Покинь, якщо кохаєш: рецензія на фільм

Восьмого серпня в український прокат виходить екранізація літературного бестселера Колін Гувер, який має прихильників по всьому світу. Редакція Womo подивилася стрічку і радо ділиться своїми враженнями.

Все закінчиться на нас

Звичайно, все почалося з книги, назва якої підкреслює головну тему усієї розповіді, а також фільму — насильство має закінчитися на тому, хто відмовляється бути жертвою. Але почнімо з першоджерела. Книга «Покинь, якщо кохаєш», як кажуть читачки, є глибоким і чуттєвим дослідженням кохання, що виходить за межі звичних стереотипів.

Наразі Гувер є найбільш продаваною романісткою у США. Після виходу трейлера фільму з Блейк Лайвлі бестселер повернувся на перше місце в чартах.

Авторка створює історію, яка змушує замислитися над тим, що насправді означає любити, що таке здорові стосунки і чи є аб’юз хворобою. І не дивно, адже прототипом історії є досвід батьків авторки.

Головні герої, чиї долі переплітаються у вирі почуттів, представляють читачеві різні аспекти кохання — від палкого захоплення до гіркого розчарування. Вони виявляють, що іноді справжнє кохання полягає в тому, щоб дозволити собі відпустити, прийняти невідворотність змін і знайти в собі сили для руху вперед. Тож повернемося до стрічки.

В Україні обидві частини історії опублікувало видавництво Vivat.

Домашнє насильство та самоповага

Насправді кіно знято досить динамічно; за дві години десять хвилин бажання встати та вийти не виникає зовсім. Сценаристи гарно попрацювали і показали поступовий розвиток стосунків на тлі дитячих травм, що супроводжують кожного з героїв. Головна героїня — амбітна Лілі Блосом Блум, чиє дитинство було сповнене домашнього насильства. Ставши дорослою, Лілі переїздить до Бостона, щоб реалізувати свою мрію — відкрити квітковий магазин. Її життя набирає нових барв після випадкової зустрічі з красенем нейрохірургом Райлом Кінкейдом. Але згодом Лілі починає помічати риси Райла, що нагадують їй про батька. Разом з тим випадкова зустріч із першим коханням нагадує Лілі про її юність і аб’юз в родині.

Райлі, як персонаж звабливого красеня, який з перших хвилин попереджає Лілі, що не створений для кохання, також має свої скелети в шафі. Завдяки сестрі Райлі, глядач може побачити, що за аб’юзивною поведінкою прихована травма, яку треба лікувати, а не стигматизувати.

Це, мабуть, і є одним із важливих аспектів фільму — висвітлення теми домашнього насильства з усіх сторін, наголошуючи, що кожен персонаж має свої травми та труднощі. Інша важлива тема — це повага до себе та прийняття вибору іншої людини. Мама Лілі усе життя прожила із батьком аб’юзером до самої його смерті. На питання дочки, чому та не пішла, мати відповіла, що піти набагато важче, ніж терпіти. Після схожого досвіду Лілі більше не засуджує матір, вона розуміє усі складнощі. Проте сама Лілі Блум обирає інший шлях — вона обирає себе та свій добробут.

Якщо твою доньку вдарить коханий, що ти їй скажеш?

Це, мабуть, один із небагатьох фільмів про аб’юз, де показано здоровий вихід із таких стосунків. Драматичний трикутник Карпмана тут розігрується, але не стає нескінченно повторюваним. В якийсь момент головна героїня не просто усвідомлює, що відтворює батьківські патерни, а й має змогу пояснити деструктивність таких відносин своєму чоловікові. Після народження дочки Лілі ставить Райлу декілька питань стосовно насильства. З урахуванням того, що питання безпосередньо стосуються новонародженої доньки, Райлу стає зрозумілим, що єдино вірний вихід з аб’юзивних стосунків — розлучення.

Фільм також торкається інших важливих аспектів аб’юзу, таких як психологічний вплив на жертву, маніпуляції та контроль. Не одразу, але Лілі демонструє силу і рішучість, необхідні для того, щоб вийти з токсичних стосунків і захистити себе та свою дитину. Але, звичайно, з насильством неможливо впоратися без сторонньої підтримки. Тож і у головної героїні є до кого звернутися. Важливість підтримки з боку близьких та професійної допомоги у подоланні наслідків аб’юзу — неоціненна. І, звичайно, ключовим моментом є усвідомлення власної цінності та права на здорові й щасливі взаємини.

Загалом, фільм є закликом до сміливості бути чесними з собою, до прийняття важких рішень і до того, що не варто боятися змінювати своє життя на краще.

Інші цікавинки

Авжеж, багато питань викликав епізод з колготами та піжамою, який серед іншого став найобговорюванішим під час показу. Також більшість глядачів звернули увагу на те, що 35-річна Блейк Лайвлі має дуже привабливі форми всього через три місяці після народження четвертої дитини.

Окрім головної лінії кохання та аб’юзу, було цікаво спостерігати за розвитком дружби та підтримки між Лілі та Алісою, сестрою Райла. Їхні стосунки — ніжна ниточка жіночої солідарності, яка поступово міцнішає на тлі складних обставин.

Загалом, фільм вартий уваги не тільки через сюжет, підняття важливих тем та глибинні сенси, але й через красиву картинку, над якою добре попрацювала команда.