Поради психолога для родин, які усиновили чи планують усиновити діток чиї батьки загинули внаслідок війни

В рамках проєкту «Дитинство без війни» впровадженого Благодійним Фондом Руслана Шостака є спеціально розроблені ініціативи для дітей, які втратили батьків через війну. Наразі в проєкті, який опікується дітками-сиротам та дітками, позбавленими батьківського піклування евакуйованими з прифронтових зон внаслідок повномасштабного вторгнення, немає діток, які втратили батьків через війну, проте ми маємо значний досвід роботи з такими дітьми.

У процесі приймання на оздоровлення дітей, які стали свідками жахливих подій і втрати своїх батьків через війну, фонд фокусується на створенні сприятливого та підтримуючого середовища. Дітям надавали не лише медичну допомогу, але й працювали над психосоціальним відновленням, спрямовуючи всі ресурси на подолання травм та відновлення психічного стану.

Зазначимо, що взаємодія з такими дітьми вимагає особливої уваги та турботи. Вони потребують не лише фізичного оздоровлення, але і психологічної підтримки для ефективної адаптації в новому оточенні. Працівники фонду впевнені, що їх досвід роботи з цією категорією дітей може стати корисним джерелом інформації для батьків, які усиновлюють або планують усиновити таких діток.

Поради психолога

Варто відзначити, що дитина, яка переживає страшне горе внаслідок втрати батьків через війну, стикається із важким періодом адаптації. Важливо розуміти, що цей процес індивідуальний і залежить від віку дитини. Нова родина має взяти на себе важливу роль у підтримці дитини, розуміючи її біль і допомагаючи їй виражати свої емоції. У жодному разі не дозволяти одягати собі маску «що все добре». Дитина переживає страшну втрату. Всесвіт дитини було зруйновано.

Потрібно розуміти, що дитина має прожити найтяжчий для неї період. Пережити усі стадії горя: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття. Однак не всі дітки проходять їх в однаковому порядку.

Заперечення: це перша реакція на новину про втрату, і дитина може відмовлятися вірити в те, що втрата насправді сталася. Дитина може виражати сумніви, заперечувати факти, намагатися відкидати думки про втрату рідних.

Гнів: після того, як заперечення поступово витісняється, може виникнути гнів. Дитина може відчувати емоції обурення, роздратування і може шукати кого-небудь чи щось, на що можна направити свій гнів. Гнів може виражатися в конфліктах, агресивності, роздратуванні. Це важливий етап для вираження емоцій та подолання горя.

Торг: під час цього етапу дитина може спробувати укладати угоди з вищими силами або навіть іншими людьми у спробі повернути батьків. Можливі спроби обіцяти щось в обмін на повернення батьків. Це своєрідна спроба впорядковувати хаос, що виник у результаті втрати.

Депресія: цей етап характеризується почуттям безнадійності, суму, спустошення. Дитина може відчувати важкість усіх аспектів свого життя. Зниження енергії, втрата інтересу до навколишнього світу, соціальна ізоляція можуть бути характерними ознаками цього етапу.

Прийняття: на цьому етапі дитина починає приймати реальність втрати і знову зосереджується на будівництві нового життя. Починають відновлюватися сили, і з’являється інтерес до життя, можуть з’являтися і нові цілі.

Важливо враховувати, що не всі діти проходять через всі ці стадії в однаковому порядку чи у повному обсязі. Ці етапи можуть переплітатися, і кожна дитина може по своєму пройти свій шлях через горе.

І тут дуже важливий момент, адже батькам потрібно не допустити, щоб горе дитини сховалося, «закапсулювалося» в її душі. Важлива задача для нової сім‘ї розуміти, що дитині боляче, давати їй вивільнити свої емоції, і обов’язково підтримувати її. Батьки мають розуміти, що горе дитини може переживатися дуже по-різному. І ззовні іноді може здаватися, що дитина взагалі щаслива.

Тому якщо вік дитини дозволяє — батькам слід давати можливість дитині виражати свої почуття та сприяти відкритим розмовам про втрату тільки в тих випадках, коли дитина виражає таке бажання.

Тож від нової родини потрібна любов, і дуже ніжне і дбайливе ставлення до дитини, що є важливим елементом підтримки дитини в цей тяжкий період.

Забезпечення умов для відкритого переживання горя допоможе дитині вирости в емоційно стабільну особистість, а взаєморозуміння та підтримка з боку дорослих буде важливим фактором у подоланні травматичного досвіду.

І давайте пам’ятати, що всі дітки, які за тих чи інших обставин залишилися без батьківської любові та захисту, потребують нашої підтримки.

Кожна дитина має право на любов та турботу. Забезпечення цих основних потреб створює фундамент для їхнього щасливого та здорового дорослішання, а також допомагає їм подолати випробування, пов’язані з втратою батьків та війною.

*Детальніше про проєкт «Дитинство без війни» Благодійного Фонду Руслана Шостака