйте ресурсний стан

Що допоможе стабілізувати себе?

Не поспішайте звинувачувати себе у непрофесіоналізмі та змінювати компанію через замалу продуктивність. На якість життя та продуктивність на роботі може впливати ваш ресурсний стан. Він підтримується, коли «доходи» перевищують «витрати», тобто коли ви достатньо відпочиваєте і повністю відновлюєте сили для повноцінного життя. У такому разі ви почуваєтесь бадьоро, отримуєте задоволення від роботи та легше переживаєте стресові ситуації. Але якщо ж ви працюєте більше, ніж відпочиваєте, ваш організм не встигає відновити сили і ресурсний стан порушується. Для цього варто використати кілька прийомів під час роботи, і кілька після неї.

Які прийоми сприяють продуктивності протягом робочого дня?

Прийом №1 під час роботи передбачає вибудовування особистих кордонів. Окресліть поле своєї діяльності, встановивши межі, передбачені вашою посадою та домовленістю з керівництвом. Найлегше це зробити, обмеживши час роботи над запланованими завданнями. Плануйте вирішення складних та важливих питань до обіду, поки ваш організм перебуває на високій стадії продуктивності. Але можна встановлювати й інші обмеження: наприклад, кількість виконаних завдань, кількість проєктів, що розробляються одночасно тощо. Тільки ви можете знати, які межі будуть для вас найефективнішими. Відмовляйте, якщо бачите, що виконання завдання не вписується в графік через те, що займає багато часу.

Прийом № 2 під час роботи – вашим пріоритетом є те, що дає найвищий результат. Якщо ви знаєте, чого хочете досягти на завершальному етапі своєї діяльності, бачите кінцеву мету, привітайте себе! Тепер ви цілеспрямовано йдете до досягнення місії, і ніщо не зможе вас зупинити. Правильно встановлені кордони вже самі собою змушують обирати тільки найважливіші справи. Але і серед них, у першу чергу, треба зайнятися тим, що зможе дати вам найвищий результат при мінімумі витрачених зусиль. Між справами – робіть хоча б 10-хвилинну перерву.

Прийом №3 під час роботи – не варто кардинально змінювати темп життя, щоб не виникало почуття, що ви постійно біжите за всіма. Знаючи час дедлайну, легше планувати та розподіляти сили на завдання. Є програми, які допомагають збільшити продуктивність, впроваджуючи тайм-менеджмент. Під час війни фіксація програм та сайтів, щоб менше часу проводити у соціальних мережах та на новинних сайтах, дуже допомагає утримувати свій стан. Штучний інтелект навіть підкаже, як оптимізувати процеси, ставши продуктивнішою. Складайте в кінці робочого дня план на завтра, розділивши справи на важливі та термінові.

Вимірюйте рівень втоми

На що варто звертати увагу, контролюючи свій фізичний і психологічний стан під час робочого дня?

Зверніть особливу увагу на рівень втоми впродовж кожного робочого дня – о котрій ви її відчули, після чого (наради, важкої розмови з партнерами). Як ви себе почуваєте у понеділок? Чому ви вже виснажені? Якщо є проблеми з самопочуттям, з’ясуйте, чому вони виникли? Як це виправити чи, навпаки, підтримати? Як загалом пройшов ваш тиждень? Подумайте про тригери, які викликали негативні ситуації, відзначте і похваліть себе за успіхи. І пам’ятайте: аби відновити сили, у вас є лише кілька годин.

Що після роботи сприятиме завтрашній продуктивності?

Після роботи варто шукати шляхи, аби звільнити тіло від напруги, яка накопичилась протягом дня – фізичні вправи, масаж у фахівця, гаряча ванна, танці, творча діяльність, перегляд фільмів, спілкування поза роботою зі знайомими із зовсім іншої сфери. Головне — чергувати пасивний та активний відпочинок, перемикатися на різні види діяльності.

Які ще фактори впливають на продуктивність жінок під час війни?

Під час війни кількість скарг, що керівництво прагне посунути особисті кордони працівників, значно зросла. Порушення умов контракту чи домовленостей – типова маніпуляція з боку високопосадовців. Наприклад, несподівано затримати на роботі стало ледь не нормою. І тут постає питання внутрішньої сили співробітниць – вступати в конфронтацію чи ні, дати принизити свою людську гідність, коли шантажують звільненням через відмову чи ні. Дуже типовою є ситуація, коли співробітниця о 18.00 вимикає комп’ютер та біжить до дитсадочка на 18.15 за дитиною. Бо вже о 18.20 зателефонує вихователька: де ви є? І забрати малечу немає кому, бо чоловік на війні, а бабусі та дідусі – в іншій частині країни. І керівник про це знає, але все одно примушує залишитися на роботі та продовжити робочий день. Якби то була запланована затримка, то працівниця б і діяла інакше – можливо, забрала дитину в обідню перерву, віддала б сусідці, подрузі – і працювала б, скільки треба. Але до чого такий керівник підштовхує? Щоб дитину залишили з охоронцем? Щоб вихователька забрала вашу дитину додому до себе?

