Леся СайкоПроблема безпритульних тварин починається задовго до того, як вони опиняються у притулках. Часто все починається з непомітних сигналів: зміни у поведінці чи здоров’ї улюбленця, які першими можуть зафіксувати ветеринарні лікарі. Саме вони стають першою лінією підтримки, адже можуть вчасно виявити тривожні ознаки та допомогти зберегти тварину у родині. За даними дослідження Mars, сьогодні кожна третя тварина у світі безпритульна. За цією цифрою стоять тисячі життєвих історій, які могли б скластися інакше, якби проблеми помітили та вирішили на ранньому етапі.
Для багатьох тварин шлях до вулиці починається не з дверей притулку, а з пропущених щеплень, відкладеного візиту до ветеринарного лікаря чи поведінкових проблем. Такі, на перший погляд, дрібниці часто свідчать про інші обставини у житті власників — зміну режиму, брак часу чи ресурсів, складність у доступі до ветеринарних послуг тощо.
У Mars Veterinary Health переконані: добробут людей і тварин тісно пов’язані. Якщо власник переживає складний період, це майже завжди відбивається на його улюбленці. Завдяки розумінню цього взаємозв’язку фахівці можуть діяти на випередження. Своєчасна підтримка нерідко допомагає уникнути загострення проблеми й дає шанс сім’ї зберегти улюбленця.
«Як практикуючий ветеринарний лікар, я бачу, наскільки часто саме поведінкові труднощі підштовхують сім’ї до відмови від улюбленців. Раннє втручання та індивідуальні рішення можуть змінити ситуацію — допомогти з лікуванням чи корекцією поведінки та дати шанс зберегти тварину в родині», — зазначає Моллі Макалістер, доктор ветеринарних наук Mars Veterinary Health.
Сила емпатії та інклюзивної допомоги
Ветеринарна практика — це не лише діагностика та лікування. Часто ключову роль відіграє просте спілкування, під час якого власник тварини може поділитися своїми тривогами та отримати підтримку. Емпатія та готовність вислухати допомагають зміцнити довіру й знаходити рішення, які підходять як улюбленцю, так і його власнику.
Досвід доводить: коли фахівці поєднують професійні знання з емпатичним підходом, це допомагає запобігти кризовим ситуаціям. З власної практики Моллі Макалістер пригадує випадок із молодим тер’єром на ім’я Міло, який страждав на сильну тривогу розлуки. Постійне виття та деструктивна поведінка виснажували власників і ставали причиною скарг сусідів. Хоча члени родини любили чотирилапого, вони не знали, як впоратись із проблемою. Під час консультації ветеринар уважно вислухала власників та порадила звернутися до поведінкового терапевта. Завдяки індивідуальним заняттям та послідовності у вихованні поведінка Міло поступово покращилася, а родина зберегла улюбленця.
Подібні історії показують: інколи вирішальним стає не просто професійне лікування, а й те, як саме ветеринарний лікар взаємодіє з власником. Це підтверджує й спільне дослідження Mars та Мічиганського державного університету, яке виявило, що звернення по допомогу гальмують не лише фінансові чи логістичні фактори — вартість послуг, транспорт чи графік роботи клінік, але й відчуття, чи ставляться до власника з повагою та розумінням. Коли ці бар’єри враховуються, ветеринарна допомога стає доступнішою та ефективнішою.
Співпраця з громадою
Ветеринарні лікарі відіграють ключову роль у розв’язанні проблеми безпритульних тварин, але діяти вони можуть не лише у межах клініки. Важливим є партнерство з притулками, громадськими ініціативами та благодійними організаціями, які допомагають охопити тих, хто інакше залишився б без доступу до ветеринарних послуг.
Прикладом є навчальна програма Shelters United профінансована Mars Veterinary Health, що допомагає ветеринарам налагоджувати співпрацю з притулками та організаціями із захисту тварин. Крім того, благодійні фонди Mars — Banfield Foundation, BluePearl Cares та VCA Charities — щороку підтримують сотні проєктів, що допомагають заповнити прогалини у доступі до ветеринарної допомоги, організовують безкоштовні чи доступні за вартістю клініки, а також забезпечують родини у складних обставинах кормом та іншими необхідними ресурсами.
Запобігти поширенню безхатніх тварин можна ще до того, як проблема стане критичною. У цьому важлива роль належить ветеринарним лікарям — вони помічають зміни на ранньому етапі, підтримують власників та допомагають зберегти улюбленців у родинах. Проте відповідальність лежить не лише на фахівцях. Кожен із нас може зробити свій внесок: бути уважнішими до тварин, підтримувати ініціативи допомоги й дбати про тих, хто не може зробити цього сам. Саме так ми можемо дати чотирилапим шанс на безпечне життя поруч із людьми.