Підтримка та заохочення талановитих дівчат в науці є не тільки важливим питанням сьогодення, але й стратегічною необхідністю, яка може призвести до значних наукових та технологічних проривів. Історія свідчить, що жінки навіть за відсутності допомоги та сприяння продовжують вперто йти до своїх цілей, стають лавреатками наукових премій, роблять неабиякі відкриття.
Але яким би був світ, якби дівчата з малечку відчували підтримку, впевненість у своїх силах та безперешкодно слідували за своєю мрією? Чи був би світ інакшим? Чи були б війни? Якби це вплинуло на прогрес?
Жінки в науці
Жіночий інтелект та ентузіазм перетворюють навіть найскладніші виклики у нові можливості. Винаходи, створені жінками, мають значний соціальний та економічний вплив. Наприклад донька Марії Кюрі — Ірен, разом з чоловіком отримала Нобелівську премію у хімії за синтез радіоактивних елементів. Це відкриття мало значний вплив на розвиток медицини (радіоактивні ізотопи застосовуються в радіотерапії для лікування раку, а також в радіонуклідній діагностиці для обстеження внутрішніх органів та виявлення патологій), енергетики (через ядерний синтез можливе отримання великих обсягів електроенергії без шкідливого викиду вуглекислого газу), а також дав змогу вченим досліджувати властивості та поведінку атомних ядер на більш глибокому рівні. Це відкрило широкі можливості для розвитку ядерної фізики, астрофізики, хімії та інших наукових дисциплін.
Ефект Матильди
Науковий аналіз, проведений з понад тисячі публікацій у період з 1991 по 2005 рік, свідчить про те, що науковці частіше цитують публікації чоловіків, ніж жінок. Цей феномен може бути пояснений історичною тенденцією, коли роботи жінок часто приписувалися їхнім чоловікам або співавторам.
У 2012 році дві дослідниці з університету Неймегена підтвердили, що в Нідерландах стать кандидатів у професори впливає на їхнє оцінювання. Аналогічні випадки були описані в італійській літературі та підтримані американськими та іспанськими дослідженнями.
Згідно з даними, опублікованими UNESCO, хоча кількість жінок, які обирають науку як свою професію, зростає, їхня частка серед усіх науковців світу все ще не перевищує 33%. За період з 1901 року, коли була заснована Нобелівська премія, жінкам присуджено лише 61 нагороду.
Ольга Ларіна:
Ми запитували, чи зазнавали дівчата утисків, чи бар’єрів стосовно своєї участі у конкурсі. Можливо серед вчителів, або однокласників, чоловіків або навіть родини. І деякі дівчата відповідали, що так, часом оточуючі дійсно не вірять що ті заслуговують на право представляти свій проєкт, або не заслуговують перемоги.
Українські науковиці
Через війну в Україні наші науковиці не лише вимушені були залишити свої оселі, але й часто втрачали робочі місця. Тож підтримка жінок у науці має велике значення для економіки та сталого відновлення України. Саме тому компанія L’Oréal Україна вже шостий рік поспіль відзначає роботу науковиць Премією L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці».
Але цьогоріч сталася визначна подія, з’явилася перша в Україні премія для дівчат-інноваторів. Це спільна ініціатива L’Oréal Україна та Київської Малої академії наук, яка має на меті — підтримати юних дівчат, заохотити їх займатись наукою й обирати професії у STEM-напрямах.
Перша в Україні премія для дівчат-інноваторів SYAI
Урочиста церемонія відбулась 28 березня у стінах Київського політехнічного інституту, стала свідченням непереможного руху вперед, а головне зацікавленості молоді у науці. Журі премії віддавало перевагу не лише глибині досліджень та їхній актуальності, але й соціальній значущості проєктів. Дівчата, які брали участь, не просто досліджували, а думали як зробити світ кращим. Учениці восьмих-одинадцятих класів вже виступають в якості вдумливих лідерів, здатних не просто аналізувати проблеми, але й знаходити інноваційні рішення для їх розв’язання.