Ще частіше порушуються кордони працівниць, в яких, можливо, немає такого залізного аргументу, як дитина у дитсадочку, але, наприклад, вони мають квиток до кінотеатру чи на концерт, чи домовились зустрітися з друзями у кав’ярні, чи запланували вечерю з батьками. Мої особисті кордони у часовому вимірі з 9 до 18.00. А до ранку – мені треба відпочивати, аби вранці знову працювати продуктивно. Адже я є людиною, а не машина. Війна — війною, а є моє тіло, моя психіка, які потребують відпочинку. У мене є емоції, які потребують виходу. Саме для цього і є мій особистий час.

Працівники навчаються знову працювати в офісах

У багатьох галузях передбачена командна робота. Як налагодити продуктивність між членами команди одне з одним, коли кожен має власну причину тривожності під час війни?

Хочу звернути увагу, що, якщо під час пандемії коронавірусу впроваджувались методи роботи на відстані, то тепер, майже через два з половиною роки, через блекаути компанії вимушені діяти кардинально протилежно — зібрати всіх в офісах, бо там є електрика, Інтернет та інші умови для роботи. І почалися нові комунікації між членами команд. Саме тому компанії почали проваджувати зустрічі з керівником, з психологом, аби проговорити поточну ситуацію та випрацювати навички, коли всі «труться» в офісі. Результатом цієї зустрічі повинно стати звільнення внутрішнього напруження. Що заважає злагоджено працювати: я без улюбленої піжами, виснажлива дорога на роботу, психічні атаки через сигнали тривоги на вулиці. Навіть рішень не варто приймати під час таких розмов, це зустріч для встановлення психологічного балансу. Нарада – щодо проєкту – це інший захід. Дуже важливо, аби командні виробничі процеси не гальмувались через когось особисто.

Чи допоможуть під час війни методи дослідження командної продуктивності?

Методи дослідження командної продуктивності варто зараз проводити навіть частіше – два рази на місяць. Тут йдеться і про вимірювання психологічного чи морального стану, і рівень очікувань команд. Питань може бути небагато, не більше п’яти-семи: чи влаштовує вас рівень того, які зміни зроблять вашу роботу зручнішою. Під час війни ще більш важливим стало – вирішувати зазначені командами проблеми, бо, якщо з боку керівництва це буде просто читанням відповідей, то команди помітять це. Фахівці діляться своїми думками, пропозиціями, дбаючи одне про одного, а реакції – нуль. Вимірювання продуктивності передбачає наявність у команди сильних сторін, які відіграють ключову роль у вирішенні поставлених перед нею завдань.

Командне лідерство сприяє колективній продуктивності

Як діяти рядовому співробітнику, якщо він бачить, що у команді порушений «конвеєр»?

У вас є три шляхи. Перший шлях – сприяти вдосконаленню виробничих процесів. Для цього ініціюйте розмову, як вдосконалити процес таким чином, аби й мені було б зручно, і решта не зазнавала б дискомфорту (не простоювала чи не вмирала, працюючи на межі можливості, наздоганяючи час). Подрібнення процесів, визначення мети кожного етапу та встановлення тайм-менеджменту кожному фахівцю допоможе встановити безперервність процесу роботи.

Але якщо ти сама є тою, хто не тягне роботу, у бо у вас інший фізичний та психічний стан?

Тоді ви випадаєте. Бо через вас процеси кардинально не змінять, а люди не хочуть втрачати гроші чи робочі місця. Є шанс покращити ситуацію з продуктивністю, запропонувавши варіант командного лідерства. Темпи роботи багаторазово зросли, а разом із ними зросли й вимоги до швидкості реакції команд. Приймати рішення має той, хто перебуває у найбільш вигідній позиції – наприклад, найближче до підрядників, до зовнішнього клієнта. Коли певну ділянку очолить кожний, бо він у цьому напрямку є найкращим, це дуже стимулює. Це призводить і до пошуку ресурсів – коштів, часу, талантів. Наступним кроком є розмаїття способів прийняття рішень – те, що спрацює у збуті, не спрацює у креативній частині команди – і навпаки. Відповідно останнє слово за лідером ділянки, але є шанс перевірити навіть припущення!

