Пірнайте з дітьми у спогади, аби зберегти їх бажання будувати життя своєї мрії: колекція порад від психологів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців

«Він просто пішов на кухню, набрав військкомат й сказав:  «Я йду захищати країну»… Я була на 7-му місяці вагітності. При тому, що ми планували цю дитину… Коли були пологи, мене по відеозв’язку підтримував з передової чоловік… Я не бачила чоловіка рік і три місяці, він дитини взагалі не бачив… Заспокоює чоловіка, що дитина його впізнає. Дитина знає, що це тато, не злазить із нього (коли військовий приїжджає додому — ред. )… Жінки не розуміють, як буде далі, коли чоловіки повернуться», — поділилася дружина військовослужбовця в анонімному інтерв’ю.

Війна розлучила багато українських сімей. Цей період кожна родина та кожна дитина переживає по-різному. Психологи Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців пояснюють: це залежить від віку дітей, а також від стосунків, які були раніше з татом чи мамою, котрі зараз на війні. Як підтримати дитину, поки мама або тато на фронті? Як підтримати зв’язок дитини з татом або мамою, які зараз у війську? Ці питання доволі часто чують фахівці на телефонній лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців та психологи в групах підтримки.До Міжнародного дня захисту дітей ми разом із психологинею, консультанткою телефонної лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців, ведучою груп підтримки дружин військовослужбовців Катериною Павлишин зібрали рекомендації, які можуть бути помічними, щоб зберегти цінні маленькі миті великого життя, щоб невидимими ниточками любові підтримати малечу, щоб українські діти могли мріяти і будувати життя своєї мрії попри ті непрості виклики, які їм доводиться долати. 

Підтримуйте дитину

Спільне проведення часу (прогулянки, ігри, пікніки, похвала за допомогу чи досягнення) допомагають дитині зрозуміти, що про неї піклуються, дають їй відчуття того, що вона не сама. Можна, залежно від віку дитини, залучати її до виконання хатніх справ та робити їх спільно. Це може додати їй відчуття значущості.

Будьте активним слухачем

Несіть теплоту та позитивні настрої під час спілкування. Давайте дитині можливість говорити, не перериваючи її. Показуйте дитині, що ви її чуєте, наприклад, повторіть ключові слова, сказані дитиною. Під час розмови встановіть зоровий контакт або сядьте поруч. Так дитина зрозуміє, що її слухають.

Допомагайте дитині проявляти емоції

Сумувати – це нормально. Особливо, якщо це через розлуку з мамою або татом, які несуть військову службу. Важливо дозволяти дитині проявляти ті емоції, які вона переживає в такий час. Ставте питання «Чому», «Коли», «Де», «Що», «Хто». Це може допомогти дитині пояснити, що її турбує, розповісти про свої почуття та переживання. Відповідайте і на її запитання, навіть якщо вони складні. Емоції можна перетворити на дію,  демонструючи їх через обійми, розмови, малювання тощо.

Розповідайте про військову службу мами чи тата

Не уникайте при спілкуванні теми війни та пояснень, чому зараз тато/мама на війні. Малюки та дошкільнята не завжди розуміють, чому зараз немає поруч, і можуть запитувати про це. Пояснити малечі варто коротко, але щоб це було зрозуміло, наприклад: “Тато/мама захищає нас з тобою та Україну”.

Підліткам важливо пояснювати цінність того, що зараз робить тато або мама, підкреслюючи їхню турботу про дитину: “Мама/тато робить це заради твоєї безпеки, щоб захистити нашу родину, щоб захистити наш дім”. Також можна подумати, в який спосіб Захисник/Захисниця може на відстані продемонструвати свою участь в житті дитини.

Давайте дитині відповідно до її віку зрозумілу та правдиву інформацію про ситуацію. Уникайте деталей, які можуть викликати зайвий страх, але водночас не приховуйте правду. Важливо, щоб дитина відчувала довіру і розуміла, що відбувається навколо.

Будьте на зв’язку із Захисником/Захисницею

Дитині важливо спілкуватися з татом/мамою, навіть якщо вони у війську. Це можна організувати через телефонні розмови або відеозв’язком. Захисник/Захисниця можуть розповідати про свій побут, нових друзів. Це допоможе дитині краще розуміти, що саме мама/тато зараз там робить. Важливо пояснювати також, що зв’язок може бути обмежений, але за першої ж нагоди тато/мама обов’язково зателефонує. Дитина може проявляти бажання спілкуватися з батьком чи матір’ю, які зараз не поруч. Наполягати на цьому не варто, але слід залишати дитині таку можливість.

