Оксана Хромова
Ця жінка змінила обличчя британської політики й залишила настільки глибокий слід у світовій історії, що її ім’я стало символом епохи. Залізна леді — так колись назвали журналісти Маргарет Тетчер. І цей епітет влучно підкреслив те, що відчували і союзники, і опоненти: твердість, яка межувала з фанатизмом, і дисципліну, що межувала з релігією. 13 жовтня виповнюється 100 років з дня її народження.
Вона стала першої жінкою на посаді прем’єр-міністра європейської держави. Прем’єрство Тетчер стало найтривалішим у XX столітті. Тисячі сторінок політичних біографій змальовують образ непохитного лідера. А тим часом історія залізної леді складається не лише з економічних реформ, страйків і Фолклендської війни, а й з цікавих деталей, які дають змогу побачити людину, що стояла за бронею політики.
Хімік, що змінила політику, і, можливо, морозиво
Перш ніж стати прем’єр-міністром, Тетчер була хіміком. Після навчання в Оксфорді вивчала властивості емульгаторів і начинок для тортів. За легендою, саме вона брала участь у розробленні рецептури м’якого морозива, того самого, повітряного й легкого.
Американський New Yorker колись саркастично писав, що британці “вигадали” цей факт, аби пом’якшити суворий імідж своєї залізної прем’єрки. І все ж історія чудово пасує до її характеру: навіть у хімії вона шукала способи зробити систему ефективнішою з мінімумом зусиль і максимумом результату.
Перші поразки і політична витривалість
Її політична кар’єра починалася з поразок. Молодій кандидатці від консерваторів двічі відмовили виборці у лейбористському Дартфорді. Але саме ці кампанії зробили її помітною: 24-річна Тетчер проводила зустрічі щодня, зменшила відрив суперників на третину і продемонструвала те, що пізніше стане її фірмовою рисою: не здаватися навіть тоді, коли шанси близькі до нуля.
У парламент вона потрапила лише через десятиліття і відтоді не програла жодних виборів. Пішла вона не через виборців, а через власну партію, коли колеги вирішили, що країна втомилася від її стилю правління.
“Я не змінююсь лише тому, що це стає модним”, — казала вона.
Самураї для прем’єрки
У 1979 році, невдовзі після свого обрання, Тетчер вирушила до Японії на економічний саміт. Офіційний Токіо, не звиклий до жінок на чолі уряду, вирішив перестрахуватися і приставив до неї ескорт із двадцяти каратисток на випадок небезпеки.
Лондон був обурений. “Вона приїхала як прем’єр-міністр, а не як жінка”, — повідомив британський секретар Джон Гант японській стороні. Та японці наполягли на своєму. Врешті делікатний інцидент владнали на дипломатичному рівні, але він став ілюстрацією того, як Тетчер боролася не лише з профспілками, а й із культурними стереотипами на іншому кінці світу.
Перли, сумочка і “безпечне місце”
Її стиль став продовженням політики. Вона завжди носила сукні й спідниці: “жіночність, що не поступається силі”, як писали британські газети. Улюбленими кольорами були темно-синій, сірий, чорний, іноді сапфіровий або смарагдовий акцент, “щоб ніхто не помітив, що я в тому самому костюмі”, жартувала вона.
Її візитівкою стали перли. Першу нитку подарував чоловік Денніс у день весілля, другу — після народження близнюків. Вона не зраджувала цій класиці ніколи: на урядових прийомах, зустрічах, навіть у день відставки, коли з букетом троянд і перловою брошкою на лацкані йшла до королеви.
Сумочка ж була окремою легендою. “Єдине безпечне місце на Даунинг-стріт”, — казала вона про свою чорну Ferragamo, у якій завжди носила важливі папери. Через роки ця сумочка пішла з аукціону за 150 тисяч доларів, ставши, по суті, символом політичного стилю XX століття.
“Таємна закуска” і людські слабкості
Попри зайнятість, Тетчер ніколи не користувалася послугами кухарів. Вона сама готувала обіди для сім’ї та гостей. Її меню було спартанським: грейпфрут і яйця на сніданок, риба або стейк на вечерю. Але у кулінарній історії залишився один особливий рецепт “таємної закуски”.
Суміш консервованого бульйону, вершкового сиру й порошку карі вона охолоджувала кілька годин і подавала з маслинами. Смак, за словами очевидців, був “дивно ностальгійний”. Можливо, саме у цій простоті була частинка її людяності: швидкість, ефективність і трохи ексцентричності.
Тетчер на екрані і у пам’яті
Образ Маргарет Тетчер з’являвся у кіно й серіалах понад сорок разів, від сатиричного шоу Spitting Image, де її пародіював чоловік, до “Залізної леді” з Меріл Стріп, що принесла акторці “Оскара”.
Парадоксально, але після відставки популярність Тетчер лише зросла. В опитуванні YouGov 2019 року її назвали найвпливовішим британським лідером після Черчилля. І навіть ті, хто ненавидів її політику, визнавали: вона прожила життя на повну силу.
Її улюблений вірш — “Немає ворогів” Чарльза Маккея. У ньому є рядки, що ніби підсумовують її долю:
Коли немає ворогів — це не заслуга,
бо честь не можна відстояти, не наживши їх.
Тетчер ворогів мала вдосталь і ще й тому залишилася в історії.
Вічна суперечність
Для одних вона була символом безжальної політики, що розділила суспільство. Для інших — реформаторкою, яка повернула Британії віру у власні сили. Але, як писала The Times, “після Тетчер Британія вже ніколи не буде такою, як раніше”. І, можливо, у цьому є головний її спадок: нагадування, що справжня сила полягає не лише у переконаннях, а й у здатності залишитися собою тоді, коли світ чекає, що ти змінишся.
Цитатник залізної леді
“Якщо ви хочете, щоб щось було сказано, попросіть чоловіка. Якщо хочете, щоб щось було зроблено, попросіть жінку”.
“Мене не хвилює, що про мене думають. Я не для цього тут”.
“Будь-яка жінка, яка розуміє, як керувати домом, може зрозуміти, як керувати країною”.
“Сила — це бути доброзичливою, коли світ очікує, що ти будеш жорстокою”.
“Мене не цікавить консенсус. Мене цікавить переконаність”.
“Планка успіху не має гендеру”.
“Я ніколи не поступаюся своїми принципами. Вони — мої перли”.
“Не знаю, що ви думаєте, але чай завжди допомагає”.