На жінок, які прагнули займатися суто «чоловічими справами», завжди дивилися з підозрою. Особливо коли мова йшла про керування складною технікою. У середині ХХ століття далеко не кожна наважувалася сісти за кермо автомобіля Проте американка Джеррі Мок стала першою жінкою, яка облетіла світ наодинці.
Мрії про небо
Дівчинці виповнилося сім років, коли батько вперше її з собою на аеродром. Того разу маленька Джеральдіна вперше опинилася в кабіні моноплана «Форд» і разом з батьком злетіла до хмар. Саме тоді вона захопилася літаками і почала мріяти про майбутні злети.
У п’ятнадцять років вона з допомогою батька вчилася керувати літаком, а невдовзі закінчила авіаційні курси. В Університеті штату Огайо дівчина стала єдиною серед чоловіків на факультеті авіаційної інженерії.
Джеррі Мок з дитинства мріяла про небо
Проте отримувати диплом вона не стала – на шляху до виконання давньої мрії постало кохання. У 19 років Джеррі, недовго думаючи, вийшла заміж за пілота Рассела Мока і почувалася цілком щасливою. У шлюбі народилися троє дітей, і здавалося, що думки про авіацію залишилися десь далеко позаду.
Озираючись назад
Джеральдіні було 32, коли вона знов згадала про дитячу мрію. Після навчальних курсів та практики для пілотів маломоторної авіації жінка багато часу проводила в сімейному літаку. А невдовзі отримала й ліцензію приватного пілота. З неї нерідко глузували колеги-чоловіки, вважаючи авіацію не жіночою справою, та вона не звертала на це ніякої уваги.
«Мене ніщо не хвилювало, я знала, що політ – це моя пристрасть», – пригадувала Джеральдіна.
Поступово авіаторка почала літати поза Огайо, обираючи шлях на Багами, до Мексики та Канади. Згодом навчилася без сторонньої допомоги планувати та розраховувати свої маршрути.
Якось вона поскаржилася чоловіку, що її життя стало одноманітним і нудним. Рассел лише знизав плечима і посміхнувся: «Так сідай у наш літак та лети навколо світу». Проте Джеррі не шуткувала. «Чудово. Саме це я і зроблю», – абсолютно серйозно відповіла вона.
Божевільний проєкт
Так називали цей задум близькі та друзі. Джеррі налітала лише 750 годин, що було недостатньо для тривалого самостійного польоту. До того ж її молодшій дитині ледве виповнилося три роки. Та найбільше всі думали про те, що Джеральдіна просто не повернеться зі своєї божевільної подорожі. А вона просто готувалася до польоту. Расселу нічого нет залишалося як підтримати дружину і допомогти з підготовкою. Він модернізував стареньку «Сесну»: замінив мотор, додав навігаційні прилади, замість пасажирських крісел встановив паливні баки та обладнав літак автопілотом і рацією дальньої дії.
Маршрут польоту Джеральдін Мок.
Фото: Національний музей авіації та космосу Смітсонівського інституту, NASM-9A11714
Переобладнання виявилося недешевим. Редакція газети The Columbus Dispatch домовилася з льотчицею про гонорар у 10 тисяч доларів за ексклюзивні репортажі під час подорожі. Перше інтерв’ю видання опублікувало ще до відльоту.
«Літи літаком не важче, ніж їхати автомобілем», – підсумувала жінка.
Поки чоловік готував «Сесну» до важливої місії, Джеррі разом з з офіцерами ВПС розробила приблизний маршрут із 19 зупинками для відпочинку та заправки і отримала аеронавігаційні карти держав, над якими мала пролетіти. Крім того вона отримала офіційні візи та дозволи на політ над іншими країнами, щоб її не вважали за шпигунку.
Нелегке випробування
Старт авантюрної експедиції відбувся 19 березня 1964 року. Біля злітної смуги аеропорту Порт-Колумбус зібрався величезний натовп. Джеррі, якій виповнилося 38 років, із посмішкою помахала всім рукою та завела двигун. В її успіх майже ніхто не вірив. Навіть диспетчер скептично зауважив у гучномовець, що шум двигуна – це останнє, що співвітчизники почують від «літаючої домогосподарки». До речі, його прогноз цілком міг виправдатися.
