Оксана ХромоваСвою найвідомішу серію Джулія Куїнн помістила в декорації Англії доби регентства, додавши історіям кохання витонченого та романтизованого антуражу. Її вибір вочевидь зрозумілий, адже Бріджертони у ті часи – це доба легких суконь, вишуканих смаків та пишних балів. А також панування улюбленої сьогодні «тихої розкоші».
Маючи відповідну освіту (диплом Гарварда з історії мистецтв), Джулія Куїнн чудово почувається в історичному матеріалі, відчуває епоху та легко переносить в неї читача. Та все ж, як письменниця, вона, в першу чергу, зосереджується на стосунках героїв, розглядаючи період початку 19 століття як тло подій. Виправдано для авторського задуму та образливо для епохи і не завжди зрозуміло для читача. В якому світі жили Бріджертони? Наскільки суспільні норми визначали їхнє життя? Та в якому вбранні нам уявляти героїв книжок під час прочитання? Давайте досліджувати разом.
Поза межами романів
“Бріджертони” охоплюють період 1813–1827 років, відомий як час англійського Регентства (або ж Ампір у Франції, де термінологією завдячуємо Наполеонівській імперії). Формально, правління принца-регента в Англії (майбутнього короля Георга IV) тривало з 1811 по 1820 рік, коли він виконував обов’язки монарха через психічну хворобу свого батька, короля Георга III. Але загальний настрій епохи настільки асоціативно закріпився в нас з початком століття, що регентством почали називати час з самого початку століття і аж до 1830-х років.
Ця епоха ототожнюється в нашому уявленні з романами Джейн Остін, витонченими балами, суворими соціальними нормами та активним «сезоном» для пошуку шлюбів серед аристократії. Та попри розкіш званих прийомів і вечерь, країна на початку століття переживала не найлегші часи. До 1815 року вона перебувала в стані війни з Наполеонівською Францією, паралельно переживала промислову революцію і жахливе безробіття, переповнення міст і процвітання нетрів з азартними іграми, криміналом та проституцією.
Доба регентства – це терези, де на двох шальках все намагаються втримати баланс бідність і багатство. Бріджертони зайняли вигідну позицію в суспільстві, та зворотнім боком їхнього привілейованого життя було обов’язкове дотримання норм цього самого суспільства.
Бріджертони: правила світу
Світ лондонської аристократії початку 19 століття обертався навколо світських сезонів. Більшість подій романів розгортається якраз в цей час (листопад – червень) – час балів, прийомів, пікніків, театральних вистав у Королівському театрі, прогулянок в Гайд-Парку чи Сент-Джеймс-Парку, концертів та відвідувань опери. Світське суспільство з’їжджалося до столиці і готувалося налаштовувати соціальні зв’язки та підшукувати вигідну шлюбну партію для неодружених і незаміжніх членів родини.
Бріджертони так само грають в цю гру – гру за правилами, в яких ключовими лишаються соціальний статус і зв’язки, а шлюб часто визначає особисте і фінансове майбутнє.
Етикетом були регламентовані всі сфери життя та основні взаємодії в суспільстві. Щоб познайомитись з іншою людиною, ви мали бути представлені третьою стороною. Візити мали здійснюватись у другій половині дня та тривати не бiльше за півгодини. Крім того, жінка не могла нанести візит людині вище її за статусом, допоки її не відвідали саму чи не лишили візитівку. А відвідування чоловіків жінками взагалі вважалося непристойним.
Щоб вийти на прогулянку, незаміжня жінка потребувала супроводу іншої жінки, родича, близького друга родини або ж слуги. Інакше її репутація ставилася під сумнів, особиво в компанії джентльмена, про що час від часу згадує Джулія Куїнн в свїх романах. Вона пише й про інше правило – жінка не мусить танцювати більше двох танців з одним чоловіком, якщо хоче уникнути пліток і скандалу.
Манера спілкування в суспільстві була тиха і розмірена, прикрита ввічливою усмішкою. Особливо від жінок очікувалася стриманість та розважливість, а реакцією на жахливі події чи потрясіння мала стати непритомність, що лише підкреслювала жіночність.
У цьому світі полювання за вигідною партією Бріджертони справляють враження людей, які навчилися маневрувати, підпорядковуючись загальним правилам, але й не забуваючи про власні цінності.
Гардероб героїв Джулії Куїнн
На сторінках романів крій чи особливості вбрання зустрічаються доволі рідко. Найбільше згадується колір суконь (особливо, якщо вони мають значення для сюжету) чи їхній матеріал. Але як виглядали насправді ті сукні – авторка віддає нам на домашнє опрацювання. Давайте це виправимо і проведемо ревізію гардеробу Бріджертонів.
Формула, за якою можна легко ідентифікувати сукню початку 19 століття: завищена талія + поділ А-силуету + глибоке декольте. Дрес-код було чітко регламентовано етикетом і вбрання мало ретельно відповідати часу дня, події та місцю.
Дафна Бріджертон, наприклад, починала б день в ранкових сукнях. Вона б їх носила вдома чи під час ранкових прогулянок. Це найскромніша сукня її гардеробу, з довгими рукавами і закритим вирізом. А Кейт Шеффілд у другій книзі та Пенелопа Фезерінгтон у четвертій під час своїх прогулянок ховають за сторінками спеціальні прогулянкові сукні – довгі й практичні, з високим коміром і довгими рукавами для захисту від сонця чи вітру. Їх прикрашають стрічки, рюші чи аплікації.
Бальне й вечірнє вбрання
Але особливе місце в гардеробі героїнь займають бальні та вечірні сукні, що також мають між собою певні відмінності. В сукні для балу дівчина має танцювати, а оскільки танці того часу були доволі жваві, вбрання було коротшим та легшим. Ця сукня пошита з шовку, серпанку, атласу та пишно декорована мереживом, квітами, шитвом, бісером чи стрічками. В ній вона має завоювати серце кавалера, як ніяк. Вечірня сукня призначена для виходу на світський захід, прийом, до опери і пошита, швидше за все, з шовку, мусліну або оксамиту. Вона також має невеликий шлейф і, звісно, виглядає ще більш розкішно, ніж попередня.
Як не дивно, гардеробу джентльменів Джулія Куїнн приділяє більше уваги, особливо в сценах, де герої цього одягу позбавляються, тож певне уявлення щодо нього ми маємо. Чоловіча мода цього періоду, як і жіноча, передбачала одяг для дому, «Undress», для справ і візитів, «Half Dress», та для балів і світських раутів, «Full Dress». Аналогічно до жіночого гардеробу – чим статусніше подія, тим дорожче тканини та вигадливіше вбрання. Хоча його формула так само трималася однієї вісі: сорочка, жилет (або декілька, одягнених один поверх іншого), нашийна хустка, фрак з довгими фалдами та завищеною талією, брюки або бриджі з клапаном на гудзиках спереду та білі панчохи до коліна. З аксесуарів джентльмени носили циліндри, рукавички, та кишенькові годинники на елегантному ланцюжку чи шнурі.
Катерина Щербакова, мистецтвознавиця, засновниця проєкту “Подорожі в минуле” й авторка формату історичних Салонів.