Проблеми домашнього насильства для українського суспільства, на жаль, не втратили актуальності під час війни. Дуже часто психологічно зламані жінки, втікаючи з дітьми з оселі, рятуються не тільки від артобстрілів, але й від чоловіка-кривдника. Навіть на відстані з аб’юзером вони дуже довго не наважуються на розлучення. Ті, хто прагне розірвати шлюб, потрапляють до пастки, яку кривднику допомагає поставити суддя. Особливо потерпають вагітні жінки та матері з дітьми до одного року, які позбавлені навіть права на позов про розлучення! Але на цій сесії парламенту може статись диво!
Чинна редакція ст. 110 Сімейного кодексу України (СКУ) позбавляє вагітних українок та матерів з дітьми до року права на розлучення, крім «випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини”. 9 травня 2024 року парламент прийняв за основу законопроєкт №10249, в якому пропонується додати до переліку ще й і домашнє насильство.
Але фахівчині Аналітичного центру «Юрфем» до другого читання на сесії, що стартувала, готують зміни, аби взагалі надати парам можливість розривати шлюб попри вагітність та наявність дитини до одного року — не чекаючи ані домашнього насильства, ані іншої протиправної поведінки. Womo.ua дослідив системність проблеми з розлученнями з аб`юзерами в українських судах.
Отримуючи час на примирення, кривдники стають ще більш жорстокими
В українській суспільній свідомості є сприйняття розлучення, як фінальної крапки у розв’язанні проблеми домашнього насильства. Цьому рішенню у більшості випадків передував довгий та тривалий шлях роздумів та вагань. За словами директорки департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» Альони Кривуляк, жінки розповідають, що до останнього були готові пробачати, давати шанси, терпіти, підключати психологів і поліцію. Вони роками перебувають під тиском стереотипів, що дітям нібито потрібен батько, що розлучена жінка одразу має гіршу репутацію, що вона нікому з дітьми не потрібна, а на що та де ми будемо жити…
Війна ситуацію лише загострила. Одних жінок паралізує страх, бо чоловік-кривдник до останнього поруч. Іншим — треба накопичити ресурси для забезпечення базових потреб як своїх, так і дитини. Йдеться про кошти на оренду квартири та комунальні послуги, харчування, наявність одягу для всіх сезонів, ліки, організацію процесу навчання у школі та у творчих закладах, де дитина розвиває свої здібності.
Після 24 лютого 2022 року на створення «подушки фінансової безпеки» в українок-жертв домашнього насильства йде більше часу, ніж до війни — через втрату роботи та затримки з виплатою зарплат.
Але коли жінки, подолавши усі сумніви та накопичивши заощадження, постають перед суддею, то стикаються з затягуванням процесу. Чоловіки-кривдники у судовій залі усвідомлюють, що втрачають контроль над своїми жертвами — і подають клопотання про надання терміну для примирення, прикриваючись інтересами дитини. І, отримуючи цей час від судді, стають ще більш жорстокими. А жінка з дитиною через цей щедрий жест судді потрапляють у пастку на «термін, визначений на примирення».
«В цей же день жінки чують: «ти нікуди від мене не подінешся», «якщо ти підеш від мене, ти взагалі не зможеш ходити», «я тебе просто вб’ю». І жінка думає, що краще їй змиритися та просто жити з таким чоловіком. І саме у цей період виникає ще більша загроза життю жінки та іншим членам родини», – повідомила президентка ГО «Ла Страда-Україна» Катерина Черепаха.
Здавалося б, якщо чоловік-кривдник зараз перебуває у лавах ЗСУ, жінка має змогу за його відсутності розлучитися та звільнитися таким чином від аб’юзера. Але вона не робить цього, бо відчуває осуд не лише від близького оточення, але і від тих державних структур, які мають її захищати від домашнього насильства. Адже суддя їй говорить: «Ваш чоловік зараз на фронті. Можливо, він там зміниться. Ось він повернеться додому, а там порожньо», — і призначає час на примирення. І жінка, яка пройшла 15 років, пекла починає думати, що вона вчиняє неправильно, вирішивши розлучитися під час війни.
Побита жінка не знає, що у протоколі окремо треба зазначити, що кожна дитина є не лише свідком, але й навіть постраждалою особою.
Жертвами суддівського рішення про призначення терміну на примирення є ще і дітлашня. На дитячу гарячу лінію «Ла Страда» протягом десяти місяців 2022 року було отримано 20 тисяч звернень про насильство або жорстоке поводження з малолітніми, тобто кожне четверте від загальної кількості дзвінків. У 2023 році ця цифра зросла до майже 25 тисяч. І це в умовах масового виїзду жінок з дітьми за кордон!
«Діти часто бувають свідками домашнього насильства. Наприклад, побиття їх матері чоловіком. Коли вони викликають поліцію, і кажуть, що тато б’є маму, виганяє з оселі на вулицю взимку, то відбувається наступне: чергові прибувають та беруть свідчення лише у дорослих, ігноруючи дітей. А побита жінка не знає, що у протоколі окремо треба зазначити, що кожна дитина є не лише свідком, але й навіть постраждалою особою. І оскільки дитина не зазначена у протоколі відповідним чином та не допитується поліцією, як свідок, то надалі суддя згідно зі статтею 111 Сімейного кодексу України надає час на примирення, бо не має жодних зафіксованих обтяжень до цього від поліції», – повідомила додаткові нюанси Альона Кривуляк.
Не завжди під час домашнього насильства дитина може взяти речі та побігти до родичів чи до друзів. Навіть, якщо вона так і вчинить, то це не розв’яже ситуацію з насильством у родині. На додаток, в українському суспільстві слова дитини важать менше, ніж слова дорослого. Повідомлення малолітньої особи може знецінити той же кривдник, сказавши: «Дитина бреше, бо я їй не купив новий айфон»….
Термін про примирення медіації не передбачає
У судах практика щодо використання статті 111 Сімейного кодексу є сумнівною. За десять місяців 2022 року лише у «Ла Страда-Україна» зафіксовано 338 звернень, в яких жінки повідомляли саме про проблемні аспекти розлучення – затягування судового розгляду, коли надається термін на примирення за зазначеною статтею — причому без жодної медіації. У 2023 році — звернень було вже понад півтисячі. І, користуючись отриманим часом, на дружину тиснуть чоловік, його чи її батьки. Через це у кожному з зазначених випадків жінка з дитиною була змушена залишитися з кривдником в одному помешканні та терпіти домашнє насильство ще певний час, хоча зважилася на розлучення. І чомусь ніхто не звертає увагу на наявну у законах юридичну колізію…
«Статтею 24 того ж Сімейного кодексу передбачено: шлюб базується на вільній згоді чоловіка та жінки. І суд має враховувати цю норму. Тож коли відповідачем подається клопотання про термін на примирення, то ніхто не передбачає, що стосунки у парі за наданий час погіршаться», – резюмує Віцепрезидентка ГО «Ла Страда-Україна» Марина Легенька.
В житті ситуація виявилась дуже небезпечною для жертв кривдників. Юристи «Ла Стради» взяли 100 судових рішень про розлучення, в яких підставою у позовних заявах жінок зазначене саме домашнє насильство. У 10 випадках суд надав термін на примирення.
Кожна десята жінка іноді не сама, а з дітьми була змушена рішенням суду залишитися з кривдником ще на якийсь час, бо «збереження сім’ї є пріоритетом» за багатьма нормативно-правовими актами.
«В усіх десяти випадках строк на примирення надавався від 1 до 3 місяців. Суд потім констатував, що ситуація лише погіршилася, бо були повторні випадки насильства. Зафіксований навіть один факт заподіяння шкоди дитині. Усі ці пари були зрештою розлучені. Але при призначенні примирення у пріоритеті суду виявились не конкретні жінка та дитина, а якась умовна сім’я. Виникає запитання: що має бути дорожчим для жертв насильства: міфічна родина чи їх життя та здоров’я?», – розмірковувала про перебіг слухань Марина Легенька.
Серед решти 90 судових рішень, які були позитивними щодо жінки, є вагомі — суд відхиляв клопотання відповідача про строк на примирення з формулюванням, що це суперечить інтересам жінки та дитини. При цьому в рішеннях зазначалось, що вони базуються на ряді доказів, які жінка пред’являє на засіданні – заборонний та обмежувальний приписи, факт притягнення чоловіка-кривдника до адміністративної відповідальності за насильство. На додаток, судді підкреслювали, що надання строку на примирення є правом суду, а не обов’язком.
«Якщо є докази домашнього насильства, бо жінка надала суду купу приписів, а суд все одно надає місяць чи два на примирення – це нонсенс! Тому важливо зараз жінкам, які перебувають у процесі розлучення, подавати клопотання про ненадання терміну для примирення у зв’язку з тим, що ця міра не є результативною. Таке ж оскарження варто надавати в апеляційному порядку», – резюмувала віцепрезидентка “Ла Стради” Марина Легенька.
Пропозиція правозахисників: внести такі зміни до статті 111 Сімейного кодексу, щоб судді не призначали термін на примирення у випадках, коли причиною розлучення є домашнє насильство, — вже є у законопроєкті 10249. Така позиція жодним чином не суперечить збереженню сім’ї. Але настав час подбати про вагітних жінок та матерів немовлят, бо чинна ситуація з забороною навіть подачі заяви про розірвання шлюбу повністю не відповідає вже давно ратифікованій Стамбульській конвенції! І таку розбіжність треба прибирати з судової практики, бо вона коштує жінкам та дітям не лише здоров’я, а навіть і життя.
Тетяна Марінова
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:
Лінія працює цілодобово
За номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних)
Національна гаряча лінія для дітей та молоді
Цілодобово
За номерами 0 800 500 225 (зі стаціонарних) або 116 111 (з мобільних)
Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.
Електронні канали консультування:
Електронна пошта [email protected]
Telegram — NHL116123
Messenger — lastradaukraine
Skype — lastrada-ukraine
Telegram — CHL116111
Instagram — childhotline_ua
Facebook — childhotline.ukraine