Тетяна Марінова
Перші повідомлення про системні випадки сексуального насильства щодо українських жінок з боку російських найманців та військовослужбовців фіксувалися на гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» ще у 2014 році — з початком війни на Донбасі. Це були звернення від жінок, які намагалися залишити непідконтрольні Україні території Донецької та Луганської областей. Вже тоді були зафіксовані випадки групових зґвалтувань українських жінок та дівчат. Геноцидний характер цього типу злочинів примусив Україну діяти…
Українки тепер мають інструмент для примусу Кабінету міністрів дорого сплатити за недбальство
Першим кроком стало ухвалення Україною резолюції 1325 «Жінки, мир та безпека» Ради безпеки ООН. Таким чином, громадянки нашої держави, як і інших країн ,отримали інструмент для примусу своїх урядів дорого сплатити за те, що вони не дбають про безпеку жінок.
Womo. ua ретельно висвітлював новели цього документа, адже після його ратифікації Кабмін узяв на себе виконання цієї резолюції. Питань у нашого порталу до урядовців була купа. Головні — про допомогу та в яку суму уряд Шмигаля оцінить страждання жінок, потерпілих від сексуального насильства під час окупації? І ось попередні відповіді отримані.
З березня до листопада 2024 року в Україні тривав Міжнародний пілотний проєкт з невідкладних проміжних репарацій для постраждалих від СНПК. Учасникам анонсували фінансову підтримку, психологічну, юридичну та медичну допомогу. Кошти на все виділив не Кабмін, а міжнародна правозахисна організація — Глобальний фонд тих, хто пережив насильство. Податися на участь у проєкті могли ті, хто зазнав різних форм сексуального насильства під час війни від 2014 року. І ось настав час для підбиття підсумків.
Проміжні репарації вже отримали 308 постраждалих від насильства під час війни
Як повідомила урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, розмір проміжних репарацій постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, вже визначений. Виплати почались.
«Розмір проміжних репарацій постраждалим від СНПК становить 3 тисячі євро на особу. Загалом у технічному секретаріаті на 15 листопада отримано 538 заяв, і щотижня ця цифра збільшується. 303 заяви отримано від чоловіків, 224 — від жінок, дев’ять — від дівчат, дві — від хлопців. Натепер ідентифікаційний комітет опрацював 308 заяв, за якими уже виплатили зазначені кошти. По три тисячі євро отримали 150 жінок, 157 чоловіків і неповнолітній хлопчик», — зазначила у своєму виступі посадовиця.
Ольга Опаленко, голова технічного секретаріату цього пілотного проєкту та представниця ГО Truth Hounds, уточнила, що ще 173 звернення перебувають на опрацюванні. Але не все так легко. У 57 випадках виявлені розбіжності між свідченнями заявників та певними фактами. Проте надія ще є — кожне з цих звернень переглядатиме апеляційний комітет.
Географія звернень вражає. Найбільше — з Херсона та області. Йдеться про показник у 147 звернень. Попри всі жахи, які під час окупації зазнали мешканці Київської області, заяв від них лише 32. Але варто чекати й сімейних звернень.
«Перший випадок зґвалтування з 24 лютого у ГО «Ла Страда-Україна» був зареєстрований 4 березня 2022 року. Жінка пережила насилля 3 березня, і вже наступного дня звернулася по допомогу на гарячу лінію. Під час спілкування жінка довго вагалась, а потім повідомила додатково і про те, що, коли неповнолітня донька прагнула її захистити, окупанти зґвалтували на очах матері ще й дитину», — повідомила директорка департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк.
З Донецька та області отримали 51 звернення, з Харківщини — 27, із Запорізької області — 18, з Луганщини — 12, з Чернігівщини — 8, з Миколаївщини — 5. Поодинокі заяви з Житомирщини, Сумщини, АРК та навіть з території країни-агресора.
Оскільки жертви потерпали від СНПК з 2014 року, то до уваги взяли й ці випадки.
«До 24 лютого 2022 року проти наших громадян вже вчинялись системні насильницькі дії. 22 жінки та 24 чоловіки звернулись до нас щодо інцидентів, які сталися у в умовах незаконного утримання, одна людина повідомила про випадок на блокпості, ще одна особа зазнала насильства в умовах окупації ОРДЛО», — розповіла Ольга Опаленко.
Після повномасштабного вторгнення кількість звернень від постраждалих значно більша — 260. Розподіл такий: 53 жінки та 128 чоловіків постраждали під час незаконного утримання, 77 — в умовах окупації, двоє — на блокпостах.
Оскільки кошти вже отримані у 308 випадках, то у Womo.ua виникло логічне запитання: чи вистачає їх на медичну допомогу, яка є дуже тривалою за часом, а тому і вартісна. Представник в Україні Глобального фонду тих, хто пережив насильство (GSF), Федір Дунебабін розповів, що гроші витрачаються переважно на закриття боргів, адже отримали їх лише восени 2024 року. А на відновлення житла, медичну потребу доводилось брати фінанси у борг. Є й оптимістичніші витрати — люди відкривають банківські депозити та інвестують у свій малий бізнес.
Зацікавила і життєздатність Пілотного проєкту з надання невідкладних проміжних репарацій постраждалим від сексуального насильства у 2025 році. Відповідь невтішна: фінансування досить обмежене. Воно розраховане лише на 500 осіб у 2024 році. Продовження та масштаби допомоги залежать від закордонних партнерів та донорів з їхніми фінансовими можливостями. Адже надалі кількість заяв збільшуватиметься, як сніговий клубок, а витрати на проміжні репарації лише зростатимуть.
Сексуальне насильство є свідомо скоєним воєнним злочином, а не побічним продуктом війни
Коли портал Womo.ua нагадав, що Україна стала першою країною з 80 підписантів, яка ратифікувала резолюцію РБ ООН 1325 «Жінки, мир та безпека» вже під час гарячої фази війни, то нас цікавило покарання агресора за сексуальне насильство. Адже вже тоді, у 2016 році, на третьому році російської агресії, йшлося про те, що сексуальне насильство — це свідомо скоєний саме воєнний злочин, а не побічний продукт війни. Але дати цьому раду у судовому порядку урядовці не змогли й досі навіть на міжнародному рівні, де вже сформовані усталені стандарти.
«На міжнародному рівні Україна порушує питання про те, що сексуальне насилля російська федерація використовує як зброю, як фактично геноцид. Але поки що нас не хочуть чути — вони живуть своїм життям», — повідомила радниця віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Олена Сотник.
Вчиняють так російські військовослужбовці з часів Другої світової війни. Адже у судових справах тих років, була вирахувана страшна цифра: радянські солдати зґвалтували приблизно 2 мільйони німкень — і всім це зійшло з рук. Від персональної відповідальності злочинців врятувала «залізна» завіса, але радянський союз як держава був світовим вигнанцем.
До категорій Міжнародного реєстру збитків, завданих окупантами, внесли сексуальне насильство
Від почутого залишився прикрий осад, бо радниця не навела за приклад інші механізми, якими можуть скористатись потерпілі від таких злочинів. Наприклад, Олена Сотник не згадала, що Україна бере участь й у розробленні загальних міжнародних репараційних механізмів. Але про це розповідала читачкам Womo.ua Ірина Мудра, перебуваючи на посаді заступниці міністра юстиції України. Тоді вона підкреслила, що до категорій створеного Міжнародного реєстру збитків, завданих окупантами, входить і сексуальне насильство, і тортури. З 2 квітня поточного року триває подання заяв до зазначеного реєстру. Отримані дані покладуть в основу майбутніх позовів у міжнародні суди та отримання репарацій.
Хоча перспективи пілотного проєкту у 2025 році повністю залежать від міжнародних донорів, але практична користь для пересічних постраждалих від нього є. За результатами 2024 року вже обкатана ініціатива претендує на те, щоб стати фундаментом для державної політики з підтримки постраждалих від СНПК. Але, за досвідом інших країн, на розроблення та впровадження державних механізмів компенсацій витрачається від десяти до п’ятнадцяти років. Україна не може так тягнути!Доведеться і запрягати, і їхати швидко! Кабінет міністрів перебуває лише на початковій стадії розроблення законодавства, який визначатиме порядок отримання офіційного статусу «особи, постраждалої від СНПК» та гарантованої державної допомоги. Але пілотний проєкт невідкладних проміжних репарацій для постраждалих від СНПК довів, що надавати людям бодай проміжні компенсації навіть під час війни можливо.
Тетяна Марінова