Повернення з війни: як родини можуть допомогти військовослужбовцям адаптуватися

14.02.2023

Після повернення з війни родини військовослужбовців мають складний період адаптації. Як діяти, якщо ваш син чи донька, чоловік чи дружина схоплюється вночі? Чим допомогти під час проявів агресивності та дратівливості або байдужості? Як гасити напади ревнощів в окопі? Відповіді знає Наталія Умеренкова, кандидат психологічних наук, психолог, керівник ГО “Жіноча Сила”.

У 2014 році сотні українських родин несподівано для себе стали сім’ями військовослужбовців

Який напрям роботи обрали у ГО “Жіноча Сила” у 2013 році? Що додали від початку війни?

Громадська організація «Громадський рух «Жіноча Сила України» у 2014 році створювалася для допомоги сім’ям військовослужбовців. Після Революції Гідності багато наших друзів, знайомих, близьких пішли захищати Україну. І вже тоді ми побачили, наскільки важливою для військового є підтримка його родини. Водночас ми бачили, яким викликом стала війна для тих, хто місяцями чекає своїх рідних військових додому. Тоді, у 2014 році, сотні українських родин несподівано для себе стали сім’ями військовослужбовців. І тоді наша громадська організація визначила для себе, що робити свій внесок у перемогу нашої держави ми будемо через психосоціальну підтримку сімей військовослужбовців.

 

Згодом, з 2015 року, ми почали співпрацювати з Національною гвардією України, пізніше з Збройними Силами України та військовим духовенством. Ми проводили групи підтримки для членів сімей військовослужбовців, як на базі військових частин у співпраці з військовими формуваннями, так і на базі центрів соціального захисту у співпраці з органами місцевого самоврядування, військовими капеланами, військкоматами та іншими громадськими організаціями. Маємо за період до лютого 2022 року загалом такий досвід роботи у 13 областях України.

Наша робота останні декілька років до повномасштабного вторгнення була зосереджена на тому, щоб той досвід, який ми напрацювали, а також залучений закордонний досвід, було покладено в основу створення багатокомпонентної системи підтримки сімей військовослужбовців, яка функціонує як у самій військовій структурі, так і поза її межами. І вже зараз окремі складові цієї системи починають своє функціонування на централізованому рівні. Саме так, як це працює у багатьох країнах-членах НАТО.  Думаю, що найближчим часом про це можна буде говорити більше.

Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рф на територію України на запит Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України фахівцями ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» створено проєкт «Служба психосоціальної підтримки родин військовослужбовців». Проєкт має три напрями роботи.

Телефонна лінія 0 800 332 720 та чат із консультантом у Telegram @pidtrymkainua, які працюють щодня з 10:00 до 20:00 без вихідних.

Тут консультанти інформують і надають супровід під час розв’язання різних соціальних питань, з якими звертаються як самі військовослужбовці, так і їхні рідні. Наприклад, питання про несення служби, лікування, виплати, відпустки, і до кого з якими документами звертатися всередині військової структури.  А також за запитом фахівці надають і психологічну допомогу або одразу під час дзвінка, або в узгоджений час. За цей період консультанти лінії опрацювали вже майже 3 тис. дзвінків.

Групи підтримки для дружин та матерів військовослужбовців. Це онлайн-зустрічі, де дружини/матері захисників знайомляться, спілкуються, діляться переживаннями в умовах наявного високого рівня емоційного напруження й невизначеності. Понад 700 жінок зареєструвалися до участі у такі групи. Супроводжують ці зустрічі психологи, які і забезпечують створення відповідної підтримуючої атмосфери та надають інструменти для покращення самопочуття учасниць. Окремо проводяться групи підтримки для дружин і окремо для матерів військовослужбовців. Також у співпраці з ГО “Інститут психології здоров’я” проходять групи психологічної підтримки для родин військових, які вважаються зниклими безвісти і для членів родин, які чекають своїх рідних з полону. Крім того, є групи психологічної підтримки для членів родин загиблих військових.

Онлайн-консультації, коли потрібна найглибша індивідуальна психологічна допомога аніж та, яку можна надати на телефонній лінії чи у групах підтримки.