Премія для дівчат-інноваторів не тільки відзначає досягнення молодих вчених, але й дає їм впевненість у своїй силі та важливості їхнього внеску в STEM-галузі. Це не просто нагорода, це сигнал, що майбутнє в науці належить сильній, амбітній та натхненній молоді.
Анастасія Ніколаєнко, головна редакторка WoMo:
Я сиділа в залі в оточенні дівчат зовсім іншого ґатунку, яскраво відмінних одна від одної, але дуже згуртованих. Усі вони — сміливі, активні та допитливі. Часом мене чіпляло скільки разів ведучий казав про процент краси на квадратний метр, бо людина цікава своїм баченням світу першочергово. Я дивилась, як дівчата нервують, як підскакують на місці коли оголошують переможиць, їх колежанок. У кожній з них вирує життя, кожна з них — майбутнє України.
Ці нагороди стають не лише стимулом для переможиць, але й сигналом для інших молодих дівчат, які мріють про кар’єру в науці. Світ стає більш відкритим та доступним для тих, хто хоче змінити його за допомогою науки.
Журі премії стали фіналістки та лауреатки премії L’Oreal–UNESCO “Для жінок у науці” – Христина Гнатенко, Ольга Ларіна, Катерина Теребіленко та Катерина Терлецька.
Ольга Ларіна: Жінку потрібно підтримувати ще з дитинства. Бо тільки так вона розуміє свою цінність і саме це надихає її розвиватись у тій сфері, яку вона любить. І не важливо, творчість це, чи наукова діяльність. Серед дівчат-претенденток було багато творчих особистостей, створення візуальних творів, розробка рекреаційних зон для військових — настільки обдаровані дівчата, що я просто хочу побажати не втрачати зацікавленість до світу, продовжувати займатись своєю реалізацією, навіть якщо не в науці, а в інших галузях. Змінювати себе та світ навколо і таким чином йти до власних мрій.
Обирати переможиць було дуже важко. Я не мала попереднього досвіду бути залученою до журі, особливо школярів. Але увесь час я дивувалася наскільки глибоко написана кожна з робіт. Це не школярські роботи, це роботи студентські, бо вони розуміють про що говорять.
Я дуже сподіваюсь, що такі конкурси допоможуть молоді повірити у себе, бо якщо вони повірять у себе — вони зможуть все. Всі наші бар’єри в наших головах, ми можемо робити лише те, у що ми віримо.
Ірина Поліщук, директорка КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», кандидат хімічних наук:
Ми всі відчуваємо вплив війни в Україні. І коли сьогодні держава опікується юними науковицями, коли ми можемо попри тривоги, ракетні обстріли зробити для дівчат свято з назвою SYAI — це багато чого вартує. Бо таким чином ми показуємо нашій молоді, що є майбутнє і це майбутнє в нашій країні. Завдяки відповідальному бізнесу, завдяки компанії L’Oreal дівчата відчувають мотивацію продовжувати наукові пошуки та наслідувати приклади успішних жінок, українських науковиць.
Катерина Теребіленко: Обирати переможиць було надзвичайно важко. Всі дівчата дуже різнопланові. Рахунком співбесіди ми могли побачити особистість кожної, і це ще більше ускладнило процес відбору. Мене дуже вразив творчий підхід дівчат до того що вони роблять. Було видно, що вони вкладалися повністю у проєкти. Тому мені б хотілося слідкувати за тим, якими вони стануть через років 5-10.
Катерина Захараш: Ми хочемо зробити премію для дівчат-інноваторів SYAI національного рівня, не тільки в Києві. Зрозуміло, що багато дівчат з регіонів втратили домівки та переїхали до більш безпечних міст. Проте головна ідея полягає у підтримці дівчат України з усіх міст на шляху їх здобуття впевненості у собі, мотивації та сприянню розвитку у науці.
Разом з командою ми були на всіх пітчингах претенденток, і мене дійсно вразило, що дівчата у своєму віці можуть робити такі дослідницькі, наукові роботи. Всі дівчата дуже цікаві, креативні, мають різні підходи до роботи, вони шукають себе у найрізноманітніших сферах і поєднують їх. Я порівнювала із собою у їх віці, і це дуже відмінний підхід до роботи.
Ще однією нашою метою є ідея вмотивувати дівчат лишатися в Україні, адже деякі вже зараз розмірковують про навчання в інших країнах.
Переможницями першої премії для інноваторів SYAI від L’Oréal Україна та Київської МАН стали учениці 9 -11 класів, хоча серед претенденток були й учениці 8 класів. Ведучий неодноразово зазначив, що немає жодної гадки, хто ж отримає нагороду. Нагороджували дівчат членкині журі, чиї промови надихали не тільки претенденток, а й глядачів вірити у свої сили та йти до своєї мрії. Серед багатьох номінанток обрали чотири дівчини, які отримали ексклюзивні подарунки від L’Oreal — великий запас косметики на рік та сертифікат від студії Backstage на б’юті-послуги.
Вікторія Гончаренко, учениця 9 класу Київського природничо-наукового ліцею №145; за дослідження у сфері математики та вивчення прямої і трикутника Сімпсона.
Криневич Ярослава, учениця 11 класу Київського природничо-наукового ліцею №145; за дослідження, яке дозволило б використовувати продукти нафтопереробки в аеробудівельній та космічній галузі.
Романюга Валерія, учениця 11 класу медичного ліцею Національного університету ім. Богомольця; за розробку інноваційного фільтра на основі кісточок ягід, який здатен очищувати воду від важких металів та бактерій.
А спеціальну відзнаку за екологічний проєкт отримала Курбатова Дарія, учениця 10 класу Київського ліцею №145. Вона займалась дослідженням потенціалу офшорної вітроенергетики в Україні — тобто, побудови морських вітроелектростанцій.
Всі інші учасниці також отримали брендові сюрпризи й дипломи, що засвідчують участь у премії.
Цікаво зазначити, що перед церемонією всім дівчатам зробили святковий мейкап. Допоміг у цьому бренд NYX Professional Makeup та візажисти-випускниці іншого соціального проєкту L’Oréal Україна «Краса для всіх», де жінки ВПО здобули новий фах у сфері бьюті-індустрії.
Що треба робити батькам та освітнім закладам, аби сприяти зацікавленості молоді у науці?
Катерина Теребіленко: Батькам треба більше довіряти своїм дітям і не наслідувати модних тенденцій чи сімейних династій. Наприклад якщо в родині п’ять поколінь лікарів, то не значить що і дитина має бути лікарем. Треба вірити у те що робить дитина, довірятися її бажанням. Якщо мій син скаже мені, що хоче займатися математикою або фізикою — я не буду заважати йому йти своїм шляхом. На мою думку, це найкраще що можуть зробити батьки – підтримати вибір дитини.
Катерина Захараш: По-перше, мені здається важливим говорити, що наука це про майбутнє і що саме молоді науковці презентуватимуть нашу країну на міжнародній арені у майбутньому. Адже саме наші науковці, які показують світу чого ми варті роблять нашу країну ще могутнішою. До повномасштабного вторгнення наша країна була трошки в тіні, але саме зараз ми розуміємо власну силу і примножуємо її як в культурній, так і в інтелектуальній сферах. По-друге, я вважаю що батьки мають прислуховуватись до дитини, чути її зацікавленість та підтримувати її. По-третє, дуже важливо аби держава, а також компанії як локальні, так і міжнародні впроваджували такі ініціативи, які сприятимуть підтримці молодих науковиць. Адже як ми побачили — дівчата дійсно зацікавлені у дослідницькій та науковій роботах.
Ірина Поліщук: В першу чергу треба дослухатися до того, що саме хоче дитина і в той момент бути поруч. Підказати або не заважати, підтримувати та ні в якому разі не тиснути. Бо під тиском дитина не сприймає інформації. Колись у нас був вихованець, який сказав: “мене притягнули в Малу академію наук за вуха. Але я цьому дуже радий”. Це приклад вдалого випадку, але у будь-якому випадку роль дорослого надзвичайно важлива. Адже саме ми, дорослі, створюємо такі можливості для дітей.