Впроваджуйте розклад, підтримуйте старі традиції та створюйте нові

Важливо, щоб у дитини був режим дня, в якому, наприклад, щось відбувається за стабільним розкладом: це може бути сон, харчування, відвідування гуртків чи рутинні хатні справи. Це може дати відчуття передбачуваності, а отже — відчуття впевненості та безпеки. Новими традиціями можуть стати: нові місця для відпочинку/пікніків, нове заняття чи хобі, новий гурток, а також турбота про рідних Захисника/Захисницю або залучення до спільної волонтерської справи. Це ще й посилюватиме зв’язок дитини з татом чи мамою, які у війську, а також даватиме дитині відчуття, що вона може діяти, щось робити, на щось впливати навіть в такій непростій ситуації.

Пірнайте у спогади та дозволяйте мріяти

Запитуйте у дитини чи хотіла б вона пригадати дитячі пригоди, кумедні історії, поділитися емоціями від цих спогадів, переглянути фото та відео, які пов’язані з батьком чи мамою, які зараз на війні. Це може допомагати легше пережити час розлуки… Якщо дитина не хоче, то не варто її змушувати. Будуйте спільні плани на майбутнє, що зробите, куди підете, але без обговорення конкретних дат, це може додати впевненості та спокою.

Бережіть та відновлюйте власний ресурс

Дорослим, які поруч із дитиною, важливо дбати і про себе, щоб вистачало сил підтримувати дитину/дітей. Знаходьте можливості для відпочинку та турботи про себе. Не соромтеся робити і те, що приносить вам радість та дає сили. Не приховуйте своїх емоцій від дитини, але пояснюйте свої переживання: «Я засмутилася, але мені вже легше». Займайтеся приємними справами, спілкуйтеся з іншими матусями чи в групах підтримки.

Якщо є відчуття безсилля, розгубленості, втоми, виснаження, вигорання, необхідності покращити власний психоемоційний стан або потреба психологічної допомоги, можна звернутися на безкоштовну телефонну лінію до спеціалістів  Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720 чи написати свій запит фахівцям у телеграм @pidtrymkainua.

Що ще може бути помічним для підтримки дітей під час війни…

Залучення до творчої діяльності

Малювання, виготовлення поробок, музика чи танці — це допоможе дитині відволіктися від негативних думок і зосередитися на чомусь позитивному та захопливому.

Фізична активність

Залучайте дитину до регулярних фізичних вправ чи спорту. Це може бути як активні ігри на свіжому повітрі, так і заняття спортом. Це допомагає знижувати рівень стресу і покращує загальний емоційний стан.

Спілкування з однолітками

Організовуйте зустрічі та заходи для спілкування з однолітками. Дитині важливо мати можливість спілкуватися з друзями, гратися та обмінюватися переживаннями. Це допомагає почуватися менш ізольованою та самотньою.

Психологічна підтримка

За необхідності, звертайтеся до професійного психолога чи психотерапевта. Професійна допомога може бути особливо корисною, якщо дитина важко переживає відсутність батька чи матері, або має серйозні емоційні проблеми.

Освіта та навчання

Продовжуйте підтримувати навчальний процес дитини, навіть якщо це відбувається в умовах війни. Регулярні заняття та виконання домашніх завдань допоможуть зберегти відчуття стабільності, впевненості та безпеки в житті дитини.

Створення підтримуючого середовища

Створюйте в домі атмосферу підтримки та безпеки. Важливо, щоб дитина відчувала себе в безпеці та знала, що вона завжди може звернутися за допомогою до дорослих.

Використання ресурсів для дітей військовослужбовців

Шукайте та використовуйте спеціалізовані ресурси та програми, які підтримують дітей військовослужбовців. Це можуть бути спеціальні групи підтримки, освітні програми чи благодійні організації.

Підтримка дітей під час війни вимагає особливої уваги та зусиль. Дотримуючись цих рекомендацій та додаючи нові підходи, ви зможете допомогти дитині краще адаптуватися до складних умов та зберегти її емоційне здоров’я.