Звісно, після 24 лютого усі наші громадяни зіштовхнулися із низкою викликів. Це і  проживання на території, яку постійно обстрілюють ракетами, і вимушене переміщенням територією України або вимушена евакуація за кордон. Але для сотень тисяч сімей, які в одну мить стали сім’ями військовослужбовців, до цих викликів додалися високий рівень невизначеності і постійний страх за рідних, які захищають країну від ворога на фронті. І ми бачимо, яка сьогодні потрібна підтримка багатьом сім’ям.

Чи готові у Нацгвардії та в ЗСУ фахівці допомогти військовослужбовцям?

Повномасштабне вторгнення зумовило збільшення чисельності військових підрозділів в рази. Тому природно, що і система забезпечення психологічного супроводу військових в рамках несення служби потребує переналаштування і змін у підходах надання такої допомоги. Наскільки мені відомо, то психологічний супровід загалом надається як у пунктах постійної дислокації, так і в районах ведення бойових дій та місцях відновлення. Безумовно, у всіх підрозділах, це відбувається по-різному. Тішить, що зараз вже більше військових готові звертатися за допомогою до психологів, як до військових, так і до цивільних. Ми це бачимо, оскільки маємо підписаний меморандум про співпрацю із Збройними Силами, і мінімум третина всіх дзвінків на гарячу лінію надходить від військовослужбовців. Саме своєчасне звернення є запорукою упередження складних наслідків переживання психотравматичної ситуації.

Якщо після повернення додому син або донька почнуть ділитися своїми спогадами, варто просто їх вислухати, не уточнюючи деталей

Чи розширилась тематика дзвінків на гарячу лінію впродовж року повномасштабної війни?

На телефонну лінію і в телеграм-чат запити є як соціальні, так і психологічні. Серед соціальних переважають питання про все, що стосується несення служби. Наприклад, це і про те, як отримати чоловіку відпустку, які можливості відновлювального відпочинку і лікування, про пільги та виплати, що передбачені захисникам та їхнім сім’ям, куди звертатись якщо тривалий час без попередження немає зв‘язку із військовим, що робити, якщо стало відомо, що рідний військовий у полоні.

Серед психологічних запитів збільшилася кількість звернень, коли рівень емоційного напруження такий високий, що людина не може впоратися сама і це порушує якість повсякденного життя. Наприклад, наявні проблеми зі сном або людина постійно плаче, чи раптово почалися ситуації, коли, наче задихається.  Збільшилася і кількість дзвінків від людей, які переживають втрату рідних або побратимів. Часто ми отримуємо дзвінки, коли члени родин мають емоційне виснаження через пошук зниклого безвісти військового або очікування рідного захисника з полону. Є чимало дзвінків, коли телефонують дружини стосовно змін у спілкуванні з військовим або військові щодо стосунків з рідними. Адже бойові умови так чи інакше впливають на емоційний фон спілкування подружжя. Іноді стосунки стають міцнішими, а іноді переформатовуються в іншу якість.

Які ризики втратити зв’язок після повернення доньки чи сина з війни?

Яким буде зв’язок із донькою чи сином після повернення з війни часто залежить від того, яким він був, як до війни, так і під час її/його перебування в зоні бойових дій. Я завжди повторюю, що жоден військовий не хотів би відчувати себе винним через те, що здоров’я його матері погіршилось через нього. Тому перше, про що варто турбуватись матерям, це про їхнє здоров’я. Адже коли твоя дитина на війні, а новини і соціальні мережі переповнені гострою інформацією з фронту, то важко бути спокійною. Я це дуже добре знаю, адже у моєї мами син теж є військовим. Нервова система виснажується через постійну напругу, це впливає на імунітет і відповідно на стан здоров’я.

