Редактор WOMO.uaІноді, щоб змінити стереотипи та суспільні наративи, потрібно розірвати мовчання та говорити про неприємні, але важливі теми. Вистава «Поза мовчання», прем‘єра якої відбудеться 28 листопада в Театрі Драматургів у Києві, ставить перед собою важливу мету — розкрити проблеми насильства, стереотипів і суспільних уявлень, що супроводжують такі трагедії. Для промотування змін наративів та трансформації суспільного сприйняття команда вистави «Поза мовчання» заручилась підтримкою фонду «Сильні».
“Коли трапляється насильство, винен завжди лише один — кривдник, але наше суспільство часто шукає винних у постраждалих”, — зазначає Ярина Вишенська, співзасновниця БФ «Сильні» та спеціалістка з соціальних комунікацій.
Як можна зламати стереотипи про насильство?
Жодні обставини, жоден одяг, жодна поведінка не можуть виправдати злочин. Проте суспільство майже завжди ставить руйнівне запитання: «Що вони зробили не так?». Цей рефлекс — не випадковість. Це симптом глибшої соціальної проблеми, де страх, незнання та вкорінені стереотипи переносять усю вину на постраждалу людину. Це парадокс сучасного суспільства, шкідливі установки, з якими варто боротись.
Звідки народжуються хибні уявлення?
Міфи про «винна тільки жертва» мають глибоке історичне коріння. Протягом століть у патріархальному суспільстві створювали цілу філософію виправдання таких злочинів: від релігійних догм до юридичних практик. Жінка розглядалася як об’єкт, а не суб’єкт права. Її тілесна автономія була радше привілеєм, ніж природним правом.
Сучасні ж міфи про насильство мають кілька основних причин.
Патріархальні стереотипи: нав’язувані уявлення про «правильну» поведінку, зовнішній вигляд тощо, особливо для жінок. До цього також додамо патріархальну систему соціальних відносин, консервативні правові норми та гендерні стереотипи.
Психологічний захист: несвідоме бажання дистанціюватися від можливої загрози, перекладаючи відповідальність на постраждалих. Захист полягає у хибному уявленні, що якщо поводитись «правильно», сексуальне насилля зі мною не станеться. Що не є правдою.
Медійні наративи: телешоу, фільми, новини, які часто представляють насильство як щось умотивоване поведінкою постраждалої особи. Також медіа часто подають викривлену репрезентацію насильства, фокусуючись на сенсаційності та драматизмі історії, або ж висвічують якнайбільше сенситивних, шокуючих деталей.
Низький рівень сексуальної освіти: відсутність системного, професійного навчання про особисті кордони, активну згоду, емоційний інтелект та здорові стосунки, створює величезний простір для маніпуляцій та хибних уявлень.
Що з цим робити?
Подолання стереотипів та міфів про сексуальне насилля — це складний процес трансформацій. Він вимагає послідовної та тривалої роботи на декількох рівнях: освітньому, комунікативному, психологічному та законодавчому.
Ключова мета такої трансформації — перебудова суспільної свідомості від культури звинувачення до культури підтримки та розуміння.
Освітні програми мають формувати критичне мислення, емоційний інтелект та навички розпізнавання маніпулятивних наративів. Медійні кампанії повинні спростовувати стереотипи, показуючи реальні історії відновлення та стійкості. Соціальні кампанії мають бути побудовані не на залякуванні, а на емпатії та глибокому розумінні проблеми.
Найпотужніший меседж — живі, автентичні історії постраждалих. Але важливо дотриматися балансу: показати не лише травму, а й процес відновлення, повернення себе, особистої сили. Такі наративи руйнують міфи та стереотипи набагато ефективніше, ніж статистика чи абстрактні заклики.
Системна робота з подолання міфів має починатися максимально рано:
- у дитячих садках — через формування понять про особисті кордони;
- у школах — через комплексну сексуальну освіту;
- в університетах — через глибокий аналіз соціальних механізмів насильства.
Важливо, щоб освітні матеріали базувалися на сучасних психологічних дослідженнях, містили практичні кейси та розвивали критичне мислення.
Засоби масової комунікації мають перестати бути трансляторами стереотипів. Для цього необхідно змінити мову опису насильства, повністю виключити виправдальні контексти, а також фокусуватись на доступності допомоги та підтримки постраждалих.
Знаменитості, блогери та лідери думок також можуть стати потужними агентами змін, якщо говоритимуть про проблему фахово, промотуватимуть культуру згоди та емпатії щодо постраждалих.
Чому важливо змінювати наративи?
Кожен міф чи стереотип, що «винна жертва» — це не просто слова, а психологічне насильство, що продовжує руйнувати психіку людину після пережитої трагедії. Це також створює додатковий бар’єр для людини, яка потребує підтримки. Важливо розуміти та запамʼятати, що жодна людина не заслуговує на насилля. Ніколи. Незалежно від контексту, обставин чи будь-яких зовнішніх факторів.
Соціальні зміни — це повільний, але неминучий процес деконструкції старих міфів та уявлень, створення нової культури взаєморозуміння.
“Поза мовчання”
За інформаційного партнерства фонду «Сильні» у Києві в Театрі Драматургів відбудеться вистава «Поза мовчання». Це п‘єса драматургині Юлії Гончар, яка базується на подіях, коли чоловік, з яким вона познайомилася через Тіндер, півтори доби тримав її в заручниках.
Жахливий досвід перетворився на мистецький проєкт, що стає голосом для тих, хто мовчав, і попередженням для тих, хто може опинитися в подібній ситуації.
Мета вистави – не шокувати, а допомогти зрозуміти та усвідомити масштаб проблеми, надавши простір для емпатії.
Ярина Вишенська, спеціалістка із соціальних комунікацій, співзасновниця БФ «Сильні»