Другий шлях — якщо у вашій компанії панує жорстка вертикаль керівництва, і не можна змінити цю реальність, то доведеться змінювати саму себе. Третій шлях — змінити не себе, а ставлення до ситуації. Але, якщо проблема у вас, довго в такій ситуації ви не протримаєтесь. Наприклад, я працюю заради грошей, бо іншої роботи під час війни не можу поки знайти. Тоді бути ефективним в команді допоможе смиренність, бо вам на певний час доведеться свої бажання «підім’яти» через зрозумілу вам мету –  заради забезпечення родини засобами для існування. Але якщо цього «заради» немає, або воно не дуже аргументованим, то через певний час перед вами повстане питання: заради чого я тут працюю?

А якщо «слабкою» ланкою є колега в команді?

Тоді варто менеджерів просити висвітлити методи, які зможуть покращити ситуацію. Бо ви спланували та виконуєте щодня вчасно свою ділянку роботи. У вільний час ви «випустили» напругу у спортзалі, у кіно, малюючи чи танцюючи та у вихідні дні чудово провели час з друзями та родиною, тобто до понеділка ви набралися сил бути високопродуктивним. Але, якщо керівник, не розв’язувати зазначену проблему випадання когось з групи та не налагодить роботу цієї людини, то ви, бездоганно виконуючи свої обов’язки, все одно постанете перед питанням: заради чого я з такою ситуацією мирюся, скільки часу я згодна працювати в таких умовах та за таку зарплатню?

Найгіршою відповіддю буде, коли заговорить ваше тіло. Саме воно буде вам підказувати, коли у вас підвищений рівень роздратованості, напруження, агресії, бо одна і та ж сама людина створює аврал, валить терміни та підставляє всю команду. Якщо у вас почала боліти спина, а вона до цього не боліла, то вона вам каже: досить тягнути самій більше, ніж варто. Якщо ви тілу дасте відповідь: «Але мені потрібно заробити гроші», то у відповідь почуєте від організму: «Обирай: або твоє здоров’я, або фактичне перетворення в інваліда».

У розбалансованій команді можна очолити новий напрямок

Крім звільнення в умовах тотального безробіття, вихід є?

У такій розбалансованій команді можна розв’язувати проблеми з продуктивністю через психотерапевтичну рамку, але робота буде комплексною для всіх учасників групи. І вам не варто поспішати звільнятися. Якщо ви відчуваєте у собі сили, то можна стати лідером нового напрямку роботи команди – наприклад, створити бізнес-план та взяти новий регіон для збуту товару. Якщо команда не схоче вас підтримати, то ви можете індивідуально розвивати цей напрямок, як експеримент. Це може стати вашою віддушиною.

Чи змінились методи комунікацій керівництва з командами впродовж року війни?

Якщо до 24 лютого 2022 року у компанії були комунікації з росіянами в Україні, то і командне спілкування стало жорсткішим. Бо є розчарування у тих, з ким до цього нібито були нормальні стосунки. Де з країною-окупантом або її громадянами не було жодних контактів – спілкування стало демократичнішим.

Якщо ми говоримо про корпоративну комунікаційну культуру, тут спостерігаються для багатьох болючі зміни. Якщо ви працювали у своїй компанії до війни, то бачили політику керівництва — орієнтація на людей чи виключно на результат. Якщо фокус під час війни змінився з людей на результат, то краще вам визначитися: чи влаштовують вас такі зміни, запропоновані власником, чи ні. Особливо, якщо вас керівництво попереджає на нарадах чи зборах, що і після перемоги ситуація залишиться, якою стала під час війни. А війна не відомо, коли завершиться. Отже, щодня треба чесно ставити питання самій собі: я згодна так жити, мене такі умови чи такий розвиток подій влаштовує, чи з мене вже досить?

Ця війна – не перша в історії цивілізації. Але зараз ми боремось за збереження бодай мінімального рівня комфорту – і не лише вдома, але й на роботі, де проводимо більшу частину свого життя навіть в умовах війни. І втрата звичного порядку відбувається шаленими темпами. Ми щохвилини, утискаючи себе, відмовляємося від послуг, товарів, безпеки… Тож варто усім членам команди сприяти узгодженості, аби вберегти найцінніше – себе, одне одного та ваше здоров’я.

Тетяна Марінова