Якщо до війни у спілкуванні з дитиною були якісь особливі слова підтримки і любові, то варто їх використовувати і на відстані. Наприклад, я знаю випадок, коли у мами з сином була традиція, що у моменти важливих ситуацій вона писала йому SMS «посилаю тобі янгола для підтримки». Такі ж повідомлення вона також надсилала йому, коли він був на фронті. Вони обоє знали, про що це. Для когось під час розмови підтримкою від мами будуть слова «я пишаюся тобою», а для когось «люблю тебе» чи  «молюся за тебе». У когось спілкування буде зводитись до повідомлення «в мене все добре» або до питання, у кого як із здоров’ям. Тут немає одного рецепту. Безумовно, війна впливає на всіх. І на всіх впливає по-різному. Якщо після повернення додому син або донька побажають поділитись своїми переживаннями чи спогадами, варто бути готовими це вислухати, не уточнювати деталі, а просто вислухати те, чим готові ділитись. Якщо в цій розмові буде щось складне для сприйняття, перш за все загадайте, що ваша дитина ось тут перед вами і все, що вона розповідає, вже в минулому. Іноді мати відправляє на фронт юного сина, а зустрічає змужнілого чоловіка. Головне, поважати досвід своїх дітей. В них можуть змінюватись погляди на життя, може з’явитися бажання змінити роботу і взагалі вид діяльності. В таких моментах варто з увагою та повагою ставитись то цих змін і бажань, навіть якщо вони будуть змінюватись кілька разів.

Матері військовослужбовців відвідують групи взаємної підтримки та допомоги

Чи є програми для матерів військовослужбовців? Які проблеми озвучують ці жінки?

На сьогодні існують різні громадські проєкти, куди можуть звернутися матері військовослужбовців. Наша громадська організація також проводить групи психологічної підтримки окремо для матерів і окремо для дружин, які перебувають на зв’язку з військовим. Це групи у вузькому колі жінок, які мають схожий досвід переживань. Такі групи супроводжують два психологи. Зустрічі проходять раз у тиждень протягом чотирьох-п’яти тижнів. Перш за все матерів турбує як підтримувати зв’язок з сином, коли він на фронті, як реагувати на зміни поведінки та стилю спілкування, і як підтримати коли він повернеться додому та як емоційно витримувати напругу чекання. Оскільки це група взаємопідтримки та взаємодопомоги, то тут жінки обмінюються досвідом, що можна робити в таких ситуаціях, за підтримки психологів спільно шукають відповіді на свої питання, виконують різноманітні вправи для покращення самопочуття.

Як матері можуть допомогти дітям-військовослужбовцям вберегти родину після поранень, які обмежують можливості?

Моя відповідь на це питання буде ширшою. Адже будь-який член родини, в тому числі мати, є частиною родини. Все, що може робити кожен член родини, — підтримувати у тій мірі, у якій це потрібно і можливо. У країнах-членах НАТО військовослужбовці, які мають складні поранення, такі як втрата кінцівок, травми хребта або очей, окрім фізично реабілітації, проходять також психологічну реабілітацію. Також паралельно існують програми психологічного супроводу членів родин таких військових. Адже такі зміни безумовно впливають на кожного члена сім’ї. На етапі після основної реабілітації такі сім’ї мають змогу подальшого психологічної підтримки, як у парах, так і у спільноті інших сімей, що мають схожий досвід. Такий підхід досить дієвий, дає потужну підтримку та дозволяє родині прожити складні емоційні стани, які виникають на шляху зцілення після травми. Зараз вже є низка благодійних фондів, які відкривають реабілітаційні центри для військових зі складними травмами, то ж сподіваюся, у нашій країні підходи з психологічною реабілітацією і супроводом сімей також будуть реалізовані.

Усвідомлення цінності партнера стимулює прагнення до налагодження стосунків

Які проблеми у родинах військовослужбовців, поки вони перебувають на відстані?

Війна є викликом для кожної пари. Тим більше в наших умовах, коли в зоні небезпеки перебувають і військовий на лінії фронту, і члени родини, які живуть під загрозою ракетних обстрілів. Часто цей виклик стимулює переоцінку цінностей, змінює значущість близької людини. У своїй практиці і в роботі нашої організації, починаючи з 2014 року, і зараз я дуже часто спостерігаю ситуації, коли стосунки у подружжі стають міцнішими. Адже в умовах реальної загрози виникає реальний ризик втратити людину. Тому усвідомлення цінності партнера стимулює прагнення до налагодження стосунків.

