Переживання втрати – випробування для кожної людини. І дорослі, і діти витрачають на нього дуже багато енергії. При проживанні втрати дитина з одного боку повторює реакції дорослого, а з іншого має певні характерні особливості.

Особливості переживання втрати в залежності від віку дитини:

У дітей віком 1-5 років проживання втрати може супроводжуватися регресом у поведінці, емоційною нестабільністю, страхами. Вагомі дорослі мають надати дитині відчуття безпеки, комфорту та любові через дотик та фізичний контакт, допомогти вербалізувати почуття. Важливо повторювати дитині, що вона жодним чином не винна у тому, що сталося. У порівнянні з дорослими шлях до відновлення у дітей цієї вікової категорії відбувається дуже швидко.

6-10 років. У цьому віці діти все ще відчувають труднощі в розумінні реальності смерті. У дитини є складність з концентрацією. Дитина постійно повертається до думок про втрату, проявляє злість до вчителя та однокласників, ухиляється від спілкування з однолітками. Дитина, описуючи свої реакції, не пов’язує їх з переживанням втрати. Необхідно допомогти дитині виразити свої почуття, такі як злість, гнів, страх у присутності дорослого, який зможе дитину вислухати, заспокоїти та підтримати. Якщо дитина сама не захоче поділитися, не треба з нею про це намагатися говорити.

11-14 років. У дитини можуть виникнути проблеми в школі, емоційна нестабільність, розлади сну. Діти цієї вікової групи можуть намагатися брати на себе роль померлого батька (матері), що не повинно заохочуватися дорослими. Дитині при потребі необхідно надати деякий час для усамітнення, а також згуртувати друзів та однокласників для надання підтримки.

14-18 років (підлітки). Найбільш сором’язлива вікова група. У цьому віці дитина дуже чутлива та дуже вразлива. Все, що відрізняє підлітка від однолітків, є, на його думку, загрозою іміджу. У дитини можуть з’явитися психосоматичні симптоми, збудження або зниження рівня енергії, виникнення страхів за своє власне життя. Необхідно допомогти підлітку висловити свої почуття. Розказати, що  з ним відбувається. Надати відчуття, що він не один і що вагомий дорослий здатен попіклуватися та захистити його. У цьому віці є розуміння втрати дитиною і того, що відбувається з іншими членами родини у зв’язку з втратою.

Що варто робити, щоб підтримати дитину?

Повідомляти про смерть батька має мати. Якщо мами у дитини немає, це має зробити хтось з близьких родичів.

Створити атмосферу відкритості, де дитина зможе ставити запитання та ділитися своїми почуттями.

Надавати чітку інформацію.  Замовчування того, що сталося, ситуації не допоможе.

Говорити правду. Чітко і по суті. Інакше дитина буде щось додумувати та почуватися винною. Пояснити, що смерть – це частина життя.

Чого не варто робити?

Приховувати від дитини те, що сталося. Уникати теми смерті. Відмовляти дитині у можливості попрощатися з близьким та пережити разом з родиною втрату.

Групи підтримки

Отримати відчуття безпеки та знання про процес горювання, дитина може у психологічних групах підтримки. Такі групи створені для направлення процесу скорботи у здорове русло. Спілкування із спеціалістом і в колі людей, які опинилися в подібних обставинах допомагають знайти опори всередині та зовні, для того, щоб продовжувати жити далі і бути підтримкою близьким. Такі групи організовані «Національним центром психологічної підтримки у скорботі». Формат офлайн у 7 містах, де є стаціонарні центри проєкту, та онлайн. Зареєструвати дитину до групи можна за посиланням.