Оксана ХромоваУ грудні 1996 року Білл Клінтон призначив державним секретарем США Мадлен Олбрайт, яка стала першою в історії країни жінкою на цій посаді. Цьому передували роки роботи у Раді національної безпеки, викладання міжнародного права й побудова відносин між США та Організацією Об’єднаних Націй. Мадлен Олбрайт увійшла в історію як впливовий політик. Вона стала обличчям країни, твердим та упевненим голосом Білого дому й законодавицею стильної жіночої політики.
Дівчинка з Чехії
Вона народилась як Марія Яна Корбелова у Празі в родині єврейського дипломата. Батьки називали її Мадленкою. Лише у 1950-х після отримання громадянства США вона офіційно стала “повністю американською Медді”.
Її батько Йозеф Корбель був дипломатом у Белграді. Під час вторгнення нацистів у 1939 році сім’я втікла до Лондону. Там Йозеф продовжив працювати на чеський уряд у вигнанні та вів передачі на ВВС. Після війни подав клопотання про політичний притулок у США, де отримав грант на викладання політики у Денвері. Тільки тоді Мадлен дізналась про те, що багато її єврейських родичів загинуло під час Голокосту. Подальше життя родини Корбель продовжувалось в Америці.
Шляхами батька
Після закінчення школи Мадлен вивчала політологію у приватному жіночому університеті в Массачусетсі, де пізніше навчалася і Гілларі Клінтон. Саме тоді вона вперше зацікавилася політикою демократів, а згодом почала стажування в газеті Denver Post. Водночас дівчина познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Джозеф Меділл Паттерсон Олбрайт був вихідцем із відомої американської видавничої родини і працював репортером. За кілька тижнів пара побралася, а після закінчення Веллслі Мадлен і Джозеф одружилися. Невдовзі у сім’ї з’явились дочки-близнюки, Еліс та Енн. У 1967 році народилася третя дочка Кетрін.
Джозеф будував свою кар’єру, тоді як його дружина поглиблювала знання у галузі міжнародних відносин в університетах Нью-Йорку. Наприкінці 1960-х родина повернулася до Вашингтона, де Олбрайт вперше безпосередньо зайнялася політикою. Вона тісно співпрацювала з сенатором Едмундом маску. Спочатку допомагала йому збирати кошти на президентські вибори, а потім стала його помічником із законодавчих питань.
Згодом Олбрайт здобула докторський ступінь. І вже за кілька років її колишній професор університету Збігнєв Бжезінський запропонував їй першу роботу в уряді. З допомогою Мадлен радник з нацбезпеки президента Джиммі Картера прагнув налагодити зв’язок із Конгресом.
Навчаючи політики
Кар’єра Мадлен Олбрайт від самого початку була вдалою. Проте її шлях не був легким. До того ж після 23 років шлюбу її чоловік вирішив покинути сім’ю. Тоді політикиня знову з головою поринула в роботу й стала професоркою міжнародних відносин у Джорджтауні. Вона часто змушувала своїх студентів розігрувати ситуації зовнішньої політики. І вважала обов’язковим ставити жінок на чоловічі ролі, навчаючи їх висловлюватись і переривати співрозмовника, аби бути почутою.
“Мої заняття, можливо, були трохи галасливими, — писала Мадлен у мемуарах. — Але жінки вчилися, а чоловіки звикали».
Навіть під час викладання Олбрайт тримала руку на пульсі демократичної політики. Її таунхаус став громадським центром та місцем проведення політичних зустрічей. А сама вона була радником із зовнішньої політики у кількох президентських кампаніях.
«Чотирнадцять костюмів і спідниця»
В 1992 році Білл Клінтон попросив Олбрайт про допомогу в його адміністрації. А згодом запропонував посаду посла в Організації Об’єднаних Націй. Сенат затвердив її кандидатуру одноголосно.
На той час представниця США була єдиною жінкою серед 14 чоловіків у Раді Безпеки. Вона назвала їхню першу зустріч «14 костюмів і спідниця». Саме в той час Мадлен пережила те, що вона назвала «найглибшим жалем» у своїй кар’єрі — нездатність міжнародної спільноти зупинити геноцид у Руанді.
На світовій арені політику Олбрайт нерідко визнавали агресивно, коли вона відстоювала інтереси США й демократії. Проте вона завжди була затятою прихильницею прав людини та противником авторитаризму на міжнародній арені.
Як Олбрайт творила історію
Після перемоги на виборах другого терміну президент Клінтон призначив Олбрайт на посаду державного секретаря.
“Коли спливло моє ім’я на посаду держсекретаря, можна було подумати, що я інопланетянка, — сказала вона газеті Guardian у 2018 році. — Люди насправді говорили: «Араби не матимуть справи із жінками»».
Однак після чергового одноголосного голосування Олбрайт стала 64-ю людиною й першою жінкою, яка обійняла цю посаду. Вона виступала за посилення впливу НАТО й допомагала проводити мирні переговори між Ізраїлем та Палестиною.
Держсекретарка також брала активну участь у переговорах із Північною Кореєю, спрямованих на обмеження ядерних амбіцій, хоча зрештою вони провалилися. Її діловий, а часом і войовничий дипломатичний підхід багатьох дивував.
«Криголами дискусій»
Мадлен Олбрайт створила свій унікальний дипломатичний стиль, використовуючи аксесуари. Вперше її надихнули іракські ЗМІ, коли порівняли дипломатку з «незрівнянною змією» за ставлення до Саддама Хусейна після першої війни у Перській затоці.
«У мене була чудова старовинна брошка у вигляді змії. Тому коли ми мали справу з Іраком, я носила цю брошку», — казала вона в інтерв’ю NPR у 2009 році.
Мадлен вирішила, що це буде вдалим способом висловлювати свої дипломатичні почуття в майбутньому. Вона стала першою жінкою в політиці, що перетворила прикраси на комунікативний інструмент.
До речі, серед них майже не було дорогих речей. Олбрайт надавала перевагу вінтажним прикрасам. Брошку з бджолою вона вдягала, коли вважала, що “повинна, подібно до Мухаммеда Алі, пурхати, як метелик, і жалити, як бджола”.
Брошку з Міккі-Маусом Олбрайт одягала тоді, коли вважала, що “це нас ні до чого не приведе, лише обернеться жалюгідною мишачою метушнею”.
За допомогою своїх легендарних брошок вона намагалася донести невербальні послання співрозмовнику або висловити позицію Білого дому. У 2009 році вона стала авторкою книги “Читайте мої брошки: історії з дипломатичної скриньки”.
Після політики
Залишивши свою посаду після зміни тисячоліть, Олбрайт заснувала консалтингову фірму і недовго була членом ради директорів Нью-Йоркської фондової біржі. Вона продовжувала очолювати установи, виступати публічно і навіть з’являлася в американських телешоу. Вона також продовжувала політичну діяльність. Встановивши тісні стосунки з першою леді за часів президента Клінтона, Олбрайт підтримувала Гіларі під час її президентських кампаній 2008 і 2016 років.
«У пеклі є особливе місце для жінок, які не підтримують інших жінок», — сказала вона на одному із заходів.
Олбрайт продовжувала писати та виступати на публіці до останніх років свого життя. У віці 81 року вона опублікувала книгу «Фашизм: Попередження», в якій засудила те, що вона вважала зростанням авторитаризму по всьому світу. Просуваючи її по всьому світу, Мадлен неодноразово називала Дональда Трампа «найменш демократичним» президентом, якого колись бачили США.
Вона померла в оточенні своєї сім’ї у віці 84 років, залишивши після себе трьох дочок та онуків.