Якщо у стосунках були ситуації насильства до війни, то швидше за все, вони будуть і після війни. Також, з високою ймовірністю спілкування у таких парах на відстані теж є складним. Принаймні я можу говорити це по зверненням, які до нас надходять. Що стосується ревнощів, то дійсно це питання може загострюватися на відстані. Наше перше опитування військових ще у 2017 році показало, що частіше питання ревнощів виникають у пар, які нещодавно одружились. Але тут варто додати, що перш за все це залежить від рівня довіри один до одного у подружжя до моменту розлуки. Якщо ревнощі були до того, то зазвичай претензії на цю тему будуть і на відстані. Є ще такий момент, який може напружувати того, хто чекає — це зміна емоційності у спілкуванні, коли партнер у зоні бойових дій. Коли військові перебувають у зоні ризику, вони мають бути максимально зібраними, щоб швидко реагувати на загрози. Зайві емоції в цей час заважають. Тому спілкування з їхнього боку може ставати більш конкретним, сухим і мало емоційним. Також можливість будь-якого спілкування взагалі може бути обмеженою через відсутність зв‘язку або небезпеку. Для того, хто чекає, такі зміни можуть бути неочікуваними і породжувати думки про холодність в стосунках.

Які проблеми після повернення зі служби? 

Перш за все варто знати, що проблем може і не бути. Це залежить від багатьох факторів, в тому числі від стану нервової системи людини і від характеру пережитих ситуацій. Також варто розділити повернення після безпосередньої участі у бойових діях з подальшою службою в армії і повернення з подальшим звільненням зі служби. Адже в поточних умовах війни, військові, які продовжують службу, після повернення будуть надалі залучатись до навчань та подальшої бойової підготовки. В такому випадку повністю перемкнутись на спокійний  ритм життя складно.

Більш детально про стосунки після повернення ми писали у путівнику для родин військових, які перебувають у зоні бойових дій «Любити. Жити. Чекати» https://www.pidtrymka.in.ua/useful-pages/putivnik-dlya-rodin-viyskovosluzhbovciv-lyubiti-zhiti-chekati-pidtrimuiemo-sebe-ta-ridnogo-yakiy-na-viyni

Важливо мати на увазі, що після повернення військового із зони бойових дій його психіка певний час продовжує функціонувати за правилами війни. Для переживання бойового досвіду потрібен певний час, щоб мозок опрацював ці переживання. Це природний процес, який може тривати не менш ніж місяць. В цей час, коли людина, вже у безпечному середовищі, можуть бути проблеми зі сном, адже на передовій спокійного сну мало і ти маєш бути постійно готовий прокинутись і діяти. Також може снитися пережитий досвід, який буде пробуджувати серед ночі. То ж якщо ваш рідний схоплюється вночі, варто звернутися на ім‘я, сказати своє, нагадати, яка сьогодні дата і де ви перебуваєте. Перший час у військового можуть проявлятися агресивність та дратівливість або навпаки байдужість та уникання. Може спостерігатись понурий настрій, категоричність у розмові, чутливе реагування на різні звуки як вдень, так і вночі. Тому варто на цей період у сім’ї мінімізувати ситуації з раптовими різкими звуками та рухами. Ці всі симптоми є природними реакціями у відповідь на ненормальні обставини, які довелось пережити. За сприятливих обставин вони минають, людина повертається до своєї звичної функціональності. І якщо військовий продовжує служити, то в такому разі він готовий далі виконувати службові завдання.

Також варто пам’ятати, що часто люди, які пережили травматичні події і подолали їх наслідки, мають здатність до посттравматичного зростання. В такому випадку вони не лише відновлюються, але і відчувають себе більш сильними і впевненими, здатними досягати успіхів і будувати міцні стосунки.

Одним із ключових факторів, що допомагає відновленню після пережитого досвіду війни, є допомога і підтримка з боку рідних та близьких. Тут важливе спокійне підтримуюче ставлення, готовність вислухати, коли військовий хоче розповісти про пережитий досвід. Навіть, якщо це повторюється кілька разів. Не варто вимагати, щоб військовий не думав або забув пережите, бо вже пройшло багато часу. Якщо ви бачите, що військового бентежить його стан, нагадайте, що йде природній процес відновлення, на який потрібен час. Точно не варто вимагати пришвидшення темпу відновлення. Доцільно сприяти достатній кількості відпочинку і сну, залучати до цікавої діяльності. Головне, щоб ваша підтримка була щирою.

