Парентифікація: Коли в родині дитина грає роль дорослого

Чому варто не забувати хто є хто у сім'ї

За умови здорових сімейних стосунків кожному члену сім`ї комфортно в своїй ролі, тож сім`я розвивається, проживає своє щасливе життя. Але що відбувається, коли ролі переплутані? Цей процес називається парентифікація (від англ. parents — батьки) — тобто коли дітям відводиться роль старших і вони стають батьками для власних мами і тата. Це ваш випадок? Тоді прислухайтеся до порад психолога, травмотерапевта, emdr-спеціаліста Катерини Габрієль.

Роль батьків

Коли я говорю про ролі в сім`ї, то маю на увазі, що стаючи батьками, кожен з нас виконує ту чи іншу функцію. Іншими словами, деякий час ми обслуговуємо власних дітей, допомагаємо їм розвиватись, дорослішати, контролюємо їх, несемо за них відповідальність. Тобто у тата, мами (або іншого значимого дорослого) є своя функція і роль таких собі беззаперечних авторитетів, які дають надійну опору та підтримку дітям.

Роль дитини

Починаючи із перших днів життя, функція дитини — зростати, розвиватись, долати труднощі та кризи, заручившись підтримкою та ресурсом батьків. І такий сценарій триватиме її до повної автономії та незалежності. Це здоровий сценарій розвитку і дітей, і родини в цілому.

Але необхідною є одна вагома умова: ресурс батьків (перш за все, психологічна зрілість та емоційна стійкість), адже для виховання та розвитку дітей необхідно не лише задовольняти їх фізіологічні потреби, а й психологічні.

А що ж відбувається, коли в батьків ресурсу не вистачає, або його просто нема? Сценарії можуть бути різні, проте найімовірнішим є сценарій, коли дитина надто рано дорослішає і несвідомо виконує батьківську роль. Це явище й має назву парентифікація.

Причини парентифікації

Звісно, така зміна ролей відбувається не із власного бажання дитини. Цей процес розпочинається, коли батьки починають шукати підтримки та ресурсу від своїх дітей. І для кожного процесу необхідні певні умови. Ось про них поговоримо далі…

1. Розмиті психологічні кордони або їх відсутність

Батьки не в силах встановлювати межі допустимого, або непослідовні в цьому (сьогодні малювати стіни можна, бо мама має гарний настрій, а завтра за це вхопиш по дупі, бо у мами болить голова). Дитина вчиться підлаштовуватись під настрої.

2. Озвучування «дорослих» проблем

Батьки розповідають дитині про проблеми, які є в стосунках між ними, дорослими. Запитують та радяться з дитиною, наприклад: «Як ти хочеш, — щоб я розлучився з мамою чи ні?» або «А ти хочеш братика чи ні?», або «Чи варто нам переїжджати до бабусі?» й т.д. Слухаючи подібні розмови, дитина відчуває тягар відповідальності за прийняття рішення.

3. Відповідальність не за віком

Догляд за молодшими братами/сестрами (бо лунають аргументи батьків: «Ти старший/старша і ти мусиш!» або «Як же я без тебе впораюсь?!»). Догляд за хворими родичами (бабуся/дідусь, а інколи і тато/мама).

4. Незрілість батьків

Причиною може бути й інфантильність, психологічна незрілість батьків. Коли мами й тати понад усе прагнуть стати найліпшими друзями для доньки/сина (згадаймо про розмиті кордони) — хочуть знати все про життя дітей, тусуватись із їхніми друзями, ділитись особистими інтимними переживаннями. Часто в таких сім`ях важко розрізнити хто є хто.

5. Безпорадність батьків

Діти для безпорадних батьків стають «палочкою-виручалочкою», користуючись якою вони перекладають вирішення проблем на плечі доньок та синів.

6. Тимчасові труднощі

Тут маються на увазі особисті кризи в житті батьків: розлучення, смерть близьких, хвороби і, як наслідок, складні емоційні переживання, емоційна холодність та відсутність у житті дитини. Тому малюк, який не отримує любові, прийняття, емоційного піклування від найдорожчих йому людей, намагатиметься завоювати прихильність та увагу мами/тата із усіх сил.

7. Маніпуляції

Маніпуляції (свідомі, несвідомі) зі сторони батьків у вигляді відповідальності за їх стан, або переживання: «Ох, це через тебе у мами болить серце/голова/руки» або «Да що ж ти за дитина така?».

Механізм запуску парентифікації

Чому запускається такий деструктивний механізм у сім`ї? Всі ми родом з дитинства, і наші батьки також. Тому, коли сімейна історія наших мам і тат була не радісною, батьки просто не змогли отримати нормального, здорового прикладу дитячо-батьківських стосунків. Коли любові в житті батьків було надто мало, вони хочуть долюбити себе через власних дітей, і проектують на них Образи власних батьків. Найсумніше те, що вони не отримають тої бажаної любові, й страждати будуть усі: і дорослі, і діти.

На завершення скажу, що яйце не може вчити курку, так само як і діти не здатні дати дорослим те, чого поки не отримали самі. В сімейних системах діє закон ієрархії — кожен повинен мати своє місце. А любов, підтримку, енергію та ресурс ми отримуємо від великого до малого, а не навпаки.

Фото: кадр із фільму «Неймовірна подорож містера Співета»

— Читайте також: No respect: 5 способов победить подростковое хамство

Мы в Facebook