Оксана ХромоваКінець року традиційно тягне за собою хвилю постів про «підсумки», «досягнення», «списки цілей». Але на четвертий рік повномасштабної війни багато з нас ловлять себе на думці: що тут підсумовувати, живі-здорові – та й добре.. І це правда. Та водночас саме зараз підсумки року можуть стати способом підтримати себе, показати собі, що рік минув не дарма, і як багато маленьких досягнень у ньому було.
Чому все ж важливо аналізувати свій рік, і як це зробити м’яко й не травматично, розповідає психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша», ведуча груп підтримки та супервізорка Елліна Ільїних.
Підбиття підсумків року – це не про галочки навпроти виконаних планів і не про змагання, хто зміг більше. У воєнній реальності підсумки набувають зовсім іншого сенсу: вони стають способом зупинитися, озирнутися й визнати власний шлях. Без порівнянь. Без вимоги «могла краще». Але з повагою до прожитого.
“Підсумки – це не про перегони на виживання, не про те, щоб «досягти більше». І точно не про порівняння. – Підсумки потрібні, щоб побачити себе, свою витривалість, свої щоденні тихі зусилля, які ви робили, щоб прожити цей рік”, – говорить психологиня «Фонду Маша» Елліна Ільїних.
Чому підсумки важливі?
Тому що вони повертають відчуття суб’єктності й дозволяють побачити свої опори:
- завдяки яким навичкам ви впоралися;
- що стало вашою внутрішньою опорою;
- які якості проявилися у складних ситуаціях;
- що нового ви навчилися чи набули за цей рік.
“Іноді, коли ми озираємося назад, стає видно те, що загубилося у щоденному напруженні: скільки всього відбулося, через скільки всього ви пройшли та як багато насправді зробили”, – підкреслює психологиня Центру ментального відновлення «Незламна». – “Це може не виснажувати, а навпаки – додавати сил. Бо у вас з’являється чітке розуміння: «Я впоралася/впорався не випадково. Це я зробила/зробив. Завдяки моїм навичкам, моїм рішенням, моїй стійкості»”.
Для тих, хто в Україні, цей рік може виглядати, як безперервний ланцюг рішень: інколи швидких, інколи виснажливих. Рік постійної адаптації, тривоги, внутрішніх і зовнішніх загроз. Але водночас рік турботи одне про одного, рік праці, навчання, розвитку попри все. Якщо подивитися уважніше, за всім цим стоїть щось важливе – здатність рухатися далі навіть тоді, коли страшно й важко.
– Коли людина озирається назад, вона часто бачить не лише біль, а й фразу, яку раніше не наважувалася сказати собі: «Я витримую, хоч буває неймовірно важко. Я рухаюся, хоч буває неймовірно складно. Я живу», – говорить психологиня Елліна Ільїних.
Для тих, хто за межами України, підсумки можуть стати способом повірити в те, що радість і сум, розвиток і втому, вдячність і провину можна відчувати одночасно.
– Підсумувати рік – це означає сказати собі: я робила все, що могла, в тих умовах, які були. Без виправдань і без самопокарання, – пояснює психологиня.
Найважливіше – пам’ятати: підсумки року не мають бути ще одним джерелом тиску.
– Це акт доброти до себе. Спосіб помітити свою людяність і дозволити собі сказати просте, але часто заборонене: «Я молодець», – підкреслює психологиня. – Не ідеальна. Не всесильна. А жива людина, яка прожила цей рік так, як могла, з усією доступною внутрішньою мужністю.
Практика «Побачити свій рік»
Знайди 10-15 хвилин у спокійному місці. Не для аналізу й не для самокритики. Для зустрічі з собою.
1. Згадай початок року.
Думай не про події, а про відчуття. Якою ти була тоді? З чим входила в цей рік?
2. Подивися на рік не як на список подій, а як на шлях.
Запитай себе:
- Через що мені довелося пройти цього року?
- Що було особливо непросто?
3. Поміть, як ти з цим впоралася/впорався.
Не «ідеально», а по-справжньому.
- Які мої навички мені допомогли?
- Які внутрішні якості я використала/використав, навіть якщо раніше їх у собі не помічала/не помічав?
4. Назви те, що вдалося зберегти або набути.
Це може бути щось дуже просте:
- здатність просити про допомогу
- витримку
- турботу про себе чи інших
- вміння зупинятися
- або просто «я досі тут»
5. Поклади руку на груди та скажи собі вголос або подумки:
«Я пройшла/пройшов цей рік. Мені було важко. І я впоралася/впорався. Я молодець».
Якщо ви розумієте, що вам чи вашим близким потрібна психологічна підтримка, звертайтеся в Центр ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша». Тут ви знайдете простір, де можна говорити, мовчати, плакати чи просто бути поруч. Де ніхто не змушує «рухатися далі», а просто слухає і розуміє. Де поступово з’являється змога знову дихати, помічати життя навколо й відчувати опору під ногами.