Коли ви спостерігаєте, що стан військового не змінюється вже кілька місяців після повернення і це впливає на його особисту якість життя та сімейні стосунки, варто сприяти зверненню за допомогою до фахівців. Якщо військовий не погоджується з цією ідеєю, ви можете спільно проаналізувати, як теперішній стан впливає на життя, обговорити аргументи та страхи стосовно звернення за допомогою, взяти на себе пошук такого фахівця. У разі категоричної відмови звертатись до психолога, можна почати із звернення до сімейного лікаря, якщо військовий вже не служить, або до лікаря у військовій частині чи шпиталі для діючого військового.

Мама в армії виконує важливу роботу, а не уникає виконання домашніх обов’язків

Якими є наслідки тривалого стресу для дружин та партнерок військовослужбовців? 

Тривалий стрес впливає на опірність імунної системи, що може активізувати існуючі захворювання або спричинити нові. Емоційне виснаження може спричинювати депресивні та тривожні стани, зумовлювати кружляння тривожних думок. Може порушуватися сон або можуть з‘являтись раптові головні болі чи запаморочення. Також можуть виникати проблеми з шлунково-кишковим трактом або репродуктивною системою. Якщо ви помічаєте будь-які ознаки порушення здоров‘я, не нехтуйте своєчасним зверненням до сімейного або профільного лікаря. В умовах затяжного стресу важливо знайти ті дії, які ви можете виконувати на регулярній основі. Адже коли існує постійне емоційна напруга, то потрібна і постійна дія для її зняття. Не варто очікувати, що одноразова дія, яка дала полегшення зробить так, що більше не буде відчуття напруги. Щоразу, коли ми маємо хвилюючі думки, дивимось або читаємо новини, згадуємо хвилюючі переживання, наше тіло реагує у відповідь напруженням. Тому варто додати у щоденний раціон якісь дії, які допомагатимуть знімати напругу через тіло. Дуже добре знімає таку напругу гарячий душ або ванна чи контрастний душ, масаж, вправи на розтягування різних груп м’язів. Також варто загадати, що колись допомагало і що з цього є доступним зараз. Адже хтось знаходить сили, коли допомагає іншим у спільноті волонтерів або турбується про рослини чи тварин. Хтось знаходить ресурс у читанні, малюванні чи вишивці. Комусь стає легше після прогулянки або прибирання чи будь-яких фізичних вправ. А комусь додає сили щоденна молитва чи майстрування оберегів. Кожен має свою добірку дій, які сприяють покращенню самопочуття. Для когось буде помічним спілкування з іншими. Розділити переживання можна з тими, кого ви давно знаєте: друзі, сусіди, родичі, священник. Це також можуть бути родичі військовослужбовців, яких ви раніше не знали, але вони мають схожий досвід. З ними можна познайомитися на групах підтримки. Якщо з’являється відчуття знесилення, варто звернутися за психологічною допомогою до фахівців, які знають, як підтримати вас саме в такій ситуації. Звернення по допомогу — це теж прояв піклування про себе. Адже допомагаючи собі, ми краще зможемо допомогти своїм рідним.

Які є жіночі проблеми у родинах військовослужбовиць? 

Тут дуже складно узагальнити. Бо завжди потрібно зважати на конкретні обставини. Зі слів жінки військової, яка є в нашій команді, основна проблема полягає в поєднанні обов’язків військової служби із рольовими обов’язками жінки в сім’ї, як господині, дружини і матері. Бо якщо чоловік-військовий може досить легко поїхати у відрядження, навіть тривале або залишитись на добове чергування (в незалежності від того чи це будній, чи вихідний) і не турбуватися про те, що вдома всі будуть ситі, уроки зроблені, дім прибраний, і діти вчасно потраплять у садочок чи школу. То у варіанті із жінкою-військовослужбовицею всі турботи зазвичай лягають на її плечі. Тому в таких випадках дуже важливо для жінки-військової мати надійну домашню підтримку у вигляді чоловіка, який не є військовим, або якщо він військовий, то зі змогою розподіляти обов’язки. Звісно великою підтримкою є батьки, які можуть допомагати із виконанням домашніх справ. І основне, — це розуміння всіх членів сім’ї, що мама (дружина, донька) виконує важливу роботу, а не самоусувається від виконання домашніх обов’язків.

Тетяна Марінова