Олівія Ленгдон і Семюел Ленгхорн Клеменс, відомий усьому світу під ім’ям Марк Твен, зустрілися випадково. Цілком різні за походженням, вихованням та характерами, вони одного разу зрозуміли, що не зможуть один без одного. Довгоочікуване одруження з Олівією письменник вважав найголовнішою і найкращою подією у своєму житті.

Світська дівчина і хлопець з Дикого Заходу

Олівія Ленгдон народилася і виросла у заможній родині. Була чудово вихована і серйозно ставилася до питань релігії, але росла дуже хворобливою. Якось вона невдало впала на льоду, сильно забилася і провела в ліжку майже два роки. Проте, після домашнього репетиторства Ліві, як її називали близькі, успішно навчалася у жіночій семінарії, а згодом у коледжі. Батьки її обожнювали, вважаючи мученицею, і всіляко намагалися її розважити. Марк Твен був одним із небагатьох, здатних зацікавити та розвеселити дівчину. Так вирішив старший брат Чарлі, який випадково познайомився з відомим гумористом.

Сем зростав у маленькому місті на Міссісіпі, яке пізніше описував у «Пригодах Тома Сойєра». Після смерті батька 13-річний Сем став учнем у друкарні, а звідти перейшов до газети, яку видавав його старший брат. Потім чотири роки переїжджав зі штату в штат, заробляючи на життя роботою в друкарнях. А все побачене записував та відправляв у вигляді гумористичних нотаток братові для публікації. Пізніше став учнем лоцмана і саме на кораблі почув слова «марк твен», які пізніше стали його псевдонімом. Спогади про цей час надихнули його на одну з найкращих книг – «Життя на Міссісіпі».

Кохання з першого погляду

Семюел уперше побачив Олівію на мініатюрному портреті, який йому показав Чарлі, і подумки захопився милим обличчям дівчини. Пізніше він казав, що вже тоді встиг закохатися. Ленгдон-молодший запросив ексцентричного знайомого у гості. Семюел пішов від них назавжди вражений чарівністю дівчини.

Клеменс чудово розумів, що вони належать різним верствам суспільства. Неймовірна й обожнювана Олівія, наче з іншої планети, була далекою і недосяжною. Для неї все, що відбувалося за стінами оселі або кварталу, уявлялося невідомим. Семюел, безумовно, був цікавою, незвичайною і приємною людиною, але чужою і не завжди зрозумілою.

З усього сімейства Ленгдонів лише батько розумів Клеменса, не з чуток знаючи, що таке бідність, важка праця та невдачі. Йому подобалася ця людина, він відзначав її талант та вплив на оточуючих. Але довірити новому знайомому долю коханої дочки Джервіс не міг.

Першу пропозицію руки і серця Олівія зустріла відмовою, хоча її ставлення залишалося, як і раніше, прихильним і привітним. Семюел продовжив працювати. Читав лекції, вирушав із виступами у турне, писав книгу і ставав все більш відомим. А Джервіс здалеку спостерігав за зростаючою популярністю і помічав, як змінюється ставлення дочки до талановитого журналіста, який пише під псевдонімом «Марк Твен». На повторну пропозицію Клеменса Олівія Ленгдон та її батько відповіли згодою.

Сімейний човен

Через два роки після знайомства закохані оголосили про заручини, а за рік одружилися. Вони оселилися в будинку, який їм подарував Ленгдон. Клеменс зміг викупити частку в одній із газет, насолоджувався товариством дружини і був щасливий. Але життя приготувало їм чимало випробувань.

Незабаром помер Джервіс. Перша дитина Клеменсів народилася недоношеною, а Олівія незабаром важко захворіла на черевний тиф. Ще одним ударом стала смерть маленького сина. Клеменс не відходив від коханої та підтримував її. Завдяки його турботі Ліві вкотре оговталася від ударів долі, займалася не лише будинком, а й занурювалася у робочі процеси чоловіка. Пізніше він визнавав, що без неї не написав би жодного серйозного твору, тож кожна його книга – безумовна заслуга його дружини.

Думки про добробут сім’ї не давали Твену спокою. Він неодноразово намагався вкладати гроші в різні проєкти, проте жоден із них не став успішним. Справа дійшла до того, що йому довелося оголосити себе банкрутом і повернутися до лекційних турне. Це давало змогу заробляти та розплатитися з боргами. Тоді ж він передав Олівії авторські права на свої твори, щоб урятувати сім’ю від фінансового краху. Клеменс знав, що його дружина як помічниця, редакторка й головна цензорка всього, що він написав, у будь-якому разі зможе розпорядитись його рукописами якнайкраще.

Після Олівії

Вона встигала все – виховувати трьох дочок, які врятували її після смерті первістка, стежити за будинком та приймати гостей. Допомагати чоловікові та супроводжувати його у поїздках. Наприкінці 1890-х вона вирушила з ним і із середньою донькою Кларою у тривалу лекційну поїздку. У той період вдома їхня старша 24-річна дочка Сьюзі померла від менінгіту. Від цього удару Олівія так і не змогла одужати.

Вона померла 1904 року. Твен став вільний від негласних зобов’язань, ув’язнених із дружиною. Видавці, знаючи про роль Олівії у його творчості, поспішили до автора. Але він їх не втішив, відмовившись віддати щось із написаного до друку. За минулі роки він так звик до домашньої редагування, що на місце цензора визначив старшу дочку Дженні, але писав у стіл. Ці твори стали відомі лише через 10-20 років після його смерті.

«Вважають, що кохання росте дуже швидко, але це зовсім не так. Жодна людина не здатна зрозуміти, що таке справжнє кохання, поки не проживе у шлюбі чверть століття», – описував Марк Твен у записнику власний досвід сімейного життя.

Вони прожили разом майже 35 років. Але Марк Твен так і не зміг змиритися з тим, що його незрівнянна Ліві залишила його так рано. Він пережив її на шість років, які провів у тихому смутку. Працював над своєю автобіографією, згадував про щасливі роки сімейного життя і лише зрідка жартував просто тому, що не міг без цього.