Незабаром після зльоту Джеррі з’ясувала, що з невідомих причин її рація телекомунікації не працює. Перша посадка була запланована на Бермудських островах. Більше тисячі кілометрів Мок подолала без зв’язку, користуючись лише картами та компасом. Політ ускладнювали погодні умови: на цьому проміжку маршруту лив дощ, до того ж вітер сягав критичних показників, оскільки наближався шторм.
До Багам Джеральдіна дісталася важко. Під час огляду літака механіки встановили, що рацію хтось навмисне пошкодив. Крім того, виявилися збої в тормозній системі. На островах Джеррі провела цілий тиждень через погану погоду. З іншого боку, це було навіть добре: вистачило часу полагодити літак. Та далі легше не стало.
Пригоди у небі й на землі
Джеррі проводила за штурвалом до 18 години на добу. Їй не вистачало часу навіть на сон, не кажучі про репортажі для газети. Періодично після посадок із авіаторкою траплялися якісь історії. Так, у Каїрі Мок помилилась і замість цивільного аеродрому сіла на військовому. Наприкінці смуги «Сесну» зустріли три вантажівки з озброєними солдатами. Спочатку вони вирішили, що місіс Мок – пасажирка і намагалися перевірити візу.
В аналогічну ситуацію Джеральдіна потрапила і в Саудівській Аравії. Співробітники аеропорту не вірили, що за штурвалом сиділа жінка. Вони ретельно обшукали літак, сподіваючись витягнути з нього пілота-чоловіка. Щоправда, коли усвідомили, що саме Джеррі була льотчицею, привітали її бурхливими оплесками. А потім автомобіль з військовими кілька разів об’їхав навколо літака.
Джеральдіна Мок
Проблем додавали й побутові складнощі. Залишаючи літак, Мок вдягала спідницю, блузку, куртку та туфлі на підборах. Але через дефіцит місця в салоні змінного одягу Джеррі не прихопила. Тому їй доводилося прати свій гардероб ночами, нерідко – у туалетних кімнатах аеропортів.
На огляд визначних пам’яток американка часу не мала. Якщо була можливість, вона вивчала їх ночами. А весь світлий час доби намагалася витрачати на переліт. Єдиним винятком стала посадка у Делі. Відразу вирушити далі було неможливо – погода зіпсувалася. Тому Джеральдіна здійснила свою другу дитячу мрію: з’їздила на Шрі-Ланку, щоб подивитися на слонів у природних умовах. Ще на кілька днів льотчиці довелося затриматися на Філіппінах, оскільки літак треба було ремонтувати. Втім, цей час Мок витратила переважно на написання репортажів для газети-спонсора.
Історична подія
Подальший шлях вже не був відзначений екстремальними подіями. 17 квітня 1964 року «Чарлі», як авіторка називала свій літак, сів у Колумбусі.
Навколосвітня подорож Джеральдин Мок тривала 29 днів 11 годин і 59 хвилин. За цей час жінка-пілот подолала 37181 кілометр.
Зустріч Джеррі Мок після подорожі. Фото: Gene Smith/AP Images/picture alliance
Відважну мандрівницю зустрічали понад п’ять тисяч захоплених людей. За час польоту Мок встановила сім світових рекордів, за що потім отримала багато нагород. Одну з них 4 травня 1964 року їй особисто вручив президент США Ліндон Джонсон.
«Чарлі» більше в небо не піднявся, він став експонатом Національного музею авіації та космонавтики. Замість нього компанія-виробник презентувала Джеральдіні нову модель Cessnа.
Літак Джеррі Мок. Фото: en.wikipedia.org
Про навколосвітній переліт Джеррі Мок розповіла у своїй книзі.
«Десятки жінок як у Сполучених Штатах, так і в інших країнах могли зробити це раніше за мене. Просто ні в кого не вистачило розуму або, я б сказала, дурниці спробувати це», — написала вона.
Читайте також: Перші: Кароліна Гершель, перша жінка що обійняла урядову посаду
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
Оксана Хромова
