Марію Заньковецьку порівнювали із видатними Сарою Бернар та Елеонорою Дузе. Про неї й зараз згадують, як про еталонну Наталку за Котляревським у «Наталці Полтавці» або Галю за шевченківською п’єсою «Назар Стодоля». Хоча з часів царювання актриси на сцені минуло понад сто сорок років. У прагненні до акторства її не підтримували ні батьки, ні чоловік. Проте вона не звернула зі свого шляху. А згодом стала не тільки видатною актрисою, а й першою жінкою, що заснувала й очолила театральну трупу.
Витоки майбутнього шляху
Яскравий талант Марії був помітний ще за часів навчання в чернігівському пансіоні. Дівчинка завзято грала в театральному гуртку, який тоді очолював сам Леонід Глібов. До того ж чудово співала. Її батько, Костянтин Адасовський, мав чудовий баритон і грав на скрипці та фортепіано. Тож донька унаслідувала не тільки любов до музики, а й неабиякі здібності. Від самого дитинства вона брала участь у сімейних концертах для гостей. І невдовзі співала сильним і красивим меццо-сопрано.
На одному з таких родинних вечорів її побачив капітан Олексій Хлистов і незабаром просив руки Марії. Наречений був не в захваті від її захоплення сценою, оскільки вважав, що жінка має бути дружиною та матір’ю. Проте спочатку навіть обіцяв підтримку. Дівчина згодом мала можливість брати уроки у відомого скрипаля Івана Гржималі. Викладач вважав, що на Марію чекає блискуча кар’єра. Та стати оперною співачкою їй не судилося. Вона захворіла на дифтерит, після чого її голос і тембр суттєво погіршилися. Тоді порятунком для неї стала театральна сцена.
Читайте також: Перші: як чемпіонка з шахів Людмила Руденко врятувала сотні дітей
Драма замість опери
Спочатку вона знаходила втіху в домашніх виставах, на які запрошувала акторів-любителів. Гості настільки захоплювалися талановитою Марією, що почали вмовляти Хлистова дозволити дружині навчатися і грати на сцені. Той був змушений погодитися.
У 28 років в міському театрі нинішнього Кропивницького Марія розпочала свій творчий шлях видатної української актриси. В 1882 році дівчина отримала запрошення вступити до української акторської трупи. Тоді на професійній сцені вона вперше зіграла головну роль у «Наталці Полтавці» Івана Котляревського.
Відтоді вона зіграла понад 30 ролей у кращих українських трупах Кропивницького, Старицького, Садовського-Тобілевича, Саксаганського й Карпенка-Карого. Марія Адасовська, яка у шлюби стала Хлистовою, взяла сценічний псевдонім Заньковецька на згадку про рідне село Заньки, в якому народилася.
Читайте також: Перші: як Гетті Грін підкорила Волл-стріт і стала найбагатшою жінкою
Королева українського театру
Її майстерністю захоплювалися Станіславський і Володимир Немирович-Данченко, Панас Мирний та Іван Нечуй-Левицький. Її вистави часто відвідували Лев Толстой і Антон Чехов.
Одного разу Петро Чайковський надіслав Заньковецькій лавровий вінок з написом: «Безсмертній – від смертного». А Чехов якось у захопленні вимовив: «Заньковецька – страшна сила. Це королева, яку Україна не забуде».
Під час гастролей у Санкт-Петербурзі наприкінці 1886 року виступ українських акторів став театральною подією року. Лише «Наймичку»тоді ставили 22 рази.
Марко Кропивницький був настільки зворушений грою Заньковецької, що після однієї з репетицій розчулився і вдягнув їй на палець свій перстень зі словами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми».
Медики Микола Скліфосовський та Олександр Богомолець приходили на вистави Заньковецької разом із студентами. Таким чином вони влаштовували «психологічні практикуми». Працював з Марією і фотохудожник Альфред Федецький. В 1895 році вона позувати для його ілюстрацій різних душевних станів, які митець готував для книги Дарвіна «Виявлення емоцій у людей і тварин».
Обожнювала Заньковецьку й публіка. Відомий випадок, коли якось після вистави захоплені глядачі випрягли з коляски коней і самі довезли актрису до вокзалу. Марію разом із Марком Кропивницьким запрошували до імператорського Александринського театру, але вони відмовилися.
Читайте також: Ада Роговцева: «Завжди знаю, що своєю героїнею маю обстоювати жіночу й людську гідність»
Життєва драма
З чоловіком Заньковецька прожила 12 років. А потім раптом розлучилася. Вона стала першою українкою, яка розірвала церковний шлюб та ще й взяла на себе провину за це. Тоді це був нечуваний випадок. Тим більше, що після цього жінка не мала права ще раз виходити заміж, як винна в розлученні. Та їй було байдуже. Адже вона вже багато років кохала іншого — красеня Миколу Садовського-Тобілевича. Він був її партнером по сцені й керівником театру. Можливо, саме він став ще однією причиною сценічного поклику Марії.
Їх роман тривав майже 30 років. Та навряд чи був втішним для актриси. Пристрасть швидко змінилася зрадами Миколи. Він часто втішався іншими, а Заньковецька чекала, мучилася й прощала. Та одного разу не витримала й пішла не тільки від нього, а й взагалі з театру.
А Микола згодом одружився, в сім’ї народилися літи. Та надовго його не вистачило. Він покинув дружину і з молодшим сином повернувся до Марії. Здавалося б все має піти на лад. Та поки Заньковецька виховувала хлопчика, Садовський-Тобілевич знов шукав натхнення з іншими. А невдовзі знов одружився. Марія довго й важко переживала чергові зради. У неї знов лишилися лише ролі, вистави та власний театр.
Читайте також: Перші: «Приховані фігури» або невідомі героїні космічної гонки
Сорок років тріумфу
В 1918 році Марія Заньковецька заснувала Українську народну трупу. Вона стала першою жінкою, яка очолила театр. Гетьман Скоропадський призначив їй довічну державну пенсію. І це теж був перший випадок в незалежній Україні.
Вона присвятила театру майже сорок років. Зіграла понад 30 ролей і знялася в декількох фільмах. А в 1923 році з нагоди сорокаріччя сценічної діяльності, вона стала першою, хто отримав звання «Народної артистки УРСР». Тоді ж театр «Троїцький Народний Будинок» у місті Києві було перейменовано у театр імені Марії Заньковецької. Востаннє вона вийшла на сцену 15 грудня 1922.
Останні роки життя Заньковецька мешкала в Києві з родиною племінниці Наталії Волик. Акторка померла в 1934 році, через рік після смерті Садовського-Тобілевича, у свої майже 80.
Читайте також: Перші: неймовірні історії трьох американок, що виграли змагання